Оформити передплату на газету Земля моя годувальниця
Мова: Рос / Укр

«ЗМК». Обійстя. Мала рогата худоба

Чому я вирощую кіз альпійської породи

Ця порода кіз є найчисленнішою у світі й у різних країнах має свою назву: наприклад, в Америці — оберхазле, у Німеччині — німецька строката. Однак у Росії ця порода трапляється досить рідко. До нас «альпійці» були завезені відомим козівником Наталею Маркеловою у 2000 році зі США. (Не беремо до уваги одиничні випадки завезення цих тварин контрабандою).

Свою першу кізку-напівкровку (батько — чистопорідний альпійський цап із господарства Наталії Маркелової) я купив близько семи років тому. Хазяйка розхвалювала цю породу, але я, якщо говорити чесно, до кінця не вірив її словам. Правда, до цього вже чув, що ці кози — молочні, багато споживають корму й особливо багато п’ють. Коли привіз кізоньку додому, наочно переконався у правдивості почутого. Вона дійсно могла за один раз випити піввідра води.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 42(720) від 16 жовтня 2013 р., стор.7.

Про кіз і овець

У своєму господарстві я вирощував різних тварин, у тому числі кіз і овець. Тому хотів би зразу розвіяти міф про зааненських та інші породи молочних кіз. Зараз цих чистопорідних тварин, на мою думку, уже не знайти, але цілком реально придбати гарну молочну козу, в якої будуть ознаки тієї чи іншої молочної породи. Якщо ж говорити конкретніше, то тварина має бути добре розвиненою, без неприємного запаху, з помірним волосяним покривом. А регулярне обновлення крові (схрещування особин з різних господарств і регіонів) сприятливо позначиться як на здоров’ї самої кози, так і на здоров’ї потомства.

Якось ми з іншими козівниками засперечалися із приводу молочності кіз. І дійшли висновку, що бувають (правда, рідко) тварини, які дають до 10 л молока на день. Але таке молоко матиме тоді невисоку жирність. У цьому разі втрачаються унікальні його властивості. На мою думку, молочність у 2-4 літри на день — це оптимальна кількість. І тут багато чого залежить від якості догляду і годівлі. Коза — дуже вибаглива тварина, так би мовити, розбалувана, хоча при цьому миролюбного норову. Я раджу тримати в господарстві щонайменше двох тварин.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 38(716) від 18 вересня 2013 р., стор.7.

Племінні молочні кози

Ми займаємося розведенням не тільки породистих папуг, а й вирощуємо у своєму господарстві племінних, високоудійних кіз альпійської, зааненської і нубійської порід. Поголів’я альпійських кіз завезли з ферми відомого заводчика цих тварин Наталії Маркелової, що мешкає в Самарській області, зааненських — із підмосковного племзаводу «Ніконовське». Також ми тримаємо метисів: зааненсько-нубійських і альпійсько-нубійських кіз. Такі варіанти потрібні для поліпшення якості молока. Після першого окоту наші кози дають його в середньому по 3-4 л, другого — 5-6 л, далі — від 5 до 7-8 л залежно від породи, сезону і якості кормів.

А перші кози в нас з’явилися тоді, коли дізналися, що у нашій родині знайдеться друга дитина. Ми вирішили, що для здоров’я дітей необхідне козяче молоко. І як же нас виручили кози при вигодовуванні малюка. У нього всі молочні суміші спричиняли алергію (так вийшло, що він перебував на штучному вигодовуванні). І наше маля із двомісячного віку ми годували тільки козячим молоком, лише на нього не було алергії. Після того, як ми переконалися, наскільки корисне козяче молоко, у нас виникло бажання займатися не тільки розведенням, а й селекцією молочних порід кіз, аби в нашій країні стало якомога більше таких чудових і корисних тварин.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 36(714) від 4 вересня 2013 р., стор.7.

Вівці романовської породи

Спочатку трохи інформації про наше фермерське господарство. Організоване воно було у 2005 році. Основний його напрямок — племінне вівчарство і виробництво кормів. Спеціалізація — розведення романовських овець. І за цей час ми переконались на практиці, що саме вівчарство за багатьма факторами є найбільш надійним і рентабельним напрямком у тваринництві, котрий дає швидку віддачу вкладених коштів.

Наше господарство активно застосовує систему вирощування племінних овець романовської породи з використанням передових технологій кормовиробництва і годівлі тварин задля одержання високих м’ясних якостей методом чистопородного розведення. Ми запрошуємо до співробітництва фермерів, підприємців і просто зацікавлених людей.

А тепер — безпосередньо про романовську породу овець, котра є гордістю вітчизняного вівчарства. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 32(710) від 7 серпня 2013 р., стор.6.

