Оформити передплату на газету Земля моя годувальниця
Мова: Рос / Укр

«ЗМК». Обійстя. Птахівництво

Кури з підземелля

Ні, це не жарт. Тримати курей у землянках часом змушує саме життя, бо спорудити таке приміщення для птиці простіше і дешевше. Та й опалювати його не треба, а провести електричне освітлення також великих зусиль не потребує. Піти на такий крок багатьох птахівників змушує висока ціна на курячі яйця. Відомо, що багато хто тримає курей-несучок лише теплої пори року, а на зиму вирізає всю зграю. Наступної весни знову птахівники купують курчат. А вже улітку підрослий молодняк починає яйцекладку. Далі — по колу: на початку зими цих курей виріжуть і різниця між літньою і зимовою цінами на яйця знову виявиться істотною.

Добре, що так роблять не всі досвідчені птахівники і тримають курей-несучок цілу зиму в пташниках-землянках, стіни яких укріплені дошками. Тут споруджені багатоярусні сідала, влаштовані гнізда і проведена електрика. У теплі дні кури гуляють на волі.

Кормом для курей стане навіть мерзле листя капусти, полюбляють вони і дроблене зерно. Та найкраще нестимуться, якщо варити для них картоплю, буряки і моркву. І ще важливо: аби несучість залишалася високою, годувати птицю треба в один і той же час. А щоб кури несли яйця з міцною шкаралупою, їм у корм слід додавати 2 г кісткового борошна, 6 г черепашки, 10 г сінної потерті, 1 г риб’ячого жиру і 10 г сухих білкових кормів тваринного або рослинного походження.

Ольга СТЕПАНКО,
тваринник-любитель.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 9(739) від 26 лютого 2014 р., стор.1.

Велике «меню» для маленької пташечки

Раціони для перепелів мають відповідати природним особливостям цієї птиці, охоче нею поїдатися і не спричиняти небажаних наслідків. Важливо також не порушувати режим годівлі, позаяк це зразу негативно позначиться на кількості і якості яєць. Для утримання однієї дорослої особини на рік потрібно близько 8-9 кг корму. Перепілки в період яйцекладки споживають від 21 до 35 г корму на добу. Комбікорм для перепелів може складатися із жовтої кукурудзи, проса, пшениці, соняшникової макухи, сухого молока, трав’яного, м’ясо-кісткового і рибного борошна, сухих дріжджів, меленої черепашки, кухонної солі та мінеральної добавки. Як правило, у 100 г такого комбікорму міститься 22,6% сухих протеїнів, 2% кальцію, 1,6% фосфору і 0,6% натрію.

В умовах присадибного господарства раціон перепелів має бути різноманітним. У ньому повинні бути зернові, білкові й вітамінні корми, мінеральні добавки, тобто просо, кукурудзяна і ячмінна крупа, трав’яне, рибне і м’ясо-кісткове борошно, варена картопля, терта морква, черепашка, крейда, товчена шкаралупа яєць. Додатковими кормами можуть бути свіжі (не солоні) кухонні відходи. Птахівникам-любителям можна рекомендувати як один із кормів для перепелів зернову суміш для папужок. Комбікорми згодовують і в сухому, і у зволоженому вигляді.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 41(719) від 9 жовтня 2013 р., стор.6.

Російська прописка південноамериканських «індіанців»

В останні роки розведення мускусних качок стало дуже популярним у птахівників-любителів Росії. У народі їх називають ще індокачками і зовсім не тому, що в них спільні предки з індиками, а швидше через подібність їхнього «вбрання» — коралових наростів на голові. Мускусні качки були завезені на територію колишнього Радянського Союзу в 1981 році із НДР і в 1988 році із Франції. Вони є вихідцями з Південної Америки. Ці качки спокійного норову, невибагливі до кормів, витривалі, практично не сприйнятливі до багатьох інфекційних захворювань.

Основна мета розведення цієї птиці — одержання м’яса. Жива вага дорослих селезнів іноді досягає 6 кг, качок — 3 кг. Птиця цієї породи добре підходить для відгодівлі, її м’ясо, смачне і нежирне, схоже на дичину і має пікантний смак. Якщо розводити мускусних качок тільки на м’ясо, тоді самок цієї породи можна спаровувати із самцями будь-якої іншої. Виходять скоростиглі й більші гібриди з нежирним м’ясом, але безплідні. М’ясо в мускусних качок дієтичне — із нижчим умістом жиру (до 22%), ніж у пекінської качки, в м’ясі якої він може становити майже 37%. Це м’ясо не має жодного присмаку, як в інших качок. Гурмани вважають, що м’ясо червоних мускусних качок за смаком дуже схоже на молоду телятину, а білих — на індичатину. Існує також думка, що в мускусних качок найсмачніші яйця (вагою 70-80 г) у порівнянні з іншими породами, а їхню печінку використовують для приготування делікатесного фуа-гра.

Олександр БОЛДІН,
птахівник.

Московська обл.
www.steel-dom.ru.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 40(718) від 2 жовтня 2013 р., стор.7.

Клітки для перепелів

Для утримання перепелів зручні кліткові батареї з дерева і металу. Цю птицю можна тримати у клітковій батареї в індивідуальних відсіках (30 x 20 x 20 см) групою з 1 самця і 2-3 самок. Перепели можуть жити і великими групами (20-40 голів) у вольєрі будь-яких розмірів, однак у такому разі несучість самок буде нижчою, ніж при клітковому утриманні.

При утриманні дорослої птиці у кліткових батареях сітчасту підлогу встановлюють із нахилом 7° у бік годівниці й обладнують яйцезбирачем. Щоб уберегти птицю від надмірного світла, клітки верхнього ярусу накривають тонкою листовою сталлю або фанерою. Глибина і висота кліток має бути 250 мм. Годівниці встановлюють зовні на передній, а напувалки — на задній стінці клітки. Під сітчастою підлогою встановлені листи для посліду. Молодняк саджають у клітки у тритижневому віці. У цей період годівниці встановлюють у крайньому нижньому положенні (лежать на яйцезбирачі). Коли молодняк стає із дорослу птицю (6 тижнів), їх прикріпляють на 30 мм вище підлоги, аби знесені яйця вільно скочувались із клітки.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 40(718) від 2 жовтня 2013 р., стор.7.

Голосисті красуні та красені

Ось таких курей вирощує у своєму господарстві Вадим Тихонович.
Ось таких курей вирощує у своєму господарстві Вадим Тихонович.

З давніх-давен у сільській місцевості, а також на околицях міст тримають курей. На наше глибоке переконання заводити простих курей узагалі немає сенсу: у такої птиці низька продуктивність, за нею нецікаво доглядати. Ми із дружиною вже багато років займаємося вирощуванням курей рідкісних порід. Це заняття дає нам не лише продукти харчування, але й утіху, дозволяє брати участь у виставках, розширює коло знайомих і друзів. Наразі у нас дві стародавні російські породи курей — орловська ситцева і юрловська голосиста. Про першу я вже писав (див. «ЗМГ» №28 від 10 липня ц. р. «Орли, а не кури») . Тепер прийшла черга розповісти про другу породу.

Юрловська голосиста — велика порода, півні у зрілому віці досягають 6 кг, хоча бувають і важчими (7,5 кг), кури — 5 кг. Яйця юрловських несучок вважаються найбільшими з усіх порід курей. Вага яйця — 70-90 г, рекорд — 110 г. Несучість — 120-200 яєць на рік. М’ясо курей цієї породи, на думку фахівців, є одним із кращих. Важливо також відзначити високу витривалість цієї птиці, що цілком зрозуміло. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 39(717) від 25 вересня 2013 р., стор.6.

