«ЗМГ». Сад. Агротехніка
Спекотне літо - 2013
«Печені» на сонці яблука
Спекотливу літню погоду в цьому році мешканці багатьох регіонів України, Росії і Бєларусі почали відчувати вже з перших чисел травня. Тому мимоволі замислюєшся: а що ж буде далі? Тим більше що за прогнозами метеорологів, літо 2013 року має бути більш спекотливим, ніж минулорічне.
Якщо у попередні роки, зокрема у південних і південно-східних регіонах України, багато хто став помічати, що майже кожного сезону у липні-серпні «спалюється» листя на більшості сортів смородини і малини, а на більшості сортів помідорів уже з липня припиняють зав’язуватися плоди, в той час як деякі ще продовжують цвісти. Пилок стерилізується спекою, та й рильця тичинок висихають одразу після розпускання квітки. Огірки «спалюються» ще раніше. Що ж робити у такій ситуації?! Варіантів вирішення цієї проблеми кілька. По-перше, не забуватимемо, що влітку вже із 10-ї години ранку сонячного випромінення падає на землю і рослини стільки, що процес фотосинтезу в листі просто блокується і більшість рослин опиняється у світловому і температурному «шоці». Це триває до 17-ї години. Якісь культури і сорти витримують цей проміжок часу у марному «ступорі», а більшість просто обпалюється сонцем. Ось і перша підказка до дій. ...
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 24(702) від 12 червня 2013 р., стор.9.
Сітка для притінення власного виготовлення
Такий вигляд має моя сунична ділянка навесні під саморобним укриттям, що притінює
Сьогодні в наших умовах без додаткового притінення рослин від сонця, коли навіть у тіні 45°С, нічого не виростиш. За такої спеки все зупиняється в рості або гине. Тому влітку я обов’язково притіняю свої ягідні насадження, зокрема малину і суницю садову. До речі, зараз у мене на ділянці всього 2 сорти суниці — Сельва і Раоста, позаяк інші в моїх умовах ростуть погано. Випробовую також новинки малини 11 сортів, виведені у Брянську. Вирощуючи, зважаю на те, що вони прийшли до нас із північних широт і у наших умовах без притінення їм просто не вижити.
Спочатку для притінення використовував агроспан, натягнувши агроволокно тентом над насадженнями. Проте парусність у такого укриття велика, тож, природно, воно простояло до першого хорошого вітру. Тент із агроспану не вистояв жодного сезону. Його порвало. Клаптики обірваного агроволокна, які розвіювалися над ділянкою, і навели мене на думку про використання нових способів притінення.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 21(699) від 22 травня 2013 р., стор.9.
Щоб вишня не була червивою
Вишнева муха — доросла особина (1) і її личинка (2)
Сьогодні завдяки роботі селекціонерів ми маємо великий вибір сортів черешні і вишні різних термінів дозрівання, а також маємо можливість споживати корисні плоди не тільки ранніх сортів, але і середніх, і пізніх. Проте біда в тому, що справжньою проблемою для багатьох садівників, котрі вирощують середні і пізні сорти черешні і вишні, є вишнева муха. Червиві ягоди просто відбивають апетит.
Щоб ефективно боротись із вишневою мухою, треба знати біологію цього шкідника. Вже наприкінці червня личинки мухи, закінчивши розвиток і живлення у плодах, залишають їх і падають на землю, одразу ж заглиблюючись у ґрунт на 3-7 см (у пухкий, скопаний — личинка проникає ще глибше). Навіть в опалих плодах личинка може закінчити свій розвиток і піти на зимівлю в землю, де перетворюється на несправжній кокон, всередині якого формується лялечка. Весною при плюсових температурах повітря і ґрунту личинка продовжує свій розвиток і при накопиченні достатньої кількості плюсових температур виходить на поверхню вже у вигляді мухи. Обсихає, злітає і влаштовується на листі черешень. Це найважливіший момент, котрий обов’язково треба уточнити, позаяк із цього часу необхідно починати обробку дерев ефективними препаратами.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 19(697) від 8 травня 2013 р., стор.8-9.