«Романовський» вибір

Із безлічі порід овець на перший погляд важко визначитися із вибором. Але, виходячи зі свого 20-річного досвіду розведення цих тварин, я віддав перевагу романовській породі. Звичайно, баран вагою у 150 кг, як і вівці деяких порід, що дають високоякісну вовну, не може не вражати. Але тут є один нюанс: усі вони, як правило, малоплідні, тобто одна матка приводить за рік одне ягня. Це прийнятно для великих господарств. А для присадибних? Ось заведете ви, приміром, 2-3 вівці та барана й одержите двох ягнят, а то й одне. З огляду ж на «ажіотажний» попит на вовну, будете її просто складувати. Тож чи є сенс вирощувати в особистому господарстві овець таких порід? Тоді як вівця романовської породи, хоча й не відзначається великими розмірами (важить 50-70 кг, баран — 60-90 кг), зате може приводити потомство два рази на рік: у середньому 3-4 ягнят (буває й 5) у кожному окоті. Навіть за всіляких несприятливих обставин від однієї вівці можна одержати 4-8 ягнят за сезон. А баранчик січневого приплоду до жовтня може досягти 50-60 кг живої ваги. І це при вигодовуванні на траві. М’ясо його дієтичне, якість чудова. І дві вівцематки цілком можуть забезпечити родину м’ясом. Крім того, якщо є бажання, то можна зайнятися вичиненням шкур — адже це шубний смушок.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 22(700) від 29 травня 2013 р., стор.6.

Догляд за козенятами

При вирощуванні козенят до першочергових завдань входять забезпечення їм гарних умов утримання і годівлі якісними кормами. Приміщення для козенят має бути просторим, сухим, чистим і добре провітрюваним. Воно може бути недорогим і простим, але відповідати клімату, в якому ви мешкаєте. Елементарна гігієна — запорука здоров’я молодняку. Що чистіше, то менше захворювань. Для підстилки підійде солома будь-яких зернових культур — жита, пшениці, вівса. Підстилка має бути цілком сухою і непідгнилою. Козенята мають звичку жувати її, тому якщо вона запліснявіла, то можливі проблеми із травленням аж до смертельних випадків. Іноді для підстилки беруться старі газети. Така підстилка, хоча й дешева, але дуже небезпечна через наявність друкарської фарби.

Щодо годівлі козенят, то, звичайно, найпростіший спосіб — залишити їх на перших порах під маткою, але він не підходить, якщо маєте молочних кіз, через значну витрату досить цінного молока, труднощі з відлученням, смертельні випадки від переїдання, формування поганого норову козеняти і небезпеку захворювань.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 19(697) від 8 травня 2013 р., стор.6.

Народження і годівля козенят

За кілька діб перед окотом за станом кози починають наглядати. У здорової, нормально вгодованої кози при правильному положенні плоду окіт відбувається впродовж 20-40 хвилин, і вона не потребує ніякої допомоги. Спочатку з піхви з’являється навколоплідний міхур, наповнений навколоплідною рідиною, який передчасно розривати не слід, бо він розширює пологові шляхи і полегшує просування плоду. Зазвичай козенята виходять передніми кінцівками, на яких лежить голова. Щойно пройшла голова, за нею проходить і тулуб — швидко та легко. Якщо коза після окоту не заспокоїлася, то слід чекати друге козеня, яке народжується через 10-15 хвилин після першого.

Коли коза не може тривалий час окотитися, а з петлі з’являється одна чи обидві ніжки без головки, то це означає, що плід лежить неправильно і потрібна допомога ветеринара. Якщо козеня народжується у навколоплідному міхурі, то щоб воно не задихнулося, міхур треба розірвати, очистити рот і ніс від слизу. Після окоту матка зазвичай піднімається і при цьому пуповина обривається, якщо ж вона не обірвалася, то її відрізають на відстані 6-8 см від живота козеняти і змазують 5-відсотковим розчином йоду, лізолу, креоліну чи карболової кислоти.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 15(693) від 10 квітня 2013 р., стор.6.

Як доглядати за новонародженими козенятами

Ось і настала довгоочікувана весна, а значить, є слушний час поговорити про годівлю та вирощування козенят. Адже саме березень-квітень — основний період окоту як у приватних господарствах, так і на фермах. Тепер саме від умілих дій людини з перших хвилин життя козеняти залежать його здоров’я і життя.

