«Земля моя годувальниця». Сад
Ожина — комерційний підхід -4
Смак і якість ягоди
Скуштувавши один сорт малини, можна легко скласти уявлення про смак решти сортів. Спробувавши один сорт ожини, неможливо уявити смак інших сортів. Він відрізняється у різних видів. Варіацій смаку, різноманітних ароматів, починаючи із тих, які схожі на малину, незвичних, проміжних і типових ожинових тонів безліч. Більшість сортів без певного досвіду важко віднести саме до ожини. Смак настільки відрізняється, що можна подумати, що це самостійна невідома ягідна культура. Тому більшість сортів ожини з незвичним смаком так і називають — не ожиною, а ягодою сорту певного автора — Логанбері, Бойсенбері, Маріонбері або на честь географічних об’єктів, пов’язаних із місцем виробництва: Тейбері, або Букінгем Тейбері. Найчастіше це ожина зі складним смаком малинно-ожинових гібридів. Зазвичай її урожайність дорівнює врожайності малини або вища. Слід відзначити непогану врожайність малинно-ожинового гібрида Тейбері, але йому за цим показником безсумнівно далеко до комерційних сортів ожини. Ягода ожини в процесі дозрівання проходить кілька стадій. У технічній зрілості ягода комерційних сортів уже чорна, але ще кислувата, далі вона стає кисло-солодкою, потім прісно-солодкою з приємним ароматом, але при цьому дуже м’якою. Ще одна велика перевага ожини в порівнянні з малиною в тому, що завдяки пізнішому цвітінню ягода ожини завжди чиста, немає червоподібних личинок малинового жука, який псує ягоди.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 24(702) від 12 червня 2013 р., стор.11.
Спекотне літо - 2013
«Печені» на сонці яблука
Спекотливу літню погоду в цьому році мешканці багатьох регіонів України, Росії і Бєларусі почали відчувати вже з перших чисел травня. Тому мимоволі замислюєшся: а що ж буде далі? Тим більше що за прогнозами метеорологів, літо 2013 року має бути більш спекотливим, ніж минулорічне.
Якщо у попередні роки, зокрема у південних і південно-східних регіонах України, багато хто став помічати, що майже кожного сезону у липні-серпні «спалюється» листя на більшості сортів смородини і малини, а на більшості сортів помідорів уже з липня припиняють зав’язуватися плоди, в той час як деякі ще продовжують цвісти. Пилок стерилізується спекою, та й рильця тичинок висихають одразу після розпускання квітки. Огірки «спалюються» ще раніше. Що ж робити у такій ситуації?! Варіантів вирішення цієї проблеми кілька. По-перше, не забуватимемо, що влітку вже із 10-ї години ранку сонячного випромінення падає на землю і рослини стільки, що процес фотосинтезу в листі просто блокується і більшість рослин опиняється у світловому і температурному «шоці». Це триває до 17-ї години. Якісь культури і сорти витримують цей проміжок часу у марному «ступорі», а більшість просто обпалюється сонцем. Ось і перша підказка до дій. ...
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 24(702) від 12 червня 2013 р., стор.9.
Ягода не буде кислою
Один із основних факторів, який впливає на врожайність, — оптимальне вологозабезпечення рослин. А воно у різні періоди розвитку неоднакове. У перший рік аґрус, як і інші ягідні кущі, необхідно поливати постійно, щоб вологість ґрунту в зоні залягання коренів становила 80% повної польової вологоємності (ППВ). На око це визначається так: з ямки завглибшки 15-20 см потрібно взяти жменю ґрунту, злегка стиснути його і кинути з висоти близько 1 м. Якщо грудка землі залишиться цілою або розколеться на 2-3 великих шматочки — вологи достатньо. Таку вологість потрібно підтримувати впродовж усього вегетаційного періоду. Якщо ж він розсиплеться на безліч дрібних шматочків — необхідний полив.
Із плодоносними кущами ситуація дещо інша. Інтенсивні поливи необхідні аж до початку розм’якшення ягід. Потім їх припиняють, щоб ягоди могли накопичити цукор. Якщо цього не зробити, вони будуть кислими. Після збирання ягід поливи необхідно відновити і продовжувати до пізньої осені.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 23(701) від 5 червня 2013 р., стор.11.
Кизил-«прогульник»
Плоди лісового (1) і садового (2) кизилу
До нас часто звертаються садівники із проханням розкрити секрет урожайності кизилу. Дехто нарікає на те, що саджанці довго не вступають у плодоношення і лише на 7-8-й рік після садіння починають цвісти. Причому цвітуть обидва кущі, а плоди чомусь тільки на одному, та й тих усього лише кілька десятків. Ось і запитують садівники-любителі: як отримати добрі врожаї кизилу?
Слід одразу сказати: багато чого залежить від саджанців. Найчастіше саме так поводять себе сіянці. Незалежно від того, вирощені вони з насіння сортового чи дикого кизилу (так званої свидини — рід рослин родини кизилових. — Прим. ред.). Відрізнити кизил від свидини не фахівцю неможливо. Перші плоди сіянці дають на 10-12-й рік, хоча на момент купівлі вони можуть бути і у віці 3-4 років.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 23(701) від 5 червня 2013 р., стор.8-9.
