Оформити передплату на газету Земля моя годувальниця
Мова: Рос / Укр

Найкращий сорт — це новий сорт

Сьогодні, розмірковуючи щодо проблем картоплярства в Україні, у мене виникають асоціації з висловлюваннями Генрі Форда, родоначальника світового автопрому. Простими словами геніальний конструктор і промисловець у своїй книзі «Моє життя, мої досягнення», яку наступні покоління підприємців, як тепер говорять, розібрали на цитати, вчить: «Господарський принцип — це праця», «Моральний принцип — це право людини на свою працю», «Благополуччя виробника залежить в остаточному підсумку також і від користі, яку він приносить народу». Серед відомих висловлювань Генрі Форда є й таке, яке варто екстраполювати на сучасне картоплярство. На запитання щодо того, автомобіль якої марки він вважає кращим, засновник найбільшої автомобільної компанії, яка процвітає й понині, відповів: «Найкращий автомобіль — новий».

Дійсно, нові сорти картоплі практично завжди бувають урожайнішими на тій самій ділянці у порівнянні зі старими. Ми часто з ностальгією згадуємо про Американку, Фунтівку, Синьоочку. У нинішніх сортів і смак не той, і колір м’якоті не такий яскраво-білий... Та про ці сорти в умовах змінюваного клімату можна лише згадувати, як і про збіглу назавжди молодість. Спроби вчених відновити біотехнологічним методом старі сорти не дають економічного ефекту. Сформувавши пристойний урожай у перший рік, відновлені Ликовська (сорт, який годував буквально всю Росію впродовж ста років) або Синьоочка (нинішня назва сорту Народна, йому близько 150 років) уже на другий рік вирощування дають ниткоподібні паростки. Швидко «вийшли в тираж» і такі прекрасні українські сорти, на які робив ставку колгоспний лад, як Лугівська і Гатчинська. Зробилися зовсім непристосованими до посушливого і жаркого літа дуже смачний Світанок київський і Бородянська рожева, сорт, який вважався надурожайним у дев’яності роки минулого століття, зникла з наших городів улюблениця картоплярів Адретта, уражена вірусними і нематодними хворобами.

Змінюється клімат, у нових умовах активно розмножуються карантинні шкідники (картопляна міль, золотиста картопляна нематода), патогенні грибки створюють нові раси і форми, а головне, виникають нові віруси — першопричина виродження сортів картоплі (еволюція в мікросвіті йде величезними темпами!). Причому з’являються такі вірусні хвороби, які не лише пригнічують ріст, розвиток рослин і зменшують загальну врожайність, але й псують зовнішній вигляд бульб, знижують товарність гарного сорту. Наприклад, ратл-вірус (R-вірус), на відміну від багатьох інших вірусів картоплі, проявляє себе також і на поверхні бульб у вигляді округлих кільцеподібних припухлостей, заповнених інфільтратом. Захворювання може стати явним лише у процесі зимового зберігання, і навесні значна частина бульб стає непридатною для садіння і навіть для реалізації. Так, мені довелося в ході випробування вибракувати два прекрасних надранніх сорти, які давали високі врожаї, — німецький Моллі та нідерландський Аріель, оскільки вони стали нестійкими до цього вірусу.

Виводячи нові сорти, селекціонери всіх країн намагаються покращити їх якість, наблизити врожайність до біологічного потенціалу, пристосувавши їх до змін клімату й інфекційного фону. Усе більше з’являється посухо- і жаростійких, а також стійких до раку сортів. Практично всі нові голландські й німецькі сорти — нематодостійкі.

Неабияку роль щодо переваг нових сортів над поновленими застарілими відіграє також людський фактор. Готуючи новий сорт до державного випробування, селекціонер ретельно добирає кращий, здоровий матеріал, дає «путівку в життя» новому сорту, який кілька років розмножуватимуть насінницькі елітні господарства, і просуває його в перші роки випробування. А коли вже відомий сорт повертається до лабораторії для сортооновлення біотехнологічним способом, а затим і на польові стани елітних господарств, авторський контроль за ним втрачається. Будь-які недбалість і неакуратність, іноді через бідну матеріальну базу наукових організацій, непомічені на першому етапі, дають початок цілій лінії неякісного насіння, зараженого хворобами і лише номінально іменованого суперелітою та елітою.

Придбайте еліту вже відомого відновленого українського сорту практично в будь-якому насінницькому господарстві країни, помийте бульби й уважно їх огляньте. Ви знайдете на багатьох із них, не кажучи вже про механічні пошкодження від комбайнового збирання, ознаки цілої низки грибкових хвороб, які не допускаються в такій кількості вимогами державного стандарту, — фітофторозу, фомозу, парші чорної (ризоктоніозу) та звичайної і навіть стеблової нематоди (дителенхозу). Судячи з наявності веретеноподібних бульб у партії, можна припустити, що очищення матеріалу від вироїдної інфекції (а можливо, і вірусної) було виконане не досить якісно. Урожай від такої «еліти», як правило, значно нижчий, ніж давав даний сорт у перші роки після його реєстрації, чого не скажеш про темпи його виродження — вони набагато швидші. На науковому семінарі, проведеному німецькою фірмою KWS для українських фермерів, пролунала гірка фраза вітчизняного аграрія: «Картоплярство в Україні є, а насінництва картоплі немає, якісний садивний матеріал доводиться купувати за кордоном».