Особливості вирощування й утримання мускусних качок

Останнім часом у нaceлeння набули поширення мycкycні качки. І цілком заслуженно. На відміну від пeкінcькиx, y цих качoк більшe м’язової ткaнини (54% пpoти 41%) і значнo мeншe жиpу (22% пpoти 37%). Від кожнoгo дорослoгo ceлeзня мoжнo одержати 700-800 г, a від качки — 350-400 г гpyдниx м’язів, у тoй час як від пeкинcькиx відповіднo 350 г і 320 г. Крім того, забійний виxід мycкycниx качoк нa 8-10% пеpeвищує забійний виxід пeкінcькиx.

Упродовж уcієї cвoєї евoлюції мycкycні качки постійно перебували в довкіллі з високою тeмпepaтypою, нe знали ceзoнних пepeльотів, y ниx нe булo потреби нaкопичувaти підшкірний жиp для зігрівання і cтворювaти його зaпacи. Цю ocoбливіcть птиця зберегла і дoнині.

У пepший тиждень життя каченят цієї породи тeмпepaтypa у пташнику мaє бути нe нижe 32°C, a для дорослиx качoк — 16°C. Великою небезпекою для молодняку є протяги, ocoбливo у пepші 3-4 дні. Тoмy пpи opгaнізaції виpощувaння нe cлід дoпycкaти ні кoливань тeмпepaтypи, ні нaявності протягів. Xoча мycкycні качки і належать до вoдoплaвних, вoни нe витримують cиpocті. Відносна вологіcть у вcі пepіoди року особинам будь-якoгo віку нeoбxіднa у межax 60-70%.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 37(715) від 11 вересня 2013 р., стор.6.

Інтенсивна відгодівля гусей

На таку відгодівлю я переводжу гусей восени, коли їх вік сягає 5-6 місяців, обмежуючи при цьому випас, але водночас збільшуючи дачу зернових кормів, насамперед пшениці та кукурудзи. Два-три тижні такої відгодівлі дозволяють молодняку накопичити жир зі збільшенням ваги печінки.

Сама техніка інтенсивної відгодівлі досить проста. Спочатку гусей обмежують у свободі пересування, тобто на 1 м2 площі розміщують по 2-3 особини (краще у клітках), збільшуючи дозу і частоту годівлі. На перших порах (15-20 днів) 3-4 рази на день їх вирощують на так званому самостійному клюванні, потім — на примусовій годівлі, якщо є така потреба або ж мета. Примусова годівля передбачає утримання птиці винятково у клітках по дві голови на 1 м2 із дачею концентрованих кормів 5-6 разів на добу (до 400 г на голову). У раціоні обов’язково мають бути, точніше, переважати кукурудза (50-60% добової норми) у запареному вигляді, кукурудзяна дерть (20%), інші білкові корми — соєва та соняшникова макухи в однаковій кількості і при наявності м’ясо-кісткове, м’ясне або рибне борошно.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 35(713) від 28 серпня 2013 р., стор.6.

Вирощування бройлерів

Звертаюся до вас із такого питання: які породи курей потрібні для вирощування бройлерів? Розкажіть так само, як їх відгодовувати та утримувати.

Микола ГАЛУШКІН».

Для вирощування бройлерів виведені спеціальні породи м’ясних курей. Курчата з яєць цих курей мають велику життєздатність, хороші м’ясні форми тіла, швидко ростуть. В Україні переважно поширені такі «бройлерні» кури, як білий плімутрок і білий корніш, виведені в США. Білий корніш — чисто м’ясна порода, хоча курка дає за рік 110-120 яєць. В умовах промислового утримання курей білий плімутрок схрещують із півнями породи білий корніш й одержують у потомстві відмінних бройлерів. В умовах любительського утримання можна вирощувати лише білих плімутроків і одержувати курчат для вирощування на м’ясо.

За дуже короткий термін (60-70 днів) бройлер досягає ваги 1200-1700 г, а окремі півники — 2 кг. Курчата яєчних порід у цьому віці досягають ваги 500-600 г. На 1 кг приросту живої ваги бройлерів витрачається 3,5-4 кг корму (на птахофабриках — 2,3-2,8 кг). На цю ж вагу курча яєчної породи витрачає 8-9 кг фуражу. Від однієї курки-несучки м’ясо-яєчної породи можна виростити у присадибному господарстві за теплий період року (березень-жовтень) три-чотири партії — близько 70 бройлерів в одному і тому ж приміщенні й одержати 85-100 кг дієтичного м’яса.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 30(708) від 24 липня 2013 р., стор.6.

«Орли», а не кури!

«Орли» Вадима Тихоновича Тарасенка
«Орли» Вадима Тихоновича Тарасенка

Орловська порода курей є окрасою нашого пташиного двору. На думку фахівців, цій породі — більше 200 років. Припускають, що вона була виведена князем Орловим-Чесменським, котрий вивів ще й орловських рисаків. Орловські кури дуже гарні та своєрідні. Так, гребінь у півнів зверху схожий на приплющену ягоду малини або маленьку червону шишку, що дозволяє добре їм витримувати мороз — гребінь не підмерзає. У курочок же видно тільки слід від нього біля основи дзьоба. Пір’я гриви на потилиці створює так званий зашийок, і що він більший, то красивіший. Донизу шия стає помітно тоншою — у цьому місці пір’я гриви щільніше прилягає до тіла.

Дуже гарне оперення у півня. Сам він яскраво-червоний, з білою бородою, бакенбардами, зашийком, чорним блискучим хвостом із білими пір’їнами на кінці. Не менш ефектний вигляд мають і курки. Крім білого забарвлення, бакенбард і зашийка, у них на червоному фоні тіла начебто розсипані блискітки-сніжинки. Характерних форми і забарвлення пір’я курочки набувають у віці рік-півтора.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 28(706) від 10 липня 2013 р., стор.16.

Гуси-лебеді на пташиному дворі

Холмогорські гуси належать до однієї із найстаріших порід. Згідно із припущеннями, виведені вони шляхом схрещування арзамаських і китайських гусей. Назву одержали ймовірніше за місцем свого основного поширення. Перша літературна згадка про них належить до 1885 року. А першою непрямою згадкою про холмогорських гусей можна вважати російські народні казки про гусей-лебедів. Людина, котра розводить холмогорців, без сумніву стверджуватиме, що саме холмогорська порода стала прототипом казкових птахів, що поєднали в собі гусячий норов і величавість лебедя. За забарвленням оперення існує три різновиди холмогорських гусей: білий, сірий і сіро-рябий. Екстер’єрні особливості в холмогорців такі: дзьоб і ноги жовтувато-оранжевого кольору, дзьоб міцний і досить сильно вигнутий, голова велика із шишкою на лобі, шия довга. Під шиєю є «гаманець», груди глибокі, добре розвинені, тулуб масивний, широкий, на животі складка. У цих гусей спокійний норов, і вони гарно вживаються у великих зграях. Крім того, птиця має винятково високу акліматизаційну здатність, і її можна розводити в будь-яких районах Росії.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 28(706) від 10 липня 2013 р., стор.6.

Лушпиння не для індичат

Птахівник Дарина Володимирівна ЗАМОТАЙЛО із Сумської області (тел. 096-210-63-01) уже не раз на шпальтах «ЗМГ» ділилася досвідом з вирощування індиків. Цього разу вона відповідає на запитання, які найчастіше цікавлять птахівників-початківців.

— Чи можна використовувати для індичат підстилку із соняшникового чи гречаного лушпиння?

— Ні, не можна, позаяк лушпиння може бути заражене пліснявим грибком. Для молодняку краще використовувати пелюшки із тканини, а в міру підростання індичат як підстилку можна брати велику стружку з деревини хвойних порід. Також можна використовувати солому, але без найменших ознак плісняви. Через уражену грибком підстилку пташенята можуть захворіти аспергільозом (захворюванням, при якому уражаються дихальні органи птиці, розвиваються кон’юнктивіти, понос, судоми). Краще перші два місяці індичат вирощувати на решітчастій підлозі із чарунками розміром 1,5 x 2 см.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 27(705) від 3 липня 2013 р., стор.6.