Ожина — комерційний підхід
Випробовування холодом
Коли перед людиною постає вибір, що посадити на ділянці — ожину чи великоплідну малину, вона часто робить його на користь великоплідної малини. На що при цьому зважають? Якщо почитати нашу літературу, то без зусиль можна знайти справедливе твердження, що ожина недостатньо морозостійка у середній смузі. Дійсно, сорти, які вирощуються у фермерських господарствах Західної Європи і прийшли до нас через відбір європейським кліматом, витримують мороз від 20 до 29°С. Цього достатньо, щоб вирощувати ожину без укриття у середній смузі. Однак успішне вирощування винограду у фермерських господарствах Волгоградської і Саратовської областей з укриттям лози під зиму і саме просування винограду на сотні кілометрів на північ і у Сибір переконує, що цією протоптаною дорогою може йти і культурна ожина, морозостійкість якої перебуває у тих же межах, що і морозостійкість винограду. Сніговий покрив, який рано встановлюється, в умовах середньої смуги дозволяє вирощувати ожину, вкладаючи її на землю для зимівлі, використовуючи лише легке плівкове укриття. Успішний досвід вирощування любителями із Самари, Уфи, Оренбурга, Саратова, Волгограда, Мордовії говорить про придатність вирощування ожини в укривній формі.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 22(700) від 29 травня 2013 р., стор.11.
Ягідка до ягідки
1 — клоп-сліпняк; 2 — ягоди у вигляді «котячої мордочки», в результаті шкідливої діяльності клопа-сліпняка
У розпал суничного сезону більшість садівників замість красивої, великої ягоди із сумом виявляють у себе на грядках «гачки» і «п’яточки». Такі деформовані нерівні ягоди викликають подив. Причин цих метаморфоз може бути кілька. Одна — пошкодження квіткових бруньок під час зими або при поворотних заморозках. Його можна визначити візуально: серцевина квітки має чорний колір і плоску, вдавлену серединку. Такі квітки не мають зав’язі. Із цим можна боротися з допомогою укриття суничних грядок на зиму опалим листям, гілками, соломою або спеціально призначеним для цього агроволокном.
Ще однією причиною виродливості ягід суниці може бути погане запилення внаслідок несприятливих погодних умов під час цвітіння, підвищеної вологості або загущення рослин.
Деформація ягід суниці може сигналізувати про нестачу мікроелементів, таких, наприклад, як бор. Особливо помітний дефіцит бору у спекотливе, посушливе літо, при надлишку у ґрунті азоту або вапна. ...
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 22(700) від 29 травня 2013 р., стор.9.
Розмноження без переривання плодоношення
Саджанець годжі, отриманий із відсадка
У середині червня, коли кущі годжі починають швидко набирати зелену масу, саме час братися до розмноження цієї рослини відсадками. Хоча годжі можна розмножувати всіма можливими вегетативними способами (кореневими відсадками, зеленими і здерев’янілими живцями), однак горизонтальними відсадками — надійніше і простіше.
Для цього молодий пагін достатньо пригнути дугою до землі, а точніше до невеликого пластикового (квіткового) горщика, і злегка присипати землею для подальшого вкорінення. Поливати землю у горщичку потрібно у міру необхідності, залежно від погодних умов. Головне — не давати їй пересихати. До осені у вас буде вже власний укорінений у контейнері саджанець годжі, до того ж увесь обвішаний ягодами, позаяк весь сезон материнський пагін буде не тільки вкорінюватися, а й розвиватися. Достатньо лише відділити саджанець від материнського куща і посадити його на постійне місце.
м. Кам’янець-Подільський Хмельницької обл.
Тел. 067-381-07-85.
E-mail: frantsishko@ukr.net
Сайт: www.rozkish.com.ua
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 22(700) від 29 травня 2013 р., стор.9.
А у нас калина солодша, ніж малина
Плоди калини солодкої
Усім хороша калина — цінна їстівна, лікарська і медоносна культура. Тільки гіркота плодів залишається основною перешкодою до її поширення повсюди. Однак учені отримали вже сорти зі слабо гіркими і майже солодкими плодами. У нашому саду росте кілька таких сортів і кандидатів у сорти, придбаних у Всеросійському НДІ садівництва (м. Мічурінськ). Особливо сподобалися великоплідні сорти Марія (ягоди червоні) і Вигоровська (ягоди червоно-оранжеві). При повному дозріванні ягоди приємного смаку, відчутно солодкі, зі слабкою гіркотою. Їх приємно їсти у свіжому вигляді, навіть без проморожування. При цьому вони містять більше вітамінів і більш урожайні, ніж дикорослі. Вміст цукру у вказаних сортах — до 32%, що у 2-3 рази більше, ніж у малині!
Особливості агротехніки
На присадибній ділянці або дачі достатньо мати дві рослини калини. При цьому потрібно зважати на те, що калина вимоглива до ґрунтової родючості і росте при незначному притіненні. Розміщувати її краще на задньому плані ділянки, біля господарських будівель, які вона дещо приховуватиме. Саджати її потрібно в заправлені перегноєм ями з невеликим заглибленням. Ґрунт біля коренів після цього слід добре ущільнити і рясно полити, замульчувавши зверху перегноєм, торфом або компостом.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 22(700) від 29 травня 2013 р., стор.8-9.