Існує кілька способів годівлі козенят і догляду за ними. На нашій козівницькій фермі «Золота коза» козенят відлучають від матері зразу після народження, щойно вона облизала малюка. Це дозволяє контролювати роздоювання кози, кількість молока і норму випоювання козенят. Новонароджене козеня заносять у чергову кімнату, в спеціальний ящик. У малюка слабо розвинена терморегуляційна функція шкіри, і він легко може переохолодитись. Тому необхідно зразу розтерти козеня сухим рушником до повного висихання. Такий масаж поліпшує кровообіг і дихання малюка, посилює перистальтику кишечнику і допомагає швидше виходити первородному калу — меконію. Категорично не можна обмивати козеня водою, позаяк це може його переохолодити. Ще одна поширена помилка: багато хто накриває ящик із козеням рушником, аби його зігріти, або закутує малюка. Цього робити не можна, позаяк легені в козеняти ще слабкі, і такі дії можуть утруднити його дихання. Краще ящик із козеням помістити під інфрачервону лампу до повного його висихання. Якщо козеня народилось великим і міцним, у ящику воно може провести всього кілька годин. Якщо ж пологи були важкими чи козеня народилось слабким, під спостереженням малюк залишається добу або більше.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 12(690) від 20 березня 2013 р., стор.7.

Особливості романовських овець

Спеціалізація нашої ферми — розведення чистопородних овець романовської породи. Вони дають відмінну вовну і смачне м’ясо. Однак найцінніші біологічні особливості романовських овець — висока плодючість і поліестричність (здатність тварин приходити в охоту, запліднюватись і приносити приплід будь-якої пори року). За окіт вони зазвичай приносять 2-4 ягнят, але бувають випадки, коли вівцематка приносить 5-7 і навіть 9 ягнят за один окіт. Кітність триває 140-153 дні. Сухостійний період становить 94 дні, а всього від ягніння до ягніння минає 241 день. Окіт легкий завдяки тонкій структурі кісток і порівняно малій вазі ягнят, котрі дуже активні, фізично сильні і ссуть матку вже через кілька хвилин після народження. Через відсутність оброслості навколо вимені і хвоста вівці швидко знаходять дійки.

В охоту вівці цієї породи приходять через 30-40 днів після окоту. Ягнят краще відлучати від матки у віці 8-10 тижнів. Статева зрілість у цієї породи дуже рання — у 3-4 місяці. Однак пускати в злучання овець краще не раніше 8-12 місяців при вазі 40 кг.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 12(690) від 20 березня 2013 р., стор.6.

Чекаємо поповнення

Очікування потомства — важливий період у житті молочної кози. Гарний догляд у цей час забезпечує фундамент для здоров’я майбутніх козенят, довголіття кози і високих надоїв молока. Регулярне спостереження, гарні умови утримання, розумна програма годівлі гарантують пологи без ускладнень і високу молочну продуктивність. Дізнатись, чи вагітна коза, можна з допомогою ультразвукового тестера. Процес цей безболісний, простий, нешкідливий і порівняно недорогий. Сам прилад, звичайно, коштує певну суму, але його можна взяти і напрокат.

Козам необхідний період спокою — шість-вісім тижнів, коли вони не дають молока. У цей час відновлюються загальне здоров’я кози і її вага, якщо тварина скинула її під час попередньої лактації. Коза відпочиває, виношує козенят і готується до наступного молочно-продуктивного періоду. Для більшості кіз цей період повинен розпочатись через 3-3,5 місяця після покриття. Тоді у них буде для відпочинку 6-8 тижнів перед народженням козенят і до початку наступної лактації. Кози починають давати все менше молока — це сигнал. Якщо надій знизився до 0,8 л на день і відбувається це за 8 тижнів до окоту, скоротіть щоденні доїння. У відповідь на це кози стануть давати ще менше молока, а потім і зовсім припинять це робити. Не дозволяйте молоку накопичуватись у вимені, останнє має залишатися м’яким. Якщо потрібно 1-2 доїння, то доїть кіз, але видоювати молоко при цьому треба повністю. У їжу таке молоко не вживають.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 10(688) від 6 березня 2013 р., стор.7.

Поради тим, хто хоче розводити овець

Виберіть підходящу породу. Залежно від характеру шерстного покриву всі породи овець діляться на 4 групи — тонкорунні, напівтонкорунні, напівгрубововні і грубововні. Які ж тварини популярні в Україні? З тонкорунних м’ясо-вовні вівці прекос (скоростиглий меринос). Жива вага баранів цієї породи — 80-90 кг, маток — 50-60 кг. Настриг вовни з баранів — 5-7 кг, із маток — 3,5-4,5 кг. Довжина вовни — 7-8 см. Плідність на 1 матку — 1,2-1,4 ягняти. Вага ягняти при народженні — 3,5-4 кг. Можна порекомендувати звернути увагу саме на тонкорунних овець, бо в них цінна однорідна тонка вовна, що складається з пухових волокон завтовшки від 14 до 25 мікронів. У тонкорунних овець у порівнянні із тваринами інших напрямків продуктивності в руні міститься більше жиропоту, що зберігає цінні властивості волокон і затримує проникнення всередину руна пилу і піску.

Варта уваги і романовська порода овець, яка посідає провідне місце серед грубововних порід овчинно-шубного напрямку. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 9(687) від 27 лютого 2013 р., стор.6.