Качки муларди

Це відносно нова гібридна порода, одержана внаслідок схрещування качок різних видів. У цьому разі використовувалися мускусні та домашні пекінські качки. Муларди виведені французькими селекціонерами, яким удалося зібрати всі переваги зазначених порід і позбутися їх недоліків. Бройлерні качки муларди, ціна яких дещо вища вартості більшості м’ясних порід цієї птиці, універсальні. Однаково успішно їх можна вирощувати для власних потреб і обрати для промислового розведення. Попри те, що качки при досягненні статевої зрілості інтенсивно несуть яйця, вони залишаються безплідними. Але водночас відзначаються значною вагою. Муларди підходять для вирощування на м’ясо і для одержання жирної печінки при масовому її виробництві. Під час відгодівлі можна домогтися приростів ваги жирної печінки до 550 г і 0,5 кг загальної ваги птиці. Щодо заготівлі печінки для відомого делікатесу фуа-гра каченята муларди підходять навіть краще, ніж гуси. Вони значно швидше ростуть, і при спеціалізованій відгодівлі для збільшення жирності печінки їм потрібно набагато менше кукурудзи. У звичайному режимі відгодівлі бройлерні качки муларди споживають стільки ж корму, скільки і мускусні качки, але темпи їх росту перевершують темпи набрання ваги останніми. Так, у перші три місяці життя каченята можуть вирости до 4 кг, а за умови їх подальшого гарного утримання до моменту статевої зрілості в середньому одна качка цієї породи може важити 7 кг.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 26(704) від 26 червня 2013 р., стор.6.

Індійські бігуни

Індійські бігуни — птиця не вибаглива. Утримання їх нічим не відрізняється від догляду за пекінськими качками. Вага, щоправда, у перших дещо менша (близько 2 кг), зате м’ясо, на відміну від пекінських, дуже смачне, ніжної консистенції і зовсім не жирне.

Ці качки зовсім не бояться зими та із задоволенням гуляють по снігу. А ще вони не вибагливі до наявності води. Влітку їм цілком достатньо тазика, наповненого водою. У порівнянні з іншими качками «тихоні» голос подають лише, злякавшись, або ж якщо бачать хазяїна, який поспішає їх годувати. Індійські бігуни — єдина порода, що належать до яєчного напрямку. Яєць дійсно вони несуть дуже багато і щодо цього дадуть фору більшості курей-несучок. Офіційно зафіксований рекорд — 337 яєць за рік вирощування. Крім того, яйця бігунів більші за курячі (важать до 80 г) і смачніші.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 25(703) від 19 червня 2013 р., стор.7.

Годівля курчат

Що раніше і різноманітніше починають годувати курчат після виведення, то вони краще ростуть. Гарний корм для пташенят у перші дні їхнього життя — це круто зварені свіжі курячі яйця, сир, пшоно, ретельно подроблені жовта кукурудза і пшениця, вівсяна крупа. Яйця можна замінити свіжим сиром, який перед тим, як давати, так само перетирають із дробленим зерном. До 10-денного віку курчат годують 5-6 разів на добу. З місячного — переходять на триразову годівлю. Із 3-го дня вирощування птиці слід давати свіжу зелень (кропиву, люцерну, конюшину та ін.), яку подрібнюють і додають у кормові мішанки. Частину її можна згодовувати, підвісивши на стінці пташника. Кращими білковими кормами для курчат є молочні продукти — знежирений свіжий сир, молочні відвійки, кисляк. З 11-го дня до раціону вводять макуху і шріт, варену картоплю, а черепашку і крейду — із 5-го дня годівлі.

Якщо молодняк не має вигулу, йому треба з 5-денного віку давати риб’ячий жир по 0,1-0,2 г на голову на день. Його ретельно перемішують із дробленим зерном, яке згодовують уранці. Крім того, у курчат постійно має бути в окремій годівниці грубий чистий пісок або дрібний гравій.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 25(703) від 19 червня 2013 р., стор.7.

І знесе перепілка яєчко...

Відомо, що перепелина продукція має цінні смакові та дієтичні властивості. А бізнес на вирощуванні перепелів є досить прибутковим, він швидко окупається і не потребує великих укладень. Для того щоб розпочати його, достатньо буде 500-700 перепелів. Завдяки плодючості і швидкому росту пташенят уже через рік їх кількість збільшиться в десятки разів. У цілому на створення ферми потрібно близько 800-1500 доларів, які окупляться вже через пару місяців. Основними будуть витрати на закупівлю дорослої птиці (ціна від 5 до 15 грн./шт.) або інкубаційних яєць (вартість 35 коп./шт.) та на устаткування. Слід мати на увазі, що поголів’я необхідно постійно поновлювати, позаяк продуктивність перепелів у віці одного року знижується вдвічі. Тому, як правило, формують і утримують батьківську зграю, де на три-чотири самки припадає один самець. Яйце для інкубації беруть від 2-10-місячної птиці. Яйця від самочки старше десяти місяців ідуть на харчові цілі. Коли перепели досягають однорічного віку, їх забивають на м’ясо. На сьогодні вигідна торгівля не лише перепелиними яйцями і м’ясом, але й молодняком, позаяк у нашій країні постійно створюються нові ферми, тож попит на перепелят існує.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 25(703) від 19 червня 2013 р., стор.6.

«Продуктивна» аптечка

Для лікування молодняку птиці, у тому числі бройлерних порід, я завжди використовую тільки препарати з нашої «фірмової» аптечки, розрахованої на 50 голів, що дуже зручно на практиці. Тим самим у перші дні життя пташенят забезпечую їм надійний захист від інфекцій і підтримую енергетичний баланс організму. Тепер розкажу про те, які це препарати і що повинен робити птахівник з їх допомогою для збереження поголів’я своїх плеканців. А ще, користуючись нагодою, раджу кожному птахівникові придбати названі лікарські препарати.

Зразу після вилуплення чи придбання курчат (каченят, гусенят або індичат) їм необхідно впродовж трьох діб випоювати розчин, що містить енрофлоксацин. Енрофлоксацин 10-відсотковий — високоефективний антибактеріальний препарат для профілактики і лікування інфекційних захворювань птиці (сальмонельоз, пастерельоз, колібактеріоз, мікоплазмоз та ін.). Для приготування розчину вміст однієї ампули енрофлоксацину потрібно додати до 1 л питної води і ретельно перемішати. Випоювати, як уже сказано, упродовж трьох діб (розчин енрофлоксацину має бути свіжоприготовленим).

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 24(702) від 12 червня 2013 р., стор.7.

Профілактика захворювань індичат

У перші два дні від появи на світ індичат випоюють аскорбінкою із глюкозою. Якщо немає глюкози, то її можна замінити цукром. В 1 л кип’яченої води кімнатної температури треба розчинити 0,5 г аскорбінки й 1 ст. л. цукру.

Із 3-го по 5-й дні дають антибіотики (на вибір) енрофлоксин, байтрил, флосан, тромексин та ін. Норма препарату зазначена в інструкції.

На 6-9-й день потрібно давати водорозчинні полівітаміни — нутрил-селен, аміновіт або чік-тонік (на вибір).

З 10-го дня рекомендовано провести лікування від кокцидіозу одним із препаратів — байкокс, кокцидіовіт, бровітакокцид, ампролінвет. Хочу зазначити: якщо ви індичат годуєте виробничим комбікормом, то кокцидіостатики застосовувати не потрібно, бо вони входять до складу корму.

З 15-го по 18-й дні — вакцинація від хвороби Ньюкасла. Повторна — через 15 днів. До і після вакцинації індичатам треба дати вітамінні препарати.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 23(701) від 5 червня 2013 р., стор.6.

Вирощування качок

Це одна з найбільш дохідних галузей м’ясного птахівництва, оскільки дає продукцію за короткий термін: за 6-7 тижнів від качок можна одержати достатньо велику кількість високопоживного, ніжного, соковитого м’яса, гарний пух і велику жирну печінку.