Сітка для притінення власного виготовлення
Такий вигляд має моя сунична ділянка навесні під саморобним укриттям, що притінює
Сьогодні в наших умовах без додаткового притінення рослин від сонця, коли навіть у тіні 45°С, нічого не виростиш. За такої спеки все зупиняється в рості або гине. Тому влітку я обов’язково притіняю свої ягідні насадження, зокрема малину і суницю садову. До речі, зараз у мене на ділянці всього 2 сорти суниці — Сельва і Раоста, позаяк інші в моїх умовах ростуть погано. Випробовую також новинки малини 11 сортів, виведені у Брянську. Вирощуючи, зважаю на те, що вони прийшли до нас із північних широт і у наших умовах без притінення їм просто не вижити.
Спочатку для притінення використовував агроспан, натягнувши агроволокно тентом над насадженнями. Проте парусність у такого укриття велика, тож, природно, воно простояло до першого хорошого вітру. Тент із агроспану не вистояв жодного сезону. Його порвало. Клаптики обірваного агроволокна, які розвіювалися над ділянкою, і навели мене на думку про використання нових способів притінення.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 21(699) від 22 травня 2013 р., стор.9.
Королева мегаполіса
Кущ калини гордовини під час плодоношення (1) і забарвлення ягід у чорний колір (2)
Якщо влаштувати конкурс краси серед рослин мегаполіса, то однією із претенденток на звання першої красуні безсумнівно стане маловідома серед садівників-любителів калина гордовина. «А чому не троянда?» — запитаєте ви. Що це за самозванка — гордовина і які-такі якості роблять її персоною «грата» в наших палісадниках і дворах?!
Калина гордовина (Viburnum lantana) із тих, хто проявляє всю свою декоративну гідність, незважаючи на зовнішні умови і догляд. Вона має декоративний вигляд упродовж усього сезону вегетації (із травня по жовтень), тому що головним її декоративним елементом є листя. Саме таким посухостійким, невибагливим до ґрунтових умов, морозостійким, стійким до автомобільних вихлопів і повинен бути ідеальний чагарник для міського двору, скверу, вулиці.
У природі цей чагарник може досягати максимальної висоти 5 м. У нас вона росте густооблиствленим кущем заввишки 2-2,5 м із компактною кулястою або овальною кроною. ...
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 21(699) від 22 травня 2013 р., стор.8-9.
Щоб фундук прижився
Плоди фундука сорту Трапезунд
Нещодавно до нас звернувся садівник Олександр Сидоренко із м. Київ, який вирішив зайнятися вирощуванням фундука і зіткнувся з проблемами. Перші два однорічних, по 60 см заввишки, саджанці були посаджені ним 2 роки тому. Майже за класичним зразком підготувавши ями (навіть жирної лісової землі їм туди завіз), садівник сподівався на швидкий ріст саджанців. Однак, незважаючи ні на що, рости вони ніяк не хотіли. Цілий рік сиділи сиднем, а наступної весни — один зовсім засох, а другий був ледве живий. Ось і запитує садівник: у чому причина загибелі саджанця і що потрібно робити, щоб фундук прижився на його ділянці з легким супіщаним ґрунтом, на якому багато пирію.
Одразу треба сказати, що перш ніж посадити плантацію будь-якої культури, розбити навіть невеликий садочок або просто зробити пару грядок під овочі, ділянку потрібно звільнити від бур’янів. Пирій — настирна рослина, позбутися його не так просто, але поєднання хімічних і агротехнічних методів боротьби з ним дозволяє досягти мети.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 21(699) від 22 травня 2013 р., стор.8-9.
Жовте чудо на грядці
Плодоносний кущ Жовтого чуда
Зараз все більший інтерес у садівників викликають сорти дрібноплідної суниці. Наразі їх уже не так мало, але до недавнього часу вони були справжньою дивиною, і роздобути їх насіння вдавалося далеко не всім. У себе на ділянці я також спробувала виростити деякі сорти. Першим став сорт Жовте чудо. Насіння купила в магазині для садівників і дачників, посіяла на розсаду у лютому, а врожай з молодих рослин отримала вже у липні. Плоди цього сорту сподобалися своїм непередаваним ароматом, доволі приємним смаком. Особливо полюбили їх діти. Дуже важливо, що білоплідні сорти можна використовувати в їжу алергікам.
На жаль, зварити узвар або варення з цих ягід не вдасться. Після термообробки розварюються. Хоча заморожування витримують непогано. Ягоди Жовтого чуда можна також сушити. Любителям ароматних фруктових чаїв напевне сподобається витончений запах лісової суниці, яку можна додавати у заварювальний чайник.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 21(699) від 22 травня 2013 р., стор.8.
Лопатинські абрикоси
Лопатинський абрикос-самосійка
У різних місцях нашого розсадника, закладеного ще моїм дідом, агрономом-плодоовочівником, Іваном Михайловичем Лопатиним, росте декілька плодоносних дерев абрикосів-самосійок, тобто таких, які виросли із кісточок. Всі вони різні і дуже хорошої якості, адже із сіянців абрикоса часто виростають дерева, які перевершують батьківські форми за якістю плодів. Така народна селекція доступна всім, позаяк кісточки абрикоса мають хорошу схожість.