Утримання кіз у стійловий період

Більшість кіз, сподіваємось, очікує потомство в теплих і сухих сараях, а їх власники, заготовивши достатню кількість сіна, можуть, нарешті, відпочити від безкінечних турбот — доїнь та випасання. Але заспокоюватись особливо не доводиться: тварини, позбавлені взимку зелених кормів і достатнього моціону, потребують підвищеної уваги.

Приміщення для зимівлі кіз має бути без протягів, температура в ньому не повинна опускатись нижче +8°С. При настанні сильних морозів вікна, двері, шпарини необхідно закрити і завісити шторами, мішками чи закрити циновками, солом’яними матами, аби холод не проникав у приміщення. Задля збереження тепла взимку видалення гною відбувається рідко. Але суха і густа підстилка із соломи, тирси чи непотрібного сіна необхідна. Можна використовувати торф, але його треба укладати під солому, інакше він буде забруднювати козу і може викликати хвороби ратиць та вимені. Де немає соломи і торфу, можна користуватись висушеним мохом або сухим листям, але це не вважається хорошою підстилкою. Найкраще користуватися тирсою, хоча вона й погіршує якість гною, але прекрасно вбирає вологу і не забруднює тварин.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 6(684) від 6 лютого 2013 р., стор.7.

Чому Європа розвиває козівництво

Зараз в європейських країнах частка козячого молока становить близько 30% у загальному виробництві молока, в арабських країнах вона сягає 50-58%. Особливо інтенсивно розвивається козівництво у Франції. У цій країні створюються окремі ферми і кооперативи з виробництва і переробки козячого молока. Розвиток козівництва у країнах Європи супроводжується впровадженням сучасних технологій утримання тварин, удосконаленням технічної оснащеності ферм, запровадженням механізованого доїння кіз, створенням мережі підприємств для переробки козячого молока. Інтенсивно ведеться селекційно-племінна робота, завдяки якій збільшується продуктивність кіз. Так, у Голландії за 2-4 лактації від кози надоюють 1800-2000 кг молока.

Такий інтерес до виробництва козячого молока зумовлений високою біологічною цінністю цього продукту. У порівнянні з коров’ячим воно корисніше, має більший уміст сухої речовини, жиру, білків, багате важливими для організму людини амінокислотами. За амінокислотним складом козяче молоко близьке до жіночого. Через те, що воно має дрібні жирові кульки, жир козячого молока краще всмоктується стінками кишечнику людини. Із білків козячого молока під впливом шлункового соку утворюються пластівці ніжної консистенції, які легко засвоюються шлунком. Перетравність козячого молока і молочних продуктів дуже висока (94-98%).

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 4(682) від 23 січня 2013 р., стор.6.

Затишне приміщення для кізоньки

Деякі власники кіз не надають особливого значення влаштуванню приміщень для своїх плеканців, мотивуючи це тим, що коза — тварина невибаглива. Мовляв, їй будь-які умови підходять. Це хибна думка. Тож якщо, як це буває в недбайливих господарів, у сараї темно, сиро, застояле повітря, то тоді нема чого чекати від кози ні міцного здоров’я, ні гарної продуктивності.

Я хочу звернути увагу на мінімальні вимоги щодо облаштування нормального приміщення для кози. Насамперед, їй, як, до речі, й іншим тваринам, потрібне світло, особливо сонячне. Воно вбиває мікроби, запобігає розвитку захворювань. Ось чому вікна в сараї для кози мають бути досить великими (40-45 см заввишки і 60-65 см завширшки). Їх прорубують не нижче ніж за 1,5 м від підлоги, аби коза, ставши на задні ноги, передніми не могла розбити скло. Невисокі, але широкі вікна, прорізані ближче до стелі, дають більше світла, ніж високі та вузькі. Вікна мають бути спрямовані на сонячний бік. Крім того, у сараї потрібні подвійні двері, краще з тамбуром. Якщо приміщення дощате, то його треба утеплити, оббивши толем, або на деякій відстані від наявних стін звести другі, проміжок же між ними щільно заповнити мохом, тирсою чи будь-яким іншим утеплювальним матеріалом.

Ірина ДЕМ’ЯНЮК,
козівник.

м. Київ.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 1(679) від 2 січня 2013 р., стор.6.

Годівля овець узимку

Зимової пори основним кормом для овець є сіно. Краще за поживністю сіно конюшинове та інших бобових культур, воно багате білковими і мінеральними речовинами. Гарним кормом є і сіно злакових трав. А ось із кислих злаків (осока, оситняк та ін.) воно зовсім непридатне для овець, особливо для молодняку, тривала годівля таким сіном може спричинити падіж поголів’я. Добре поїдають вівці суходільне сіно з умістом полину і дрібностеблистих рослин. Непридатне для них сіно лісове і грубостеблисте (хвощ, очерет). Середня добова норма сіна для матки — 2 кг. При цьому 1/3-1/5 частини його можна замінити м’якою соломою або половою.