Що саду для врожаю треба - 2
Кожний садівник знає: для того, аби мати гарний урожай яблук, без внесення добрив не обійтись. Навесні для підживлення саду я використовую органічні добрива — перегній, компост, деревний попіл. Для цього вздовж ряду з обох боків яблунь на відстані 1-1,5 м або навколо дерева, за проекцією крони, викопую траншею завглибшки 1-1,5 штика лопати і засипаю її компостом із розрахунку 1 відро на 1 погонний метр, затим висипаю 0,5-літрову банку попелу, поливаю і присипаю траншею землею. Як правило, цього добрива дереву вистачає на три роки.
Немаловажну роль відіграє полив. До недавнього часу вважалося, що у Західній Україні, і зокрема у Прикарпатті, для вирощування садів такий полив, як у південних або східних областях, не потрібний. Тут завжди вистачало вологи (середньорічна сума опадів на Поліссі і в передгірних районах Карпат становить 710-720 мм, а в деяких областях і вище). Однак минулі 2 сезони показали, що без додаткових поливів і нам не обійтись, позаяк дощі навіть у нас були рідкістю. Особливо гостро необхідність у додаткових поливах у минулому році ми відчули із приходом жаркого літа. Із середини червня і до кінця вересня був значно знижений і рівень води у наших колодязях. Але ж без вологи плоди виростають дрібними і втрачають свій товарний вигляд.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 18(696) від 1 травня 2013 р., стор.11.
Особливості щеплення підщепи ВСЛ-2
На знімках: удосконалене окулірування на підщепі ВСЛ-2 — паралельні розрізи вздовж стовбура підщепи (1); віддерта вручну смужка кори (2); вставлений щиток прищепи (3).
Розсадницькою справою я займаюсь відносно недавно (із 2002 р.). І першим, що я засвоїв, було окулірування, позаяк це основний спосіб вегетативного розмноження у розсадницькій справі. Але мене здивувало те, що в усіх книгах був описаний переважно спосіб окулірування у Т-подібний розріз. І вкрай рідко згадувалось про окулірування вприклад, за кору. І хоча в усіх розсадниках окулірувальники використовують як основний саме другий спосіб, до сьогодні всі садівницькі довідники рясніють фотографіями окулірування в Т-подібний розріз. Укажу переваги і недоліки цих способів. Початківцям у розсадницькій справі ця інформація знадобиться.
В усьому світі основним є окулірування вприклад, за кору. Воно і зрозуміло. Немає необхідності чекати на сокорух при виконанні як літнього, так і весняного окулірування. Воно просте у виконанні і робиться швидко, а рана, завдана підщепі, незначна і легко заростає. Іноді весною на підщепі навіть неможливо відрізнити, де брунька «рідна», а де «чужорідна». Та й показник приживлення окулірувань, зроблених способом уприклад, за кору, досягає 96% і є значно вищим, ніж при виконанні Т-подібного розрізу.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 18(696) від 1 травня 2013 р., стор.8-9.
Що саду для врожаю треба
Автор публікації біля яблуні сорту Амулет із півкілограмовими плодами
Весна у цьому році щедра на сюрпризи. Зима, наприклад, закінчилась у нас тільки в кінці березня. І хто знає, які ще несподівані «подарунки» вона нам приготувала. Тому треба бути насторожі у всеозброєнні, адже несприятливі погодні умови, особливо заморозки в період цвітіння, можуть спричинити значну шкоду плодовим деревам. Особливо кісточковим.
Сливи в моєму саду цвітуть значно раніше яблунь і груш. Зазвичай у цьому разі рекомендується створювати димові завіси в саду, спалюючи купи сирих дров, минулорічного листя, або обприскувати дерева водою. Слабка крижана кірка, яка утворюється над бутоном чи квіткою при температурі до 0°С, захищає їх від підмерзання. Аби захистити «квапливців» від неминучої загибелі, я намагаюсь перед сходом сонця «скупати» їх водою із ранцевого обприскувача. «Купання» проводжу впродовж декількох годин до 8-ї години ранку.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 17(695) від 24 квітня 2013 р., стор.8-9.