Найдорослішому із цих абрикосів (пізнього терміну дозрівання) близько 35 років. Дерево високе, розлоге, із круглими великими (вище середнього розміру) і солодкими плодами.
Другий абрикос виріс із однієї із підщеп жерделі, на які ми зазвичай прищеплюємо великоплідну аличу і сливу. Зовні він дуже схожий на сортовий абрикос — Київський ранній.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 20(698) від 15 травня 2013 р., стор.9.
Уся суниця хороша, але літня — краща
Ягоди сорту Адрія літнього терміну дозрівання в пінетках для реалізації.
Прихід справжньої (не календарної) весни — для мене це час подумати про те, як і чим здивувати цього року дітей та онуків. Адже навіть все багатство сьогоднішнього ринку навряд чи затьмарить блиск в очах, який з’являється, коли бачиш богатирські ягоди сучасних сортів суниці садової. Багато господарів сьогодні перейшли на вирощування сортів багаторазового плодоношення (нейтрального світлового дня). Що ж — якщо трудитися, то не задарма. Але мені б хотілося стати на захист суниці одноразового плодоношення. Вона смачніша і набагато привабливіша. Наприклад, такі літні сорти італійської селекції, як Адрія і Роксана, врожайніші будь-якого іншого сорту. Та й за великоплідністю вони не поступаються іншим. У півкілограмовій пінетці (спеціальній тарі для транспортування садової суниці) вміщується 8 ягід. На ринку така суниця — нарозхват. До того ж терміни дозрівання припадають на розпал споживацького попиту: рання суниця вже закінчується, а покупець якраз «прокинувся» і готовий до консервації.
Ще про одну тенденцію нашого часу. У гонитві за доходами більшість садівників сконцентрували свою увагу на ультраранніх сортах, створюючи таким чином перенасиченість ринку ранньою ягодою, яка не має смакових якостей, котрі притаманні продукції середнього (літнього) терміну дозрівання. Для вирощування ранніх сортів необхідна велика кількість добрив і хімпрепаратів, що вже підвищує собівартість продукції і суттєво знижує смакові якості. А розмір ягоди все одно поступається середнім сортам, які до того ж не потребують багато витрат і догляду, мають високу врожайність завдяки достатній кількості тепла і сонця.
Вул. Набережна, буд. 248,
с. Козачі Лагері Цюрупинського р-ну
Херсонської обл., 75110.
Тел. 050-315-93-70, 098-110-75-75.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 20(698) від 15 травня 2013 р., стор.9.
Ожиновий «конвеєр» — це реально
Ягоди сортів Честер (1), Навахо (2), Апаче (3), Натчез (4), Тріпл Кроун (5)
У моїй колекції ягідних культур ожина займає значне місце. І це незважаючи на те, що вона у нас в Україні не так поширена, як, наприклад, малина або суниця. Та й на ринку вона поки що не користується великим попитом. Думаю, мине ще не один рік, доки покупець зверне увагу саме на ожину, особливо в регіонах, де її немає навіть дикорослої (степових і лісостепових зонах). Однак уже зараз я придивляюся до цієї культури, випробовую на своїй ділянці різні сорти, добираю підхожі за термінами дозрівання і смаковими якостями.
На сьогоднішній день у мене росте близько 40 сортів ожини. Із них мені особливо подобаються Натчез, Тріпл Кроун (Triple Crown — у перекладі Потрійна корона), Честер. Ці сорти належать до росяниць.
Відкриває ягідний сезон Натчез. ...
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 20(698) від 15 травня 2013 р., стор.8-9.
Полюбляють дітлахи малесенькі вишні
Ця вишня виділена в особливу групу, яка називається мікровишні. За низькорослість, можливість самостійно зривати ягоди прямо з куща і непогані смакові якості плодів їх дуже полюбляють діти. Повстяною цей вид вишні називають за своєрідну опушеність сильно гофрованого овального листя, яке схоже на листя в’яза. Її батьківщиною є Китай.
Вишня повстяна сорту Аньдо.
Вишня повстяна сорту Аньдо
Поява повстяної вишні під назвою Аньдо пов’язана з І.В. Мічуріним, який вперше виявив цей зразок на Далекому Сході і використав його у своїй роботі. Попрацювавши із цим небувалим ще в Європі видом вишні, І.В. Мічурін звернув увагу садівників на його високу морозостійкість у поєднанні із рясними врожаями соковитих, солодких плодів.
У нашому саду побувало декілька сортів повстяної вишні, але Аньдо подобається найбільше. Ця повстяна вишня росте у вигляді невеликого куща (1,5-2 м). Вона посухостійка, невимоглива до ґрунту, невибаглива, досить урожайна. Плодоносить щорічно, на відміну від своїх «родичів». Плоди її світліші, ніж у інших таких же вишень, великі, соковиті і смачні. Кісточка дрібна, гладенька.
Цінність повстяної вишні ще й у ранньому дозріванні (на 7-10 днів раніше вишні звичайної). Крім того, вона не уражається кокомікозом, не пошкоджується зайцями, мишами. Перші ягоди з’являються на 2-3-й рік після садіння. Важлива властивість повстяної вишні — успадкування батьківських властивостей при насінному розмноженні. Тому її можна розмножувати простим висівом кісточок.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 20(698) від 15 травня 2013 р., стор.8-9.