Краще інших тварин вівці поїдають вівсяну, пшеничну, ярову солому, а також солому бобових трав. Солому і полову остистих злаків треба попередньо запарювати. Тонкорунним і напівгрубововним вівцям не можна давати гречану солому. Дуже добре поїдається вівцями гілковий корм у вигляді віників із гілок берези, липи, акації. Кращим концентрованим кормом для овець вважається овес. Ячмінь же їм дають у вигляді дерті або у суміші з іншими кормами. Тривалий час годувати овець одним ячменем не можна — від нього тварини швидко жиріють.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 51(677) від 19 грудня 2012 р., стор.6.

У чому помиляються козівники

Одне із запитань, яке найчастіше ставлять мені, звучить так: чи може зааненська коза бути рогатою? Дуже поширена хибна думка, що зааненські кози бувають лише комолими. Але породи комолої худоби створювались шляхом штучного підбору безрогих особин. А це потім проявилось порушенням гормонального фону: появою крипторхізму і гермафродитизму у комолих батьків. Тому зараз за стандартом породи серед зааненських кіз можуть траплятися тварини, які мають роги, хоча комолість — переважаюча ознака для цієї породи.

Головна ж ознака для кіз зааненської породи — величина надоїв, котрі за стандартом на піку лактації мають становити понад 3,5 л на день. У принципі, між двома цими ознаками — надій та комолість (рогатість) — існує зв’язок: і комолі, і рогаті кози можуть бути високопродуктивними. А ось сережки, котрі усім так подобаються, — зовсім необов’язкові для зааненських кіз, оскільки абсолютно не є ознаками породності і молочності.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 48(674) від 28 листопада 2012 р., стор.7.

...І кози породи ламанч

В одній із газет я прочитав рекламне оголошення про продаж цапа породи ламанч. І, по правді, не повірив, що така порода існує насправді. Може, це вигадка?

Петро ЛИСИНЧУК.

с. Старе Бориспільського р-ну Київської обл.».

Кози такої породи дійсно існують. Виведені вони у США і були зареєстровані в 50-х роках минулого століття. Вирізняють їх за дуже короткими вухами, які дісталися їм у спадок від іспанських предків. Ламанчі бувають різного забарвлення. Як правило, морда тварини прямої форми. Завжди маленькі вуха бувають двох видів: так звані «гофровані» — особливо короткі і майже без хрящів і «карликові» — з невеликими хрящами розміром 4-5 см. Ця порода середнього зросту: коза — 71 см, цап — 76 см. Вага дорослої кози — не менше 52 кг, цапа — не менше 64 кг.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 47(673) від 21 листопада 2012 р., стор.6.

Каракульська порода овець

Мова піде про одну з найстародавніших і найпопулярніших порід — каракульську, яка зі зрозумілих причин особливою прихильністю користується у жіночої частини населення. У колишньому Радянському Союзі каракульських овець розводили в основному в республіках Середньої Азії. В Україні основна зона розведення таких овець — Херсонська й Одеська області.

Вівці каракульської породи невибагливі до кормів, витривалі і добре пристосовані до пасовищного утримання в умовах жаркого клімату, у них відмінна терморегуляція, завдяки тонким рухливим губам вони легко збирають і поїдають сухі рослини. Сухорлява конституція, міцний скелет, сильна мускулатура, рухливість і витривалість обумовили широкий ареал поширення цих овець. За характером продуктивності каракульських овець відносять до смушково-молочних, а за зоологічною класифікацією — до довгожирнохвостих.

Продуктивність каракульської вівці, можливо, перевершує всі інші породи. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 46(672) від 14 листопада 2012 р., стор.7.

Розведення кіз — бізнес на пасовищі

Якщо ви вже займаєтеся тваринництвом, то розведення кіз може стати окремим його напрямком, який приноситиме додатковий дохід вашому малому бізнесу. Свою справу з їх вирощування можна також розпочати і як бізнес з нуля, однак якщо хочете досягти в цьому успіхів, до складання бізнес-плану треба буде підійти особливо уважно. Адже не знаючи особливостей ринку, а також повадок самої тварини, можна одержати зворотний результат.

Де ж знайти потрібну інформацію про бізнес із розведення кіз? В Інтернеті можна відшукати не лише поради новачкам у цьому бізнесі, а й скачати готовий бізнес-план з їх розведення від козівника, який досяг у цьому успіхів.

Чим цінна коза? Для чого взагалі розводять цих тварин? ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 41(667) від 10 жовтня 2012 р., стор.6.