Тому хочеться вберегти наших трудівників від розчарувань і порекомендувати їм не ганятися за прославленими, нехай і колись, усього кілька років тому, сортами, а регулярно поновлювати сортимент на своїй ділянці новими, створеними в останні роки, але вже випробуваними сортами. Зібравши врожай цього року, ще раз переконався у правильності цього принципу. Рік залишив позитивні враження від цілої низки вперше випробуваних сортів.

Два прекрасних нових українських сорти — Калинівська і Струмок — вселяють відчуття гордості за вітчизняних селекціонерів. Обидва сорти червонобульбові, раннього терміну дозрівання, досить посухостійкі (судячи з результатів випробування цього жаркого літа) і, можна сказати, надзвичайно врожайні. Сорт Калинівська зовні схожий на відому всім Слов’янку: картоплі під кущем багато, переважає велика фракція, трапляються бульби-гіганти вагою до кілограма. Та, що дуже важливо, бульби сорту Калинівська — більш раннього терміну дозрівання і смачніші, ніж бульби Слов’янки. Сорт Струмок має не такі великі бульби, як Калинівська, але його червоні картоплини гарніші, акуратніші, їх охочіше розкуповуватимуть на ринку, м’якоть майже біла (кремова). Крім того, цей сорт легше розвести в сільських умовах: під кущем зав’язується багато бульб. В умовах крапельного зрошення з 1 кг насінного матеріалу цього сорту мені вдалося одержати врожай у 40 кг!

Як завжди, ще вищу товарність і гарну врожайність демонструють нові сорти картоплі європейських селекціонерів. Зважаючи на особливості українського національного ринку, до нас на випробування надіслали не лише популярні в Європі сорти із жовтим кольором шкірки та м’якоті, але і «червоношкірих» красунь. Маргарита — середньоранній німецький сорт із темно-червоною шкіркою і світло-жовтою м’якоттю бульб овальної форми. Ред фентезі — німецький середньоранній сорт, дає високий урожай червоних, овальної форми бульб із жовтою м’якоттю, а Ред Анна — округліших за формою бульб. Що поєднує всі нові німецькі сорти, у тому числі і їх «жовтошкірих співвітчизників» (Кібіц, ВР 808, Інова та ін.), так це високі смакові якості, ніжна консистенція м’якоті, яка при варінні, проте, не втрачає форму (розварюється слабко), і краса бульб.

Серед закордонних новинок зі шкіркою червоного кольору слід також відзначити нідерландський сорт Амороза (його бульби подовжено-овальної форми) і вперше завезені в Україну сорти ірландської селекції Дафне (з м’якоттю білого кольору, яка легко розварюється, як у нас зазвичай полюбляють) і Сетанта (із жовтою м’якоттю).

Бульби нових нідерландських сортів із жовтою шкіркою і м’якоттю Актріс, Дайдо, Джейн, Сателіт від уже відомих у нас насінницьких голландських фірм, а також із Франції, уперше надіслані на випробування в Україну, — Деліс, Фрідор, також заслуговують на увагу споживача і, можливо, незабаром збагатять сортимент наших городників.

Десятиліттями українські аграрії орієнтувалися на щороку поновлюваний завдяки серйозним державним випробуванням Реєстр сортів рослин, рекомендованих для вирощування на території України. Аналогічні документи ухвалюються і діють у всіх цивілізованих країнах — виробниках сільгосппродукції. На жаль, стараннями українських чиновників наш реєстр, хоча поновлюється щороку і регламентується як єдине правове джерело поширення нових сортів Законами України «Про насіння і садивний матеріал» і «Про охорону прав на сорти рослин», на ділі є таємницею за сімома печатями. Реєстр неможливо ні купити, ні ознайомитися з ним не лише фермерам і селянам, але й одержати навіть бібліотекам наукових установ. Відомості про занесені до нього внаслідок конкурсного випробування сорти не публікуються у пресі, не розміщуються в Інтернеті, інформацію про них неможливо одержати в Київському інституті експертизи рослин і в Головному науково-експертному управлінні, які проводять держвипробування. Навіть назви випробуваних сортів стали кодувати, а працівників сортовипробувальних станцій змушують давати підписку «про нерозголошення». Як це наївно!

В епоху інформаційних технологій і глобалізації інформаційного простору через Інтернет, і навіть просто зв’язавшись телефоном із будь-якою картоплярською фірмою світу, можна дізнатися, які сорти просуваються на український ринок. Замість того щоб усіляко сприяти поширенню в Україні високоефективних сортів, їх оригінаторів змушують щороку платити солідні суми за підтримку сортів у реєстрі, інакше навіть найурожайніший сорт із нього виводиться. Тобто створені всі умови для зловживань, коли не якість, а грошовий бонус сприяє популяризації нового сорту.

Ось приклад із життя. Про високоврожайний німецький сорт Джелі українські городники писали захоплені відгуки в усіх часописах сільськогосподарської тематики впродовж двох років, а до офіційного реєстру сортів його занесли тоді, коли сорт став уже вироджуватися і з’явилися нові, кращі німецькі аналоги. Тож у питанні вибору сортименту, щоб не одержати кота в мішку, українські аграрії змушені орієнтуватися не на реєстр, який для них практично недоступний, а на незалежні сортовипробування.

Костянтин ДАВИДОВСЬКИЙ,
картопляр-сортовипробувач.

Вул. Зодчих, буд. 28, кв. 48,
м. Київ, 03194,
тел. (044) 402-58-00, моб. 066-212-99-70,
e-mail: kd56@rambler.ru

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 35(661) від 29 серпня 2012 р., стор.2-3.

Рубрика: Город / Розділ: картопля

Повернутися Вгору → № 352012 рік → СтаттіСайт «ЗМГ» (головна)