Суниця — не виноград, витися не може
Втім, у вертикальній культурі виростити її цілком можливо, але, на мою думку, недоцільно. Мені неодноразово доводилося чути від людей, які одержували через пошту «витку» великоплідну суницю, що вона не в’ється, а росте на грядці, як і інші сорти. Як наслідок — одні вважають, що їх обманули, а інші задумуються: чому?
Позаяк я не один рік займаюсь вирощуванням суниці і реалізацією садивного матеріалу, то хочу відмітити, що інтерес до «виткого» різновиду цієї культури зростає. Особливо весною і восени, коли до мене звертаються люди за саджанцями. Але ось парадокс: на відповідь, що такої суниці у природі немає, деякі, посилаючись на рекламу, наполягають на її існуванні. Люди наївно вірять: якщо її продають — значить, така суниця існує. Тим більше, що навіть фотознімки її є.
Дійсно, людей дивують і навіть заворожують знімки у багатьох газетах і журналах, де розкішні півтораметрові кущі великоплідної суниці рясно обсипані ягодами великих розмірів. Однак це не що інше, як обман. Адже якщо придивитися, то можна побачити, що у кожному ряду по діагоналі рисунок (розташування ягід) повторюється. У природі такої синхронності не буває. А ось із допомогою комп’ютерної обробки таке чудо можна створити дуже просто.
Хоча, при бажанні, можна справді сформувати такий кущ, як на рекламному фотознімку. ...
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 19(697) від 8 травня 2013 р., стор.13.
Нехай плодоносить абрикос
Закладання врожаю в результаті літнього обрізування (друга весна після садіння у сад)
Улюблений фрукт нашого дитинства абрикос ніколи не був дефіцитом. Абрикосові дерева росли у кожному дворі, виконували роль зелених насаджень на вулицях, із них складалися лісосмуги вздовж доріг і між полями. Щороку дозрівала така кількістю плодів, що гілки ламалися, а під деревами лежав товстий помаранчевий «килим» із запашних солодощів. Все кудись зникло.
За своєю морфологією абрикос посідає проміжне місце між персиком і сливою. В наших умовах, щеплений на сіянці жерделі (дичка абрикосів) абрикос виростає заввишки до 10 м. За одне літо він спроможний давати дві, а іноді і три хвилі росту пагонів, на котрих до кінця вегетації можуть закладатися генеративні (плодові) бруньки. Враховуючи цю особливість, ми вирощуємо кроновані саджанці з гілками першого, другого порядків і квітковими бруньками.
Щоб успішно вирощувати абрикос, необхідно враховувати його біологічні особливості. Молоді дерева сильно ростуть і слабко гілкуються, тому без обрізування бокові пагони майже не утворюються. Плодові утворення типу шпорки недовговічні, через три-чотири роки вони відмирають, і плодоношення переміщується на периферію крони. Цю ситуацію також можна виправити з допомогою своєчасного і правильного обрізування. До того ж через сильний ріст дерев у молодому віці скелетні гілки утворюють гострі кути відходження, швидко стовщуються і з часом схильні відламуватися від стовбура, особливо при сильному врожаї.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 19(697) від 8 травня 2013 р., стор.9.
Щоб вишня не була червивою
Вишнева муха — доросла особина (1) і її личинка (2)
Сьогодні завдяки роботі селекціонерів ми маємо великий вибір сортів черешні і вишні різних термінів дозрівання, а також маємо можливість споживати корисні плоди не тільки ранніх сортів, але і середніх, і пізніх. Проте біда в тому, що справжньою проблемою для багатьох садівників, котрі вирощують середні і пізні сорти черешні і вишні, є вишнева муха. Червиві ягоди просто відбивають апетит.
Щоб ефективно боротись із вишневою мухою, треба знати біологію цього шкідника. Вже наприкінці червня личинки мухи, закінчивши розвиток і живлення у плодах, залишають їх і падають на землю, одразу ж заглиблюючись у ґрунт на 3-7 см (у пухкий, скопаний — личинка проникає ще глибше). Навіть в опалих плодах личинка може закінчити свій розвиток і піти на зимівлю в землю, де перетворюється на несправжній кокон, всередині якого формується лялечка. Весною при плюсових температурах повітря і ґрунту личинка продовжує свій розвиток і при накопиченні достатньої кількості плюсових температур виходить на поверхню вже у вигляді мухи. Обсихає, злітає і влаштовується на листі черешень. Це найважливіший момент, котрий обов’язково треба уточнити, позаяк із цього часу необхідно починати обробку дерев ефективними препаратами.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 19(697) від 8 травня 2013 р., стор.8-9.
Якщо суниця захворіла
Ось уже два роки не можу, як раніше, отримати хороший урожай ягід суниці через появу невідомої мені хвороби (фото ураженого листя додаю). Листяна пластинка, точніше її краї, скручується і стає гофрованою. Крім цього, біля черешків і вздовж прожилок листя забарвлюється у світло-зелений чи навіть жовтий колір. У результаті кущ хиріє і через рік гине. Хвороба поширюється і на інші рослини. Двічі за літо я обприскую їх фунгіцидом (ридомілом і купроксатом), але видимих результатів поки що немає.
м. Овруч Житомирської обл.».