«Золота» зааненська коза

Наша ферма спеціалізується на розведенні кіз зааненської породи, виведеної у Швейцарії у долині ріки Зане (район Бернських Альп). Свою назву одержала від Зааненської долини (Зааненталь), яка є центром племінного розведення і найбільшого поширення цієї породи кіз. Наразі зааненська порода — одна з найбільш високопродуктивних молочних порід у світі й відзначається довголіттям і міцним здоров’ям. Завдяки своїм незвичайним молочним якостям ця порода набула величезної популярності в усьому світі. Вона завезена до багатьох країн. У Росії наразі існує не більше десятка великих ферм. Вони знаходяться під Санкт-Петербургом — «Приневське», під Твер’ю — «Надежда», у Підмосков’ї — «Чиста лінія», а в Республіці Марій Ел — найбільша за поголів’ям і удоями ферма «Лукоз», єдине господарство, яке одержало статус племінного репродуктора зааненської породи. В Україні також уже існує кілька господарств, що займаються розведенням зааненської породи кіз, але поки що вони не стали досить великими для того, щоб організовувати регулярні поставки продукції з козячого молока.

Усім відомо, що гарний цап-плідник — це вже половина вашої череди. Сьогодні на нашій фермі «Золота коза» є два чистокровних цапи-плідники із ЗАТ «Приневське» (Росія), батьки яких завезені в Росію з Голландії та Німеччини. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 38(664) від 19 вересня 2012 р., стор.7.

Радянський меринос

Колись овець породи радянський меринос вирощував мій батько, зараз ними займаюся я. Отже, дісталися вони мені у спадок. За радянських часів це була одна з найчисленніших і дуже поширених у різних регіонах СРСР порода тонкорунних овець. Сьогодні кількість їх в особистих господарствах значно менша, ніж колись. Проте вони і дотепер досить популярні в населення, особливо на Кавказі. Якось в одній із телевізійних передач повідомлялося, що м’ясо овець цієї породи запобігає утворенню ракових клітин. Не можу судити, наскільки сказане з екрана відповідає дійсності, але м’ясо радянських мериносів у мене купують охоче.

Від інших порід вони вигідно відрізняються гарним екстер’єром, міцною конституцією, пропорційною статурою і правильною постановкою кінцівок. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 38(664) від 19 вересня 2012 р., стор.6.

Основні хвороби кіз, їх лікування та профілактика

За правильного догляду та годівлі кози хворіють рідко. Проте коли таке трапляється, козівник повинен уміти не лише відрізнити хвору тварину від здорової, а й надати їй допомогу. Здорова коза має добрий апетит і бадьорий вигляд. Частота пульсу — 70-80 ударів на хвилину, дихання — 15-20, температура тіла — 39-40°C (вимірюють її в анальному отворі). Майже при всіх інфекційних хворобах температура підвищується до 41-42°С. Пульс частішає і сягає 100 ударів на хвилину й більше, дихання теж частішає, і може з’явитися задишка. Вуха і ноги стають холодними. Пропадає апетит, припиняється молоковіддача. У таких випадках треба терміново звертатися до ветеринарного лікаря. Він установить діагноз і призначить лікування. Сьогодні мову вестимемо про неінфекційні хвороби.

На запалення вимені коза може захворіти одразу після окоту. Причини — застуда, перегодовування, утримання в приміщенні з протягами, на брудній підстилці, на холодній та вологій підлозі. Хвору тварину утримують на суворій дієті: із раціону виключають молокогінні корми, їх замінюють якісним сіном, а також зменшують норму концентрованого корму. Двічі на день козі слід давати проносне: по 1 ст. л. глауберової солі зі 250 г води або 100 г олії. Молоко здоюють через кожні 2 години. На уражену частину вимені на 3–4 години треба покласти холодний компрес: рідку глину з оцтом (2–3 ст. л. оцту на 1 л води), потім компрес із осоту, народні назви — горлянка, маточник (на 1 ст. л. води — не менш як 2 ст. л. подрібненого на порошок осоту).

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 35(661) від 29 серпня 2012 р., стор.7.

Ключі удачі візьми у кізки

Уже більше десяти років наша велика родина займається вирощуванням кіз. Причому в екологічно чистих умовах: за вісім кілометрів від Сімферополя, у селі, яке важко знайти на карті. Тут немає асфальтованих доріг, газу, сюди не ходять маршрутки, у день вулицею проїжджає всього 5-6 автомашин. І назва Ключі говорить про те, що й вода тут чудова, джерельна.

За час заняття козівництвом ми багато чого дізналися, багато чого осягнули, удосконалили технологію відгодівлі тварин на м’ясо, навчилися робити смачні й корисні сири. З певністю можемо сказати: наш рецепт виготовлення сиру ексклюзивний.

На останньому фестивалі вівчарів і козівників Криму «Таврійське руно» конкуренції нашому сиру не було. Можливо, річ у тім, що кози в нас (усі сто) ручні, їх не зобиджають, і пасуться вони на чистих луках, не одержуючи жодних штучних додач. А ще ми не збираємо вершки з молока, не додаємо хімічних речовин, робимо сир із задоволенням, позаяк навіть поганий настрій може безнадійно зіпсувати його смак.