Качки невибагливі й життєздатні, стійкі до віспи, дифтериту, туберкульозу, бешихи і кокцидіозу, здатні добре поїдати зелену масу, коренеплоди, картоплю; не потребують великої кількості білкових кормів. Для утримання качок не потрібно складного обладнання і великих капітальних приміщень. Вони добре пристосовуються до різних умов утримання і найбільш придатні для вирощування в умовах фермерських і присадибних господарств, особливо поблизу водойм. Жива вага каченяти з добового до 7-8-тижневого віку збільшується в 50-60 разів і сягає 3,4 кг. М’ясо мускусних качок нежирне і має смак дичини. Вага печінки при примусовій відгодівлі — 400-500 г, а за якістю і вартістю вона не поступається гусячій.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 23(701) від 5 червня 2013 р., стор.6.

Килимок для індички

Індичку, як і іншу птицю, потрібно привчати нестися тільки у гніздах. Влаштовують їх у пташнику до початку яйцекладки. Індички поступово до них звикають. Важливо, аби гнізда були просторими (розміром не менше 60 х 60 см). Крім того, таке гніздо слід установити на ніжках чи на підставці заввишки 20-30 см від долівки. На 4-5 індичок влаштовують одне гніздо. Там постійно має бути чиста солома або стружка, висота бортиків гнізда — не менш 20 см, бо індички розгрібають підстилку ногами і часто викидають її із гнізда, а затим несуть яйце на голу підлогу і воно розбивається. Можна гніздо вистелити м’яким килимком зі шматка старого одягу.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 21(699) від 22 травня 2013 р., стор.6.

Утримання індичат

Маленькі індичата виводяться дещо більшого розміру, ніж звичайні курчата, тільки ноги в них довші та є характерна «бородавка» на голові, трохи вище дзьоба. Добових індичат тримають у теплому місці, в ящику чи коробці, дно яких застелене сухим сіном, дрібною стружкою, великою тирсою. Але в жодному разі не газетою чи папером, бо на такій поверхні у маленьких індичат роз’їжджаються лапки, і вони не можуть нормально рухатися, споживати корм та воду і, як наслідок, одержуючи травми ніг, часто гинуть.

Індичата дуже теплолюбні, вони не терплять протягів. Пташенята, які щойно вилупилися, потребують температури 35...37°С. Приблизно до 10 днів життя температуру можна поступово знизити до 30°С, а до кінця місяця її доводять до 22-23°С. Як правило, ящик, де тримають індичат, обігрівають за допомогою звичайних ламп розжарювання. Лампу підвішують над ящиком не посередині, а скраю, щоб у ньому було дві температурні зони, тоді індичата самі вибиратимуть, де їм розміщуватися — у теплі чи у відносній прохолоді. У перші 10-14 днів обігрів ящика має бути цілодобовим. Затим, якщо у приміщенні, де перебувають індичата, тепло, на ніч його можна вимикати.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 18(696) від 1 травня 2013 р., стор.6.

Відгодівля гусенят

До місячного віку ми намагаємося годувати гусенят стартовими комбікормами, склад яких завжди розрахований на потребу молодого організму. Забезпечивши старт розвитку птиці й підтримавши її на перших порах, потім уже поступово можна експериментувати і здешевлювати годівлю. Наші гусенята до 2-місячного віку мають вагу 4-4,5 кг і цілком підготовлені до інтенсивної відгодівлі. Кількість кормів ми визначаємо експериментальним шляхом — добову норму вони мають з’їдати без залишку. Адже залишені на ніч рештки — це корм для вічно голодних мишей і пацюків, а загнилі й зіпсовані — осередок хвороб.

Різні раціони годівлі молодняку по-різному впливають на якість м’яса. Багато хто вважає, що гусяче м’ясо жорсткувате і гірше за смаковими якостями, ніж куряче і качине, та мало хто знає, що при згодовуванні кукурудзи, кропиви, моркви і люцернового борошна можна одержати відмінне, приємне на смак гусяче м’ясо, жовтуваті за кольором шкіру і жир. Годівля ж ячменем, вівсом і соєвим шротом дасть біле м’ясо. У свою чергу збільшений уміст кукурудзи в кормах вплине на одержання жовтого і м’якого жиру, а ячменю, навпаки, — на одержання твердого. При годівлі зерном без мінеральних і біодобавок одержите типовий «пташиний» смак, а за тиждень до забою взагалі треба припинити згодовування гравію і черепашок.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 17(695) від 24 квітня 2013 р., стор.6.

Вирощування цесарок

Тривалий час цесарок вважали теплолюбною декоративною птицею, яка не має господарської цінності. Лише порівняно недавно до цієї птиці стали виявляти більше інтересу. Цесарки добре пристосовуються до різних умов утримання, відзначаються високою життєздатністю. Вони адаптувалися в різних природно-кліматичних зонах.

Як стадна птиця цесарки завжди тримаються невеликими групками (по 20-50 голів), що складаються із кількох сімейств. Слід мати на увазі, що при утриманні в одній зграї великої кількості самок самці регулярно спаровуються лише з деякими з них, у той час як інші надовго залишаються незаплідненими. Цим значною мірою і пояснюється низька заплідненість їхніх яєць у порівнянні з курячими. Свійські цесарки несуться майже без перерви — з весни до осені. Однак якщо залишати яйця у гнізді, зробленому самими цесарками, то деякі самки незабаром припиняють яйцекладку і починають насиджувати. При видаленні яєць із гнізда насиджування переривається і відновлюється яйцекладка. Цесарки хоча і змінилися у процесі одомашнення, усе-таки зберегли багато звичок диких птахів. Наприклад, вони не несуться у штучних гніздах.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 16(694) від 17 квітня 2013 р., стор.7.

Знахідка для пташиного двору

Ця птиця порівняно недавно, усього кілька десятиліть тому, з’явилася в нас і зразу ж прийшлася, як кажуть, до масті. Її цінують за плодовитість, невибагливість до умов утримання і кормів. М’ясо мускусних качок нежирне і за смаком дуже схоже на м’ясо диких качок. Іншими словами, мускусні качки — знахідка для господарства.

Одразу ж зазначу, що до індиків ця птиця не має ніякого стосунку, хоча її іноді й називають індокачкою — здебільшого за подібність наростів-коралів над дзьобом. А за видаваний шиплячий звук їх називають ще шипунами. Мускусна качка ближче до звичайної качки, і зараз легко, навіть в умовах особистого господарства, можна вивести міжвидові гібриди — муларди, якщо самок звичайних качок (наприклад пекінських) покриває самець мускусної породи.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 16(694) від 17 квітня 2013 р., стор.6.

Ростимо індичат разом

Після публікації у «ЗМГ» попередньої моєї статті щодо розведення індиків до мене стали звертатися із проханням поділитися досвідом вирощування цієї птиці. Таміла з Миколаївської області розповіла про те, що позаторік із 40 індичат у неї вижило лише 10, а минулого року — усього троє. Місцевий ветеринар пояснив їй, що цю птицю дуже важко виростити, бо за нею потрібен догляд, як за маленькими дітьми, мовляв, необхідно купувати ліки (до слова, при щоденному контролі та профілактиці захворювань на 10 індичат за 6 місяців на ветеринарні препарати ми витратили 40 гривень). За словами цього фахівця, розведенням індиків займаються ті, кому «робити нема чого». В одному він, звичайно, має рацію: за індиками дійсно треба доглядати, як за дітьми, потрібен щоденний контроль. А щодо того, що людям, які вирощують цю птицю, «робити нема чого», то в селі справжній трудівник ніколи не сидить без діла. Роботи завжди сила-силенна. Тому я й вирішила поділитися досвідом вирощування індиків у своєму господарстві й тим самим відповісти на деякі запитання.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 15(693) від 10 квітня 2013 р., стор.7.