Відповісти на це запитання ми попросили досвідченого садівника, який багато років займається вирощуванням цієї культури, автора багатьох публікацій у «ЗМГ», консультанта нашої газети — Олега Юрійовича САВЕЙКА із Полтавської області.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 19(697) від 8 травня 2013 р., стор.8.
Що саду для врожаю треба - 2
Кожний садівник знає: для того, аби мати гарний урожай яблук, без внесення добрив не обійтись. Навесні для підживлення саду я використовую органічні добрива — перегній, компост, деревний попіл. Для цього вздовж ряду з обох боків яблунь на відстані 1-1,5 м або навколо дерева, за проекцією крони, викопую траншею завглибшки 1-1,5 штика лопати і засипаю її компостом із розрахунку 1 відро на 1 погонний метр, затим висипаю 0,5-літрову банку попелу, поливаю і присипаю траншею землею. Як правило, цього добрива дереву вистачає на три роки.
Немаловажну роль відіграє полив. До недавнього часу вважалося, що у Західній Україні, і зокрема у Прикарпатті, для вирощування садів такий полив, як у південних або східних областях, не потрібний. Тут завжди вистачало вологи (середньорічна сума опадів на Поліссі і в передгірних районах Карпат становить 710-720 мм, а в деяких областях і вище). Однак минулі 2 сезони показали, що без додаткових поливів і нам не обійтись, позаяк дощі навіть у нас були рідкістю. Особливо гостро необхідність у додаткових поливах у минулому році ми відчули із приходом жаркого літа. Із середини червня і до кінця вересня був значно знижений і рівень води у наших колодязях. Але ж без вологи плоди виростають дрібними і втрачають свій товарний вигляд.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 18(696) від 1 травня 2013 р., стор.11.
Особливості щеплення підщепи ВСЛ-2
На знімках: удосконалене окулірування на підщепі ВСЛ-2 — паралельні розрізи вздовж стовбура підщепи (1); віддерта вручну смужка кори (2); вставлений щиток прищепи (3).
Розсадницькою справою я займаюсь відносно недавно (із 2002 р.). І першим, що я засвоїв, було окулірування, позаяк це основний спосіб вегетативного розмноження у розсадницькій справі. Але мене здивувало те, що в усіх книгах був описаний переважно спосіб окулірування у Т-подібний розріз. І вкрай рідко згадувалось про окулірування вприклад, за кору. І хоча в усіх розсадниках окулірувальники використовують як основний саме другий спосіб, до сьогодні всі садівницькі довідники рясніють фотографіями окулірування в Т-подібний розріз. Укажу переваги і недоліки цих способів. Початківцям у розсадницькій справі ця інформація знадобиться.
В усьому світі основним є окулірування вприклад, за кору. Воно і зрозуміло. Немає необхідності чекати на сокорух при виконанні як літнього, так і весняного окулірування. Воно просте у виконанні і робиться швидко, а рана, завдана підщепі, незначна і легко заростає. Іноді весною на підщепі навіть неможливо відрізнити, де брунька «рідна», а де «чужорідна». Та й показник приживлення окулірувань, зроблених способом уприклад, за кору, досягає 96% і є значно вищим, ніж при виконанні Т-подібного розрізу.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 18(696) від 1 травня 2013 р., стор.8-9.
Торнлес — безшипа ожина, а не сорт
Щороку доводиться чути від людей, які стверджують, що в них росте ожина «сорту Торнлес». Причому різні люди описують абсолютно різні сорти і посилаються на фірми, які займаються розсиланням садивного матеріалу, як на достовірне джерело інформації. Дійсно, ожина з такою назвою фігурує в багатьох каталогах садівників-любителів і згаданих фірм.
Це може видатися дивним, але сорту з такою назвою не існує. А присутність його в каталозі чи прайсі Інтернет-магазину — тільки зайвий доказ того, що ви маєте справу з людьми некомпетентними. Якщо людина має хоча б найменше уявлення про сучасний сортимент, то вона, одержавши від когось торнлес (невідомого походження), ніколи не відправить його у продаж, а залишить для особистого користування як нерозпізнаний сорт. Аби зрозуміти чому, слід зосередитися на цьому питанні докладніше.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 17(695) від 24 квітня 2013 р., стор.11.
Невибагливий екзот — зизифус
Світлана Гричановська — одна із призерів організованого «ЗМГ» конкурсу «Весні — дорогу!», яка одержала в нагороду саджанці зизифусу від кримських фахівців із розсадницької справи Волкових. Вона запитує: а чи ростиме цей південний екзот у них, на півночі України, і який за ним потрібен догляд? Це запитання ми адресували безпосередньо Володимирові Григоровичу і Ніні Петрівні Волковим і попросили розповісти нашим читачам про особливості садіння і догляду за саджанцями зизифусу.
Зизифус (унабі) хоча і є субтропічною рослиною, дивовижно невибагливий до умов вирощування і, що важливо, надзвичайно продуктивний і корисний. Уже в розсаднику, у рік щеплення, саджанці обвішані плодами, і врожай на них дозріває водночас з урожаєм на дорослих деревах. Доводиться спочатку займатися збиранням, а затим — викопуванням.