Гліцерин проти весняних заморозків
У цьому році у південних областях України смородина викинула листя у кінці березня. Тому прогнози на майбутнє похолодання змусили мене похвилюватися. В очікуванні обіцяних заморозків я чотири дні підряд обробляв кущі водним розчином гліцерину. Досвідчені садівники знають, що таким чином можна захистити всі рослини від весняних заморозків. Головне, знати приблизний прогноз на добу.
Суть методу ось у чому. Слід розчинити гліцерин (50-80 мл на 10 л води) і ввечері, після 20-22-ї години, братися до обробки. Для цього я використовую обприскувач «Штиль», але раніше користувався звичайним, ручним. Якщо немає обприскувача і мало кущів, можна обробляти віником, головне, ретельно змочити рослину з усіх боків, не жалкуючи води. Я, наприклад, за 4 дні витратив до двох тонн розчину. Результат навіч. Незважаючи на мороз — 10°С (вночі) і 3...5°С (вдень) — смородина, яка до того часу вже вся була з листям, вистояла.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 17(695) від 24 квітня 2013 р., стор.1.
Малина в міжряддях саду
Посадили три сорти малини — Таруса, Жовтий гігант і Новина Кузьміна. Хотілося б знати, чи потребують вони шпалери і які особливості обрізування?
с. Мирнопілля Одеської обл.».
На це запитання відповідають наші постійні автори — кримські фахівці із розсадницької справи Володимир та Ніна Волкови.
Малина сорту Новина Кузьміна в міжряддях саду від обрізування (1) до врожаю (2)
На своїй ділянці ми саджаємо малину в міжряддях саду. Як лісова рослина другого ярусу, вона прекрасно витримує напівтінь, але вибаглива до наявності вологи. Оскільки стрічка крапельного зрошення по всьому розсаднику розміщена з інтервалом 1,4 м, за такою ж схемою розміщуємо і ряди малини. Ряди, точніше плодові смуги, намагаємося тримати не ширше 25 см, на одному погонному метрі залишаємо не більше десяти добре розвинених визрілих пагонів, решту видаляємо. Висота рослин — близько 1 м.
Шпалеру не ставимо, вона заважає саду. Міцні штамби Таруси прекрасно утримують найщедріший урожай, справджуючи характеристику сорту — штамбова малина. Великі плоди із сухим відривом — продукція стійка, товарна, транспортабельна. Після завершення збирання врожаю вирізуємо пагони, що відплодоносили, частково прибираємо і молоді — слабкі, розміщені за межами плодової смуги, а також ті, що загущують насадження. Поливи і полоття не припиняємо до кінця сезону.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 16(694) від 17 квітня 2013 р., стор.9.
Аґрус на штамбі
Штамбове формування аґрусу
Продовжуючи тему штамбового формування ягідних кущів, хочу розповісти про створення із куща аґрусу врожайного й оригінального деревця. У попередньому номері йшлося про формування гарного штамбового куща порічок. Таким же способом можна перетворити і кущі аґрусу, зробивши їх привабливими і розлогими деревцями всього за два роки формування. До речі, завдяки штамбовому формуванню догляд за такими деревцями буде мінімальним, а збирання ягід зручнішим.
Майже всі, хто буває на моїй ділянці, побачивши кущі аґрусу, називають їх ялинками або туями. Таким чином, посадивши замість декоративних хвойників кущі аґрусу і сформувавши їх на штамбі, можна не лише прикрасити свою ділянку, а й забезпечити родину смачною ягодою. Аби надати більшої декоративності, раджу саджати аґрус із ягодами різного кольору. Сучасні сорти дозволяють різноманітити колірну гаму зеленими, жовтими, червоними, бузковими і навіть чорними ягодами. До того ж більшість нових сортів майже без колючок.