Спочатку правильно купи, а затим правильно вирощуй

Ви вирішили купити курчат? Це серйозне рішення. Від того, наскільки правильно це зробите, залежать ефект від укладених грошей, продуктивність вирощеної птиці (її вага, вигляд, кількість знесених яєць), задоволення від роботи і радість від досягнутих результатів. Та перш ніж зважитися на цей крок, перевірте, чи все у вас готове для вирощування курчат.

Приміщення, де в перші дні вони утримуватимуться, має бути прогріте до температури 32...34°С (заміряється вона в різних місцях приміщення на рівні спини курчати), вичищене, побілене, бажано продезінфіковане одним із наявних препаратів, наприклад, 1-2-відсотковим розчином віркону-С. На долівку, якщо курчата вирощуватимуться на ній, потрібно насипати суху, не прілу підстилку із соняшникового лушпиння, деревної стружки, подрібненої соломи шаром 8-10 см. Поставте також напувалки з теплою підсолодженою водою (5-відсотковий розчин цукру або краще глюкози) з розрахунку одна кругла напувалка діаметром 170 мм — на 30 пташенят добового віку. Напувалки краще ставити на 6-8 см вище від підстилки, аби курчата не намокали. Розставте також годівниці з кормом (наприклад, половинки коробок з-під цукерок, однієї її за розміром розкритої книги вистачить для годівлі 30 курчат). Переконайтеся, що у приміщенні немає протягів.

Важливо визначитися, що хочете купити. Якщо вирощуєте курчат уперше, то краще придбати молодняк таких порід: адлерська сріблиста, полтавська глиниста, бірки. Якщо ж у вас більше досвіду і ви можете самостійно готувати повнораціонні корми чи маєте намір купувати їх у спеціалізованих виробників, то при вирощуванні на м’ясо краще брати імпортні кроси бройлерів РОСС-308, гібро, КОББ-500, з якими мають справу вітчизняні бройлерні фабрики. Зараз стають популярними червоний бройлер ред бро, фоксі чик, майстер. Так, при вирощуванні останнього одержують тушку, яка не поступається вагою бройлерній. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 14(692) від 3 квітня 2013 р., стор.7.

Вирощування гусенят

Гусенят розміщують у теплому, ретельно прибраному і побіленому приміщенні із чистою, сухою підстилкою. Обігрівати гусенят, вирощуваних без квочки, можна за допомогою звичайної водоналивної грілки. Щоб вони нормально росли і розвивалися, у грілці має підтримуватися така температура: з 1-го по 5-й день — 28...24°С, із 6-го по 10-й — 24...22°С, з 11-го по 20-й — 22...15°С. Інакше ріст гусенят затримується, вони стають малорухливими, погано стоять на ногах, мають низьку вагу і часто гинуть. Слабких особин потрібно тримати при дещо підвищеній температурі й узагалі приділяти їм більше уваги, особливо в перші дні, доки вони не зміцніють. Якщо гусеня погано стоїть на ногах, йому зв’язують їх м’якою тасьмою, зблизивши до нормального положення. Через якийсь час воно набуває стійкості та здатності ходити. У перші дні гусенята часто перевертаються на спину і самостійно не можуть устати. Якщо за ними не слідкувати, вони можуть загинути. Із тритижневого віку молодняк уже не потребує обігріву.

Вирощування гусенят із гускою чи без неї може бути правильно організовано лише в тому разі, якщо для них є гарне пасовище. На вигул гусенят можна випускати з перших днів життя, щойно вони зміцніють. Але в перші тижні їх не слід випускати за вітряної і дощової погоди і на мокру траву. Гусенята 2-3-тижневого віку вже цілий день можуть проводити на пасовищі, і тільки на ніч їх необхідно заганяти у приміщення.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 14(692) від 3 квітня 2013 р., стор.6.

Чим годувати індичат із першого дня

Зараз пропонують великий асортимент комбікормів для всіх видів птиці, у тому числі і для індичат. Стартовий комбікорм містить усі необхідні вітаміни та мікроелементи. Якщо в продажу немає комбікорму для індичат, то підійде стартовий комбікорм для бройлерів. Але до нього необхідно додавати риб’яче борошно із розрахунку 1 кг на 10 кг комбікорму. Індичата, що швидко ростуть, потребують великої кількості білка. Якщо є можливість, замість риб’ячого борошна можна додавати домашній м’який сир — 3 г щодоби на одне індича, або варене яйце в такій же пропорції. У міру росту індичат кількість сиру та яйця можна збільшити.

Зелень даємо на другу добу: спочатку — зелену цибулю, багаті білками конюшину, люцерну, кропиву. У міру росту індичат додаємо різні трави: кульбабу, деревій, листя винограду та інші. Якщо ви вирішили за 6-8 місяців виростити індика вагою 18-19 кг, то для цього потрібен зерновий комбікорм. Для перших двох-трьох місяців найкраще підійде комбікорм, виготовлений у промислових умовах. У домашніх умовах такий комбікорм скласти складно. Крім того, до складу промислового комбікорму завжди входить препарат для профілактики кокцидіозу — кормовий кокцидіостатик.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 11(689) від 13 березня 2013 р., стор.7.

Розведення перепелів у домашніх умовах

Утримувати перепелів у домашніх умовах не складніше, ніж будь-яку іншу свійську птицю. При невеликій кількості їх можна тримати навіть в умовах міської квартири. Клітка може бути будь-якою, наприклад, для папуг чи канарок, але все-таки краще використовувати спеціальну клітку, саме для перепелів. У цьому разі і птиця краще почуватиметься, та й догляд за нею буде легшим і простішим. Вигляд та розмір клітки для утримання перепелів залежать від того, скільки птахів ви збираєтесь утримувати і де ця птиця розміщуватиметься. Клітки можна виготовити самим, а можна купити готові у птахівників-любителів, позаяк багато з них разом із птицею пропонують і свої клітки, зроблені спеціально для утримання перепелів. Хоча утримання і догляд за перепелами нескладні, але для того, щоб ці пернаті тішили вас щодня високою несучістю, необхідне дотримання певних умов утримання (температурний і світловий режими, відсутність зовнішніх подразників), а також використання спеціально збалансованого, з високим умістом протеїну корму.

Якщо ви захочете самі зайнятись розведенням перепелів у домашніх умовах, то краще це заняття починати зразу з придбання дорослої птиці. Але якщо захочете почати з молодняку, то знадобиться інкубатор, оскільки домашні перепілки, на відміну від тих же курей, самі яйця не висиджують. Для інкубації перепелиних яєць використовують будь-які малогабаритні побутові інкубатори, котрі можна придбати на будь-якому ринку чи в спеціалізованому магазині. Ємність цих інкубаторів різна, і, як правило, визначається із розрахунку кількості курячих яєць. Перепелиних у такі інкубатори може увійти в 3-4 рази більше, ніж курячих. Крім заводських, багато птахівників-любителів використовують саморобні інкубатори, конструкцій котрих досить багато можна знайти в Інтернеті. На своїй перепелиній фермі я також використовую лише саморобні інкубатори.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 11(689) від 13 березня 2013 р., стор.7.

Інкубація гусячих яєць

Птахівникові важливо пам’ятати про те, що кури, індички і цесарки зазвичай несуться в ранкові і денні години, гуски — зранку, перепілки — у другій половині дня, а качки починають нестися із 3-4-ї години ночі і закінчують до 8-9-ї години ранку. Для інкубації краще використовувати яйця, знесені до 8-ї години ранку.

Гусячі і качині яйця із забрудненою шкаралупою перед інкубацією миють. Однак до обмивання слід вдаватися лише в тому разі, коли забруднено більш як 50% поверхні шкаралупи. Роблять це акуратно, аби не пошкодити верхню оболонку, яка вкриває шкаралупу, — кутикулу. Із великої кількості засобів для очищення яєць кращим вважається 1-1,5-відсотковий розчин перекису водню. Очищувати можна і шляхом змивання бруду слабо-рожевим розчином перманганату калію (марганцевокислого калію). Перед цим яйця слід опустити в чисту воду з температурою на 5-6°С вище, ніж температура яєць.