Плануючи насадження зизифусу, потрібно все-таки враховувати особливості культури і відводити йому в саду сонячне, захищене від холодних вітрів і незатоплюване місце. Саджати його можна як восени, так і навесні. При весняному садінні, після ущільнення ґрунту і рясного поливу, пристовбурний круг мульчуємо. Через 2-3 дні полив повторюємо. У подальшому поливаємо не рідше разу на тиждень. Коли весна дуже суха і вітряна, зволоженню ґрунту потрібно надавати особливого значення.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 17(695) від 24 квітня 2013 р., стор.11.
Що саду для врожаю треба
Автор публікації біля яблуні сорту Амулет із півкілограмовими плодами
Весна у цьому році щедра на сюрпризи. Зима, наприклад, закінчилась у нас тільки в кінці березня. І хто знає, які ще несподівані «подарунки» вона нам приготувала. Тому треба бути насторожі у всеозброєнні, адже несприятливі погодні умови, особливо заморозки в період цвітіння, можуть спричинити значну шкоду плодовим деревам. Особливо кісточковим.
Сливи в моєму саду цвітуть значно раніше яблунь і груш. Зазвичай у цьому разі рекомендується створювати димові завіси в саду, спалюючи купи сирих дров, минулорічного листя, або обприскувати дерева водою. Слабка крижана кірка, яка утворюється над бутоном чи квіткою при температурі до 0°С, захищає їх від підмерзання. Аби захистити «квапливців» від неминучої загибелі, я намагаюсь перед сходом сонця «скупати» їх водою із ранцевого обприскувача. «Купання» проводжу впродовж декількох годин до 8-ї години ранку.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 17(695) від 24 квітня 2013 р., стор.8-9.
Ягоди через місяць після садіння
Пересаджування куща суниці (сорт Зенга Зенгана) зі сформованими квітконосами
Часто садівникам-початківцям дуже хочеться отримати перший урожай суниці вже у рік садіння. І це цілком можливо. Пропоную свій досвід пересаджування кущів суниці з великою грудкою землі. Такий прийом дозволяє рослині безболісно витримати пересаджування і дає можливість отримати врожай у цьому ж сезоні.
Кращий термін для цього — звичайно ж, рання весна. Але я спеціально обрав кущ, котрий уже сформував квітконоси і навіть почав цвісти. Мені хотілось показати, що і в цей час пересаджування можливе. Однак слід врахувати, що такий прийом краще вдається, якщо нова ділянка розташована поряд і є можливість максимально зберегти кореневу систему. Краще перед викопуванням рослин гарненько полити ґрунт і лише через деякий час слід викопувати кущ. У такому разі земляна грудка гарно тримає свою форму.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 17(695) від 24 квітня 2013 р., стор.8.
Гліцерин проти весняних заморозків
У цьому році у південних областях України смородина викинула листя у кінці березня. Тому прогнози на майбутнє похолодання змусили мене похвилюватися. В очікуванні обіцяних заморозків я чотири дні підряд обробляв кущі водним розчином гліцерину. Досвідчені садівники знають, що таким чином можна захистити всі рослини від весняних заморозків. Головне, знати приблизний прогноз на добу.
Суть методу ось у чому. Слід розчинити гліцерин (50-80 мл на 10 л води) і ввечері, після 20-22-ї години, братися до обробки. Для цього я використовую обприскувач «Штиль», але раніше користувався звичайним, ручним. Якщо немає обприскувача і мало кущів, можна обробляти віником, головне, ретельно змочити рослину з усіх боків, не жалкуючи води. Я, наприклад, за 4 дні витратив до двох тонн розчину. Результат навіч. Незважаючи на мороз — 10°С (вночі) і 3...5°С (вдень) — смородина, яка до того часу вже вся була з листям, вистояла.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 17(695) від 24 квітня 2013 р., стор.1.
Магнолія — візитна картка весняного саду
Дружина автора Світлана біля квітучої магнолії сорту Суланжа
Для нашої родини цвітіння магнолії асоціюється зі святом 1 Травня. Але не стільки зі святом трудящих, як із днем народження діда — агронома-плодоовочівника, засновника родинного саду-розсадника — Івана Михайловича Лопатіна. Два саджанці деревоподібних магнолій, Кубус і Суланжа, були отримані з Київського ботанічного саду ще на початку 80-х років минулого століття. Відтоді вони ростуть у нас, щорічно радуючи своїм цвітінням, надаючи впевненості і сили дітям та онукам, а також викликаючи у них бажання підтримувати працю всього життя засновника «Лопатинського саду». Взагалі-то, деревоподібні магнолії — реліктові дерева. Тому їх слід ставити в один ряд із садовими «ексклюзивами». Вони прийшли до нас із мезозойського періоду, тому і не поспішають зацвітати. І до цього слід ставитися дуже терпляче. Зазвичай зацвітає магнолія на 6-8-й рік. ...
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 17(695) від 24 квітня 2013 р., стор.1.