Для тих, хто бажає зайнятися розведенням кіз, хочемо розказати не тільки про цих прекрасних тварин, а й про те, як ми їх вирощуємо. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 27(653) від 4 липня 2012 р., стор.6.

Корова бідняка і... Робінзона Крузо

Добридень, редакціє газети «Земля моя годувальниця» ! Після опублікування моєї статті «Коза і нагодує, і полікує» («ЗМГ» № 19 від 9 травня ц.р.) мені почали телефонувати козівники і ставити запитання. Спасибі вам за те, що з допомогою газети ми, козівники, можемо спілкуватись і розв’язувати загальні проблеми.

Народна мудрість гласить: коза — корова бідняка (так я писав у попередній статті). Це прислів’я містить у собі такий зміст: враховуючи високі ціни на продукти з козячого молока в Європі та Америці, не кожен багач дозволить собі мати їх щодня на своєму столі. А ось ви, маючи козу, — будь ласка. У японців, до речі, усі дитячі суміші роблять лише на основі козячого молока.

Тепер про те, чого козівники-початківці можуть і не знати. Окремі читачі телефонували мені і просили продати козу й обов’язково уточняли — зааненську. Багато хто чув про цю породу. А позаяк на неї з’явився попит, то і з’являються люди, котрі бажають на цьому заробити. Поясню популярно. У Швейцарії, в природних умовах однієї долини під назвою Заанентальська методом тривалого відбору і селекції була виведена порода кіз із однойменною назвою. Ці кози великі, у них відмінне молоко, а головна ознака у них — наявність «сережок» на шиї. Тому, якщо ця ознака є, — значить коза має «родичів» у Швейцарії і від неї можна брати козенят на розведення.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 26(652) від 27 червня 2012 р., стор.6.

Як вибрати гарного цапа

Якщо від цапа, якого ви плануєте використати для репродуктивних функцій, уже є дійне потомство, то слід придивитися до нього. Яка його удійність? Чи влаштовує вас екстер’єр кізок? Якщо все задовольняє в потомстві цього цапа — тоді можна використати його як плідника.

Але що робити, якщо поблизу немає такого цапа?

При виборі його деінде допомогти може якомога докладніша і повна інформація про тварину і її предків. Зовнішній вигляд цапа — ненадійний критерій для того, щоб зробити висновок щодо його якостей як плідника. Рідко коли потомство повністю схоже на батьків. Коротше, зовнішній вигляд — умова необхідна, але недостатня.

Яким же має бути цап-плідник? ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 24(650) від 13 червня 2012 р., стор.6-7.

Коза і нагодує, і полікує

Вітаю редакцію газети «Земля моя годувальниця», а через неї й усіх козівників із настанням весни! Уже навколо буяє трава, яка так необхідна нашим плеканцям. На травах швидко піде відновлення їх сил, витрачених узимку на виживання у складних умовах холоду і недостатності кормів. Звичайно, у порівнянні з тим різноманіттям кормів, яке отримують кози в країнах Європи, раціон наших набагато бідніший. Та на соковитих кормах виростуть удої, що не може не тішити козівників, які використовують тільки молоко. А тим, хто ще не навчився робити з нього сир, бринзу та інші продукти, підкажу, що в Інтернеті є багато рецептів їх приготування, було б бажання цим займатися. Ми у своїй родині робимо дуже смачний сир фета, плавлений сирок (на кшталт сиру «Дружба»). До речі, дізнавшись у всесвітній мережі про ціни на цю продукцію, ви будете приємно здивовані.

Хочу поділитися досвідом, як зробити із простого козячого молока цілющий продукт. Спостерігаючи за тим, які трави споживає коза, я став потроху додавати їй у корм листя і корені конвалії, купини — і молоко стає дуже корисним для сердечників, у свою чергу оман, алтея допоможуть тим, хто кашляє. Якщо в родині хтось страждає від онкологічного захворювання — допоможе козяче молоко на чистотілі чи болиголові плямистому. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 19(645) від 9 травня 2012 р., стор.6.

До і після окоту овець

Про те, що настала пора окоту, у першу чергу можна судити за поведінкою вівці, яка стає неспокійною, часто то лягає, то встає, ніби не може зручно влягтися. Вона злегка постогнує, підгрібає підстилку передніми ратицями. Від цього моменту за нею потрібно постійно наглядати. Але ще раніше треба вистригти вовну навколо вимені матки, аби при ссанні брудна вовна не потрапляла до рота ягняти. Крім того, у другу половину кітності слід унести зміни в раціон годівлі, виходячи з того, що в цей час (і в підсисний період також) вівцям не можна давати дуже кислий силос та інші корми, які викликають бродіння у шлунку. Влітку їм достатньо пасовища з підгодівлею ввечері висівками, макухою, розмеленим зерном, комбікормом (до 400 г на голову за добу), а взимку — гарного сіна з такою ж підгодівлею.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 15(641) від 11 квітня 2012 р., стор.7.