В інкубаційні лотки гусячі яйця укладають горизонтально, причому якщо повертання їх у процесі інкубації здійснюється вручну, то бажано помиті й обсушені яйця мітити з двох боків різним кольором: скажімо, один бік — червоним, інший — синім. Так само треба поставити на яйцях плановану дату виведення пташенят.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 11(689) від 13 березня 2013 р., стор.6.

Холодильник «змінює професію»

Я вже писав у «ЗМГ» про те, як переробити старий холодильник на інкубатор. Хоча придуманий він і виготовлений для зберігання холоду, проте прекрасно зберігає і тепло. Для тих, хто не читав ту публікацію, розповім, як із холодильника зробити інкубатор. А оскільки пристрій досить простий, виготовити інкубатор зможе будь-який птахівник власноруч і в домашніх умовах. Для цього треба спочатку вийняти все зайве: двигун, сам холодильний агрегат і морозилку, залишивши тільки корпус. Затим холодильник потрібно покласти «на спину», аби дверцята відкривалися вгору. Для вентиляції в задній стінці та дверцятах слід просвердлити 6-8 отворів. У дверцята монтуються електричні лампочки (зазвичай 6) і терморегулятор потужністю 40-60 Вт. Решітка для яєць кріпиться за 10-15 см від задньої стінки в пазах корпусу. Під решіткою ставлять 6-8 ємностей для води. Я використовую відрізані денця поліетиленових пляшок. Ось, мабуть, і все. Та є ще поліпшений варіант інкубатора із холодильника. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 9(687) від 27 лютого 2013 р., стор.7.

Види й особливості інкубаторів

Зараз багато хто займається прибутковим бізнесом — розведенням птиці. Для цього необхідно мати невелике підсобне господарство, кошти для придбання несучок, півня й інкубатора. Необхідність штучної інкубації яєць пояснюється тим фактом, що квочка може висидіти за один раз тільки 10-15 яєць, а значить, вийти на більші обсяги продажу дуже важко. Інкубатор — це пристрій для створення оптимальних умов дозрівання яйця у великих кількостях. При дозріванні зародка в яйці, щоб він не прилип до шкаралупи і був рівномірно прогрітий, кожні 4-8 годин необхідно повертати яйця на 45°. Усі моделі інкубаторів, наявні на ринку, можна поділити на три групи.

Інкубатори з ручним приводом.

Вони являють собою ємність для яєць, що обігрівається термостатом, яку потрібно відкривати і самостійно перевертати в ній яйця. Його перевага — дешевизна. Серед недоліків слід відзначити, по-перше, трудомісткість самостійного систематичного перевертання яєць. По-друге, при перевертанні яєць щоразу доводиться відкривати інкубатор, а зниження температури на ранніх етапах інкубації зменшує відсоток виведення. Коротше, економія на вартості обертається втратами потомства.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 9(687) від 27 лютого 2013 р., стор.7.

Гуси для українського птахівника

На яких породах чи популяціях гусей зупинити свій вибір? Відповідь на це питання залежить від того, яку продукцію хотів би одержувати потенційний птахівник і задля чого, від того, як він вивчить стан ринку цієї продукції на даний момент, а також ознайомиться, з яких порід і популяцій гусей можна вибирати продуктивну птицю.

Важливою підставою для нього в цій справі стане знання основних характеристик порід і популяцій, у тому числі таких показників, як жива вага птиці у статевозрілому й у забійному віці, її репродуктивні якості: несучість, вихід інкубаційних яєць, їх заплідненість і виводимість, виведення молодняку, його якість і збереженість у період вирощування тощо. (Частина цих ознак наведена в таблиці). Статевозрілими вважаються гуси 235-250-денного віку. Характеризуючи продукцію гусівництва, слід сказати, що найціннішою вважається перо-пухова сировина білого кольору.

Загальноприйнятою є класифікація гусей за породами і популяціями легкого, середнього і важкого типів. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 8(686) від 20 лютого 2013 р., стор.7.

Час відкривати птахівницький сезон

На початку цього сезону мене часто запитують: чи можна підкладати під індичку курячі, качині й індичі яйця для виведення молодняку? Відповідаю, що не можна, оскільки це обумовлено термінами інкубації, які в різної птиці різні. Приміром, тривалість інкубації курячих яєць — 20-21,5 доби, качиних і індичих — 27-28 доби. Тому під індичку можна підкладати яйця тільки одного виду птиці: за теплої погоди 17-19, за холодної — 15-17 качиних яєць і відповідно — 19-23 і 17-19 курячих. На відміну від інших квочок, індичка насиджує так ретельно, що не сходить із гнізда по кілька днів. А з якою обережністю сідає у гніздо. Відомі випадки, коли індичка за цілий період насиджування (28 діб) жодного разу не залишала його і гинула без води та корму. До слова, мені невідомо про те, щоб індички хоча б раз роздавлювали яйця або пташенят. Можливо тому, що під час виведення молодняку індички на яйцях не сидять, а перебувають у напівстоячому положенні. У качок, на відміну від індичок, інстинкт насиджування розвинений слабко, тому їх яйця краще підкладати під квочок інших видів птиці. Качки насиджують тільки свої яйця і водять лише свій молодняк, дбайливо доглядаючи за ним.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 5(683) від 30 січня 2013 р., стор.7.

Вирощування бройлерів у присадибних господарствах

Шановна редакціє! Звертаюся до вас із проханням на сторінках «ЗМГ» дати пораду, як правильно годувати бройлерів і як лікувати їх із перших днів.

Катерина КОРОВКА.

Запорізька обл.».

Вирощувати бройлерів можна у клітках, на підстилці чи на комбінованій підлозі (сітка + підстилка) із щільністю розміщення у клітках 450 гол./см2, на підлозі та сітці — 18-20 гол./м2. Температура в зоні розміщення курчат у перші 2-3 дні має бути 32-34°С. У наступні 2-3 тижні вона знижується до 25-24°С. У період досягнення курчатами 4-6-тижневого віку підтримується на рівні 20°С, після 7-тижневого — на рівні 18°С. Головною ознакою нормальної температури для курчат є їх стан: якщо пташенята скупчуються, малорухливі, значить, температура нижче норми; якщо розпускають крила, розкривають дзьоб, відзначається часте дихання — їм жарко.

Тривалість освітлення бройлерів повинна бути такою: у перший день вирощування 24 години, із 2-го дня до забою — 23 години з інтенсивністю в зоні розташування годівниць і напувалок у перший день 23-25 лк із поступовим зниженням до 21-денного віку до 8-5 лк. Застосовують також переривчастий день: 1-2 години — світло, 2-4 години — темрява.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 3(681) від 16 січня 2013 р., стор.7.

Підбір і утримання маточної зграї перепелів

У птахівництві, та й у тваринництві також, є одне непохитне правило: здоров’я і продуктивність потомства напряму залежать від батьківського племені. Тому слід дуже уважно ставитися до підбору маточного поголів’я. Я не зупинятимусь на тонкощах селекції — для цього існує спеціальна література, спробую тільки пояснити ті основні норми, які будуть зрозумілими і здійснимими для птахівників.

При підборі зграї в першу чергу треба враховувати екстер’єр тієї чи іншої породи перепелів, кожна з них має свої продуктивні й фізіологічні норми. Не можна для маточного поголів’я використовувати птицю, одержану від різних порід. Такі кросові перепели зазвичай не передають свої якості потомству. Хоча я в жодному разі не хочу сказати, що перепели, одержані від батьків різних порід, погані чи вони гірше несуться. Йдеться про те, що від таких гібридних перепелів виростають у підсумку перепелята зовсім не з тими якостями, на які розраховував птахівник.

На початку створення маточної зграї треба пройти кілька етапів. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 1(679) від 2 січня 2013 р., стор.6.