Особливості весняного садіння персика
Існує стійка думка, згідно з котрою, саджанці зерняткових порід (яблуня, груша, айва та ін.) рекомендується саджати восени, а кісточкових (персик, абрикос, вишня, черешня та ін.) — навесні. Зі свого досвіду і напрацьованої за багато років практики хочу сказати, що садіння персиків та інших кісточкових дерев можна провадити як навесні, так і восени. Обидва ці терміни мають свої переваги і недоліки. Про це вже не раз писала «ЗМГ» . Особисто я віддаю перевагу садінню саджанців восени. Вийняті навесні із прикопаних місць саджанці часто мають слабку, травмовану кореневу систему. Вперше вони обрубуються при осінньому викопуванні в розсаднику, вдруге — при діставанні із місць прикопування. Ще гірше, якщо саджанець підмерз у місці прикопування або засох від неправильного зберігання. Моя порада: при весняній купівлі саджанців зверніть увагу на кореневу систему. При зрізуванні коренів секатором чи ножем середина має бути білого кольору. Це означає, що саджанець живий. Якщо зрізи коричневого або іншого темного кольору — саджанець не годиться для садіння, якого б розміру у нього не була коренева система.
Іноді під впливом тепла і вологи в саджанців ще в місці прикопування на стовбурці та гілках набухають бруньки. Вони дуже ніжні, і при викопуванні їх легко пошкодити. Тому відбувається багато небажаних обломів бруньок. Треба бути дуже уважним та акуратним при садінні саджанців навесні. Крім того, існують і погодні фактори, які впливають на хід весняного садіння. ...
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 16(694) від 17 квітня 2013 р., стор.11.
Із однієї розетки — плантація
Багато садівників, придбаваючи новий сорт суниці, стикаються із проблемою: як максимально його розмножити. Адже часто доводиться придбавати садивний матеріал за немаленькі гроші, і не завжди це хороша і сильна розсада. Через цю ж причину сортові розетки придбаваються у мінімальній кількості: одна, дві чи три штуки — «на заведення» , із котрих треба буде одержати якомога більше розеток для закладання грядки рослинами даного сорту. Я чиню так.
Якщо це розсада фріго, то стараюсь придбати її напровесні (кінець березня — початок квітня), доки не надто жарко і є можливість поспостерігати за нею. Тому зразу у відкритий ґрунт її не саджаю, а вирощую певний час на підвіконні (близько трьох тижнів) і слідкую за темпами росту рослин, за потреби здійснюю обробки і підживлення (хоча, якщо розсада якісна, підживлення їй не потрібні).
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 16(694) від 17 квітня 2013 р., стор.11.
Малина в міжряддях саду
Посадили три сорти малини — Таруса, Жовтий гігант і Новина Кузьміна. Хотілося б знати, чи потребують вони шпалери і які особливості обрізування?
с. Мирнопілля Одеської обл.».
На це запитання відповідають наші постійні автори — кримські фахівці із розсадницької справи Володимир та Ніна Волкови.
Малина сорту Новина Кузьміна в міжряддях саду від обрізування (1) до врожаю (2)
На своїй ділянці ми саджаємо малину в міжряддях саду. Як лісова рослина другого ярусу, вона прекрасно витримує напівтінь, але вибаглива до наявності вологи. Оскільки стрічка крапельного зрошення по всьому розсаднику розміщена з інтервалом 1,4 м, за такою ж схемою розміщуємо і ряди малини. Ряди, точніше плодові смуги, намагаємося тримати не ширше 25 см, на одному погонному метрі залишаємо не більше десяти добре розвинених визрілих пагонів, решту видаляємо. Висота рослин — близько 1 м.
Шпалеру не ставимо, вона заважає саду. Міцні штамби Таруси прекрасно утримують найщедріший урожай, справджуючи характеристику сорту — штамбова малина. Великі плоди із сухим відривом — продукція стійка, товарна, транспортабельна. Після завершення збирання врожаю вирізуємо пагони, що відплодоносили, частково прибираємо і молоді — слабкі, розміщені за межами плодової смуги, а також ті, що загущують насадження. Поливи і полоття не припиняємо до кінця сезону.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 16(694) від 17 квітня 2013 р., стор.9.
Аґрус на штамбі
Штамбове формування аґрусу
Продовжуючи тему штамбового формування ягідних кущів, хочу розповісти про створення із куща аґрусу врожайного й оригінального деревця. У попередньому номері йшлося про формування гарного штамбового куща порічок. Таким же способом можна перетворити і кущі аґрусу, зробивши їх привабливими і розлогими деревцями всього за два роки формування. До речі, завдяки штамбовому формуванню догляд за такими деревцями буде мінімальним, а збирання ягід зручнішим.
Майже всі, хто буває на моїй ділянці, побачивши кущі аґрусу, називають їх ялинками або туями. Таким чином, посадивши замість декоративних хвойників кущі аґрусу і сформувавши їх на штамбі, можна не лише прикрасити свою ділянку, а й забезпечити родину смачною ягодою. Аби надати більшої декоративності, раджу саджати аґрус із ягодами різного кольору. Сучасні сорти дозволяють різноманітити колірну гаму зеленими, жовтими, червоними, бузковими і навіть чорними ягодами. До того ж більшість нових сортів майже без колючок.
Аби зробити кущ гарним, не потрібно вдаватися до щеплення. Усе так само, як і на порічках. Спочатку формуємо крону на власних пагонах. Штамб в аґрусу досить морозостійкий і здатен близько 5-7 років тримати врожайність на рівні. Тобто тільки через 5-7 років штамби потрібно поновлювати з молодої порості, яка щороку з’являтиметься біля основи куща.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 16(694) від 17 квітня 2013 р., стор.8.