Вибираємо гарну козу

Купуючи кізоньку (краще 2-3-місячну), важливо уважно оцінити її статуру. Чи буде кізка із приплодом? З’ясувати це можна після перевірки стану її статевих органів (чи не гермафродит вона, тобто не двостатева, що в козячому плем’ї трапляється часто). Кізки цапоподібного вигляду або із цапиним поводженням можуть не мати нормальних внутрішніх статевих органів або в них можливі гормональні порушення. Від таких годі чекати приплоду і молока.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 14(640) від 4 квітня 2012 р., стор.6.

А коза не винна

Молоко моїх зааненських кіз охоче купують сусіди, і перш за все тому, що воно смачне і не має неприємного запаху. Знаю, що буває й навпаки. Як на мене, у більшості таких випадків винні самі власники кіз. Хоча заради справедливості слід визнати: дійсно є тварини з уродженим неприємним запахом, але досвідчені козівники їх ніколи не залишають на плем’я. І виявити таких, розпізнати ще задовго до того, як вони почнуть доїтися, допомагає досить простий спосіб, яким користувалися ще за давніх часів. Полягає він у тім, що в потенціальної дійної кози потрібно всього лише понюхати місце між рогами. Якщо запаху немає, то й молоко його мати не буде. Купувати таку тварину для своєї череди можна, не сумніваючись. А ось якщо запах присутній, то тоді таку козу краще вибракувати на м’ясо. Цим способом предків я користувалася неодноразово і підтверджую його ефективність.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 12(638) від 21 березня 2012 р., стор.6.

Коли, як і чим стригти овець

Купив три вівці романовської породи. А коли, як і якими інструментами їх стригти, не знаю. Сподіваюся, що ваша газета мені в цьому допоможе.

Іван КУШЕЛЬ.

Полтавська обл.».

Взагалі-то термін стрижки овець залежить від їх стану і кліматичних умов. Навесні зазвичай стрижку починають тоді, коли встановлюється тепла погода і вовна на тваринах, як кажуть, «підійде». В овець грубововних (до них належать і романовські вівці), а також напівгрубововних порід до цього часу вона підрунюється, тобто відбувається ослаблення зв’язку вовняного покриву зі шкірою. Якщо їх вчасно не постригти, то вовна почне втрачатися внаслідок линяння. До слова, вівці тонкорунних і напівтонкорунних порід не зазнають сезонного линяння, але це не означає, що їх можна стригти в будь-який час. Після зимівлі вовна в них стає сухою і жорсткою через брак жиропоту в руні, вона погано зістригається і має невисоку якість. Стрижку можна починати, коли в руні відбудеться накопичення жиропоту. Овець тонкорунних і напівтонкорунних порід з однорідною вовною стрижуть один раз на рік — навесні. А ягнят весняного окоту — навесні наступного року. При зимовому ягнінні (січень-лютий) молодняк напівтонкорунних порід можна стригти в рік його народження, приблизно в серпні. Таку вовну називають поярковою.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 11(637) від 14 березня 2012 р., стор.7.

Породи овець в Україні

Сьогодні у світі існує понад 630 порід овець. Зупинюся докладно тільки на тих, які використовуються для розведення в нашій країні.

Асканійська тонкорунна порода (колишня назва — асканійський рамбульє) виведена в 1925-1935 роках академіком М.Ф. Івановим на півдні України в господарстві Інституту тваринництва степових районів «Асканія-Нова» УААН. Для створення породи великих овець з гарними м’ясними формами, міцною конституцією, а також високим настригом камвольної вовни використовувалися матки місцевої мериносової популяції овець (дрібні тварини, із рідкою вовною, малоскладчасті і порівняно пізньостиглі), яких схрещували з баранами рамбульє, завезеними зі США.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 10(636) від 7 березня 2012 р., стор.7.

П’ять правил удалого козівництва

Правило перше. Різноманіття в годівлі кіз-маток. Своєчасний запуск кітної кози сприятливо позначається на виношуванні козенят. Для ремонтного стада використовуйте молодняк, котрий народжений від 4-річних високомолочних маток і 3-річних цапів-плідників. Останні обов’язково повинні мати міцну спину, великі статеві органи, активний і добрий норов, міцні ноги з правильною їх поставою. Кізоньок — майбутніх маток стада та цапиків — майбутніх плідників випоюють чистим, свіжим молоком до річного віку. У їх раціон обов’язково вводять пророщене зерно.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 4(630) від 25 січня 2012 р., стор.6.