Вирощування цесарок на подвір’ї

Спочатку трохи історії. Зараз у Європі цю птицю називають перловими курми за невеликі блискучі білі плями, котрі прикрашають їх темно-сіре, блакитне чи кремове оперення. А позаяк дуже давно цесарки були завезені на наш континент із Єгипту, в Італії цю птицю називають куркою фараона. У тлумачному словнику, виданому у 1909 році, зазначається, що цесарська курка означає «царська» . Найімовірніше, її завезли в Україну та Росію з Австрії через Угорщину і називали «цицарка» . І це зрозуміло: у державі під назвою Австро-Угорщина, яка колись існувала в Європі, її главою був цесар або цисар. Частина ж земель Західної України у той час входила до складу саме цієї держави.

Цесарки були одомашнені пізніше інших видів птиці, тому вони багато в чому зберегли повадки диких предків: витримують мороз до -30°С і спеку до +35°С, несприйнятливі до багатьох хвороб, зокрема не уражаються лейкозом, хворобою Марека та іншими, характерними для свійської птиці, хворобами. Сучасні цесарки за рік можуть знести 80-100 яєць, котрі хоча й менші від курячих, але в 1,5-2 рази багатші білками і каротиноїдами, про що свідчить яскраве забарвлення жовтка. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 52(678) від 26 грудня 2012 р., стор.6.

Яких курей розводити у присадибних господарствах

На сьогодні існує більше 700 порід і породних груп курей, а про кількість ліній і кросів навіть і говорити нема чого — їх тисячі по всьому світі. Найбільш продуктивними є промислові кроси курей попри породну приналежність. Продуктивність курей яєчної породи доходить до 320 і більше штук яєць на рік, і такої кількості достатньо, аби повністю забезпечити річну потребу однієї людини в цій продукції. Від потомства однієї курки м’ясної породи можна одержати за рік до 180-220 кг м’яса, що відповідає нормі споживання його для трьох людей. Швидкорослість даного виду проявляється в тім, що впродовж року можна з легкістю одержати два покоління і тим самим збільшити поголів’я зграї в десятки разів. Однак промислове інтенсивне птахівництво має і свої істотні вади. Підвищена несучість і більша вага яєць не можуть не вплинути на якість одержуваної продукції. Кури промислових кросів схожі на «механічні машини», завдання яких давати якнайбільше яєць або м’яса. Не секрет, що збільшення ваги яєць промислових кросів досягається у процесі селекції завдяки збільшенню частки білка, що значно знижує відносну поживну цінність яєць. М’ясо бройлерів, яких забивають у віці 42 днів, за своїми поживними і корисними властивостями значно поступається м’ясу птиці, вирощеної в домашніх умовах. Також високопродуктивна птиця через знижену стійкість до різних захворювань не може існувати без великої кількості щеплень, які їй роблять, починаючи з добового віку, без стабільного мікроклімату (температура і повітрообмін) і спеціальних комбікормів з добавками, що забезпечують максимальну продуктивність птиці. Більше того, непомірно високі ціни на комбікорми й енергоносії останнім часом негативно впливають на рентабельність середніх і малих птахівницьких підприємств, унаслідок чого «на плаву» залишаються тільки великі птахофабрики. У зв’язку із цим зараз дуже зростає інтерес власників присадибних і дачних ділянок до розведення й утримання птиці в себе на подвір’ї.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 51(677) від 19 грудня 2012 р., стор.7.

Оптимальний світловий режим для перепелів

Одним із основних факторів успішного вирощування перепелів є світловий режим: джерела світла, освітленість і тривалість освітлення. Різні джерела світла різняться одне від одного своїм спектральним складом. У дослідах на перепелах, проведених у різний час, встановлено, що кращі репродуктивні якості забезпечує червона частина спектра. Освітлення червоним світлом не лише дозволяє добитись більш ранньої статевої зрілості перепелів, а й забезпечує потім більшу вагу яєць і загальну несучість.

Кращі результати щодо продуктивності перепелів дає вирощування їх при освітленості від 10 до 100 лк. При освітленості 1 лк затримується статевий розвиток птиці, а при освітленості 1000 лк перепілки дають дрібніші яйця. Освітленість на рівні годівниць бажано тримати в межах від 10 до 85 лк. Низька освітленість утруднює обслуговування птиці, а при надмірній підвищується збудливість перепелів (зростає кількість травм об клітку при переляку), може виникнути розкльовування, особливо після настання в перепелів статевої зрілості.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 49(675) від 5 грудня 2012 р., стор.6.

Породи і різновиди свійських перепелів

У деяких джерелах можна знайти згадку про те, що вперше одомашнили перепелів у Китаї ще в ІХ столітті, а в Японії їх стали розводити в ХІІІ столітті. Наразі існує кілька десятків видів і різновидів свійських перепелів. Так, в американському каталозі перепелів налічується 44 їх різновиди. У Росії і країнах Європи це в основному такі породи перепелів: японські, мармурові, британські чорні й білі, фараон, естонські, а також різні помісі від схрещування цих порід.

Японські перепели свою назву одержали через те, що були виведені в Японії й успішно розводяться там і понині. Розведення перепелів цієї породи триває вже більше ста років. Одним із факторів, що сприяють їх розвитку, стали атомні бомбардування японських міст, і як наслідок — пошук альтернативних продуктів харчування, які сприяють виведенню радіонуклідів з організму. Проведені дослідження показали, що перепелині яйця є природним продуктом, який максимально сприяє виведенню радіонуклідів з організму людини. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 47(673) від 21 листопада 2012 р., стор.7.

Чим годували індиків раніше і чим годують зараз

Раніше індиків годували зерном гречки, вівса і ячменю, розмоченим у воді чорним хлібом, вареною картоплею і різною зеленню. Вони охоче поїдали сире та варене м’ясо і, перебуваючи в полі, на пасовищі, багато винищували черв’яків, гусениць, жуків, лялечок комах та навіть польових мишей і жаб, чим приносили користь садам. Якщо поблизу пасовища не було місця, де б індики могли сховатися під час негоди, то для птиці влаштовували спеціальний навіс.

Зараз же індиків годують головним чином комбікормом у вигляді гранул, кришива або розсипним.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 47(673) від 21 листопада 2012 р., стор.6.

Вирощування бройлерних качок

Качки білої пекінської породи, представлені кросом X-11, досить популярні у птахівників. На його основі були створені ще кілька кросів, один із яких черрі-веллі. Каченята цієї породи до 50-денного віку при дотриманні всіх режимів утримання і годівлі набирають вагу до 3,5 кг. Останнім часом величезною популярністю стали користуватися також качки породи мулард, яких одержують унаслідок селекційного схрещування качок мускусної породи з качкою пекінською. Муларди відзначаються інтенсивним ростом, м’ясо з них високих смакових якостей, а також жирна і смачна печінка, що користується великим попитом.

Аби при вирощуванні качок одержати відмінні результати, потрібно дотримуватися відповідних рекомендацій щодо їх утримання. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 46(672) від 14 листопада 2012 р., стор.7.

Породи індиків

Шановна редакціє газети «Земля моя годувальниця»! Розкажіть, будь ласка, про породи індиків.

Олег СМИРНОВ.

Черкаська обл.».

Редакція «ЗМГ» звернулася із цим проханням до нашого постійного автора М.Т. Тагірова, кандидата біологічних наук, завідувача лабораторії біології репродукції птиці Інституту тваринництва НААН України.

ПІВНІЧНОКАВКАЗЬКІ. Ця порода виведена в Георгієвському державному племінному птахорозпліднику Ставропольського краю шляхом схрещування місцевих бронзових індиків із широкогрудими бронзовими. Тулуб їх масивний, широкий спереду, до хвоста поступово звужується; голова невелика; груди широкі, глибокі, випуклі; спина широка, похила, звужується до хвоста; крила сильно розвинені; хвіст довгий. Забарвлення пір’я темно-коричневе з білою облямівкою; пір’я шиї, грудей і спини із бронзовим відливом. Ноги середньої довжини, міцні, червонувато-рожеві. Середня вага індика — 14 кг, індички — 7 кг. Вага індичат у 4-місячному віці — 3 кг, у 6-місячному — 5 кг. Несучість — близько 80 яєць, вага яйця — 80 г, шкаралупа коричнево-крапчаста, інкубаційні якості цієї породи гарні. Життєздатність дорослої птиці висока. Статева зрілість настає у 8-10-місячному віці.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 46(672) від 14 листопада 2012 р., стор.6.

