Земля моя годувальниця

28 березня 2012 року

13(639)

Годжі — рослина здоров’я і молодості

За останні роки на наших садових ділянках з’явилось багато нових, цікавих і незвичних рослин. Однією із таких є годжі (Lycium Barbarum), яку у нашій місцевості дехто називає вовчою ягодою. Це гіллястий чагарник родини пасльонових. Не плутати цю рослину з отруйними беладоною та воронячим оком, котрі у нас так само називають вовчою ягодою. А годжі — це корисна, перехреснозапильна (для нормального плодоношення потрібно мінімум два екземпляри) рослина, котра може прекрасно доповнювати наш традиційний раціон ягід. Свіжі ягоди годжі на смак солодкі, із пасльоновим присмаком. При сушінні та заморожуванні цей присмак втрачається і ягоди стають дуже смачними. Вони схожі на курагу, але солодші. Ягода розміром від 1 до 2 см, яскраво-червона, з дрібними насінинами, котрі при з’їданні не відчуваються. Рекомендована доза на день — не більше 10 ягід. Але цінні у цій рослині не лише ягоди, але й листя та молоді пагони, котрі можна заварювати і вживати як чай.

Годжі не випадково називають рослиною здоров’я і молодості, яка містить багато поживних речовин, у тому числі 11 хімічних елементів, 22 біологічно значимих макро- і мікроелементи, 18 амінокислот, 6 основних вітамінів, 8 полісахаридів, 6 моносахаридів, 5 ненасичених жирних кислот, у тому числі такі незамінні жирні кислоти, як ліноленова та альфа-ліноленова, бета-ситостерин та інші фітостерини, 5 каротиноїдів, включаючи бета-каротин і зеаксантин, лютеїн, лікопін і криптосантин, ксантофіл, численні фенольні пігменти, які мають антиоксидантні властивості, а також містить мікроелемент селен (до 50 мг), германій, котрий завдяки своїм властивостям підвищує ефективність імунної системи організму, бореться із онкозахворюваннями, зменшує больові відчуття.

Кожна рослина має свої секрети. Годжі — не виняток. Тому хотілося б поділитись із читачами газети своїм досвідом вирощування цієї рослини. Саджанці годжі кілька років тому привіз нам навесні знайомий із Китаю. Рослини були маленькі (до 20 см заввишки), але вони дружно пішли в ріст і до осені були вже більше метра заввишки. І листя, і стебла здалися нам дуже знайомими, а перше цвітіння взагалі викликало в нас майже шок. Адже буквально за кілька метрів від садової ділянки росли цілі зарості точно такого ж «годжі» , знайомого нам із самого дитинства. Цю рослину полюбляли кози і птахи, котрі під час дозрівання ягід збиралися з усієї округи. Лише після дозрівання перших ягід стала очевидною різниця. Місцева рослина цвіла не так рясно, ягоди були завдовжки 5 мм і завтовшки 2-3 мм, набагато кисліші, а насінини в них — удвічі-тричі більші, ніж у китайських.

Але при цьому було очевидно, що годжі — це рослина-агресор, котра в короткі терміни може зайняти всю ділянку. Тому було прийнято рішення саджати її на краю ділянки в незручних місцях, адже за своєю природою — це невибаглива рослина, яка росте на будь-яких ґрунтах, крім заболочених. Але і цю думку із часом довелося поміняти. До слова сказати, годжі — дуже красива рослина і під час цвітіння, і під час плодоношення (цвіте з червня до вересня, дозрівання ягід — із серпня до жовтня) і заслуговує більш престижного місця. Формувати годжі можна невеликим деревцем. Для цього при висадженні саджанця біля нього, за прикладом садіння дерев, забивають у землю металевий стрижень заввишки 2,5 м, до котрого у міру відростання підв’язують стебло. При цьому точку росту на самій верхівці необхідно обірвати. Таким чином, годжі вирощується в одне стебло. Знизу формується штамб заввишки до 1 м, на ньому видаляються усі бруньки, що проростають. Крону треба прорідити, залишаючи найбільші гілки з інтервалом близько 30 см. При такому формуванні рослина набуває вигляду маленької плакучої лози.

Щоб підтримувати красиву і продуктивну форму годжі, у подальшому потрібне щорічне обрізування, при котрому вирізуванню підлягають трирічні гілки. Незачепленими слід залишати гілки, розміщені на відстані 30 см від штамба, решту треба вирізати. Оскільки основна маса плодів зав’язується на минулорічних пагонах, тому потрібно вирізувати старі гілки, не даючи можливості кущу загущуватись. Якщо немає потреби в саджанцях, тоді треба підрізувати кінці гілок, які звисають униз і доторкуються до землі, не даючи можливості їм укоренитись.

Годжі невибаглива і морозостійка рослина (кущі витримують морози до -27°С), стійка до хвороб та шкідників, може розмножуватись різними способами: насінням, зеленими і здерев’янілими живцями, кореневими відростками, укоріненням верхівки пагона. Правда, при насінному розмноженні материнські властивості не зберігаються, адже, як уже було сказано, годжі — рослина перехреснозапильна (за деякими даними, на землі росте до сорока видів Lycium Barbarum), і результати насінного розмноження можуть бути як хорошими, так і не дуже.

Тетяна ВАСИЛЬЄВА, голова клубу садівників «Черешня» .

В’ячеслав ФРАНЦИШКО, фахівець із розсадницької справи, член клубу «Черешня» .

Тел.067-381-07-85; www.rozkish.com.ua

mailto:frantsishko@ukr.net

067-381-07-85; E-mail:

Сад / екзотичні

Статья опубликована в газете «Земля моя кормилица» № 13(639) от 28 березня 2012 года, стр. 8-9.

1


Читайте в наступному номері газети