Такі ось «курячі» історії

Вирощуванням свійської птиці я займаюся давно. Зараз розводжу три породи курей: юрловську голосисту, орловську ситцеву й орпінгтон (з палевим і чорним забарвленням оперення). Тож і намагаюся якомога більше дізнатися про них. Досить часто «курячі» історії бувають дуже таки цікавими.

Так, походження юрловської голосистої породи повністю ще не встановлено, і досі щодо цього точаться дискусії. За однією з версій, юрловські кури одержали свою назву від села Юрлово Воронезької губернії, в якому їх розводили. За іншою — назва породи походить від прізвища коваля Юрлова, великого шанувальника свійської птиці. Як вважає Павло Іванович Воробйов, рід якого із прапрадіда (200-250 років) розводить птицю цієї породи, неподалік від села Воротинське під Лівнами Орловської області був Юрловський хутір. У 1945 році юрловських голосистих залишилося всього 5 курок та 1 півень, і врятував їх саме Павло Іванович. Ось із них і почалося друге народження цієї дуже рідкісної, унікальної і стародавньої породи.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 46(672) від 14 листопада 2012 р., стор.6.

Перепелиний бізнес в Україні вигідний

Розведення перепелів у всьому світі набуває все більшої популярності, і причина тут не лише в тому, що споживачі віддають перевагу екологічно чистим і корисним продуктам харчування. Розведення їх — це вигідний і перспективний бізнес, котрий при грамотному підході окупається на 100% і приносить стабільний прибуток, на відміну від деяких інших видів «пташиного» бізнесу. До того ж організація перепелиної ферми «під ключ» — проект, котрий абсолютно реально здійснити власними силами.

Рентабельність розведення перепелів можна показати всього лише на кількох прикладах. Так, період дозрівання цієї птиці (від пташеняти до дорослої особини) минає удвічі швидше, ніж качки чи кролика; повний цикл від закладання яєць до першого яйця молодої птиці становить усього 52-66 днів; через 10 днів у перепеляти починає рости пір’я, через 25 днів воно остаточно вкривається пір’ям, у 40-45 днів доросла перепілка починає нести яйця; маса яєць, котрі вона знесе за рік, у 24 рази перевищує масу її тіла, тоді як у курей це співвідношення становить усього 1:8.

Користь перепелиних яєць відома з давніх-давен. У них немає холестерину, а при вазі всього 10 г яйце містить величезну кількість біологічно активних компонентів і вітамінів групи В, фосфору, калію, заліза. Термін зберігання перепелиного яйця в холодильнику — до 60 днів.

Ферми із розведення перепелів в Україні тільки починають розвиватись. Причому, за твердженням аналітиків, ринок розведення цієї птиці заповнений лише на 20%. Враховуючи, що попит на перепелині яйця стабільно високий, а м’ясо цієї птиці взагалі вважається делікатесом, перепелиний бізнес має дуже хороші перспективи. Домашня перепелина ферма з поголів’ям від 500 особин може окупитись усього за кілька місяців.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 45(671) від 7 листопада 2012 р., стор.6.

Лідер нашого пташиного двору

Зараз у птахівництві все популярнішим стає вирощування індиків — заради дієтичного м’яса, яке містить у собі мало жиру і велику кількість білка. Відмінні смакові якості, вигідне співвідношення ваги м’яса і ваги кісток помітно відрізняють індиків від іншої свійської птиці. М’язова тканина індиків становить до 75% від загальної ваги тіла (у курей-бройлерів вона становить до 60%). За м’ясною скороспілістю індики перевершують курей, качок та гусей. За час вирощування індиків жива вага самців збільшується в 400 разів, а самок — у 200. Вихід м’яса в індиків вищий, ніж у курей-бройлерів, а витрати корму на 1 кг їстівних частин тушки на 15-20% нижчі, ніж у бройлерному виробництві.

Ми вирощуємо індиків більше десяти років. За цей час не спостерігалось навіть окремих випадків падежу птиці, позаяк із перших днів ми неухильно слідуємо рекомендаціям і порадам фахівців Інституту тваринництва (колишній Інститут птахівництва) НААН України. Крім того, вивчали літературу із вирощування індиків у передових господарствах, а в подальшому і самі почали ділитися досвідом на сторінках періодичної преси. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 44(670) від 31 жовтня 2012 р., стор.6.

Вирощування бройлерів

Створюючи умови для вирощування бройлерів, необхідно забезпечити їм, як і іншому молодняку птиці, основні нормативні параметри. Так, при клітковому утриманні птиці щільність посадки повинна бути 34-35 гол./м2, на решітчастій підлозі — 25-27 гол./м2, на підстилці — 18-20 гол./м2.

Годівлю бройлерів організовують таким чином, щоб забезпечити ріст ваги птиці на максимумі і досягти до 5-6-тижневого віку ваги не менше 2 кг. Задля цього проводять диференційоване нормування поживності і складу комбікорму з урахуванням особливостей вікових періодів: передстартового — перші 4 дні життя, стартового — із 5 до 28 дня і ростового — із 29 по 42-й день. У ці періоди не рекомендується вільне згодовування мінеральних кормів.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 43(669) від 24 жовтня 2012 р., стор.7.

Породи гусей для подвір’їв

У цій статті я хочу розповісти про породи гусей, котрі розводжу у своєму господарстві, про їх переваги та особливості. Ними я дуже задоволена і тому рекомендую й іншим для розведення на приватних подвір’ях.

Великі сірі гуси — це продуктивна порода з дуже хорошими м’ясними якостями. Вона належить до важкого типу і характеризується міцною будовою тіла. Голова у цих гусей широка і коротка; короткий товстий дзьоб; шия середньої довжини, товста; тулуб широкий, глибокий; на животі є дві жирові складки; груди глибокі, випуклі і широкі; спина довга і широка; крила добре розвинені; ноги середньої довжини, міцні, широко розставлені. Дзьоб і ноги оранжево-червоного забарвлення. Оперення сіре, а груди і нижня частина тулуба — світло-сірі. Жива вага гусок досягає 6,5-7 кг, а гусаків — 7-8 кг. Несучість — 35-45 яєць вагою 160-200 г кожне. Молодняк цієї породи швидко росте і до 60-річного віку важить 4-4,5 кг. Виведення гусенят досягає 68%.

Птиця рухлива, витривала, невибаглива до водойм, добре випасається на луках і полях. Гуски добре висиджують яйця і виходжують пташенят.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 42(668) від 17 жовтня 2012 р., стор.7.

Чим небезпечна недогодівля птиці

Будь-якому птахівникові слід усвідомити, що тривала відсутність кормів у годівниці дорослої птиці не має перевищувати більше двох діб від моменту стовідсоткового поїдання останньої порції кормової норми. У цьому разі ще можна розраховувати на швидке відновлення продуктивності за умови виконання нижчевикладених заходів. Стрес і втрати продуктивності будуть мінімальними, якщо весь період недогодівлі птиця зможе одержувати хоча б підтримувальні корми. Норма такої годівлі за енергетичною цінністю і вагою повноцінного комбікорму подана у таблиці.

Забезпечення такого рівня підтримувальної годівлі стане фактором стабілізації ситуації. Птиця, природно, знизить продуктивність, але її стан залишиться нормальним, збережеться готовність до швидкого відновлення продуктивності. При цьому виключається ймовірність початку линяння. Однак такий спосіб стабілізації можна застосувати не для всіх статевовікових груп.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 42(668) від 17 жовтня 2012 р., стор.6.

« Попередні статті