Аби зробити кущ гарним, не потрібно вдаватися до щеплення. Усе так само, як і на порічках. Спочатку формуємо крону на власних пагонах. Штамб в аґрусу досить морозостійкий і здатен близько 5-7 років тримати врожайність на рівні. Тобто тільки через 5-7 років штамби потрібно поновлювати з молодої порості, яка щороку з’являтиметься біля основи куща.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 16(694) від 17 квітня 2013 р., стор.8.
Гнути чи обрізувати — ось у чому питання
Іноді, спілкуючись із садівниками, доводиться чути, що вони не вдаються ні до підтримувального (що регулює плодоношення), ні до омолоджувального обрізування, а обмежуються лише дідівськими прийомами на кшталт відгинання гілок. Але ж відгинання гілля, особливо для черешні на сильнорослій підщепі, не може бути альтернативою обрізуванню. Річ у тім, що черешня належить до культур з гарною пробуджуваністю бруньок, але зі слабким галуженням. Це значить, що навесні на черешнях пробуджуються і розпускаються всі бруньки. Але більша їх частина не дає пагонів. Вони не розвиваються, а так і залишаються пучком листя до кінця вегетації. Це відбувається внаслідок фізіологічних особливостей черешні та процесів розподілу поживних речовин по гілці.
Найбільшу порцію поживних речовин і соків одержує кінець гілки. Саме на кінцях гілок бруньки дають пагони і галуження. А пучки листя так і залишаються листям, бо йому не вистачає живлення і воно не в змозі дати пагін. Та якщо навесні зрізати розгалужену верхівку над листяною брунькою, що не давала пагона, то всі поживні речовини і соки дістануться їй і ще кільком брунькам нижче. Ці бруньки вже даватимуть нові пагони. Так за допомогою обрізування закладається потрібна висота штамба і перший ярус гілок та стимулюються до росту бруньки.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 15(693) від 10 квітня 2013 р., стор.8.
Захисний пояс для дерева
Із настанням весни разом із рослинами починають прокидатися і шкідники. Вони виходять зі своїх укриттів і перебираються на стовбури дерев. У цей момент потрібно зробити так, аби вони не змогли потрапити у крону дерева, інакше боротися тоді з ними буде складніше. Зазвичай задля цього влаштовують ловильні пояси. Свого часу я перепробував різні конструкції, але зупинився на одній, на мій погляд, найпростішій і досить надійній.
Для виготовлення такого ловильного пояса потрібно взяти шматок старого поливального шланга й обмотати ним (в один оберт) стовбур дерева. Бажано обмотувати в тім місці, де штамб має рівну поверхню. Зайву частину шланга потрібно відрізати. Таким чином виходить кільце навколо штамба зі шланга. Аби закріпити його на штамбі, слід усередину шланга просмикнути відрізок м’якого дроту чи міцної мотузки.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 14(692) від 3 квітня 2013 р., стор.11.
Кущем — добре, а на шпалері — краще
Ягідна «стіна» порічок на шпалері
На невеликій присадибній ділянці, а тим паче на дачі, постійно відчувається нестача місця для різних культур. Щоб забезпечити свою родину (а тим більше продати надлишки), треба виростити багато різних овочів та ягід. Ось і доводиться ущільнювати насадження, намагаючись одержати великий урожай із одиниці площі. Часто таке ущільнення йде на шкоду якості одержуваної продукції. Але не в разі з червоними і білими порічками. Виростаючи кущем, порічки займають досить багато місця. Навіть при ущільненому садінні та формуванні лише із однолітніх і дволітніх пагонів на одній сотці можна посадити не більше 100 кущів. У садівництві, як у любительському, так і промисловому, існує й інший спосіб вирощування червоних порічок — на шпалері. Між двома вертикальними стовпами заввишки 2 м натягуються через 50 см один від одного 4 горизонтальних ряди дроту. До цього дроту з інтервалом 20-30 см кріпляться вертикальні дерев’яні планки чи бамбукові палиці. До них потім підв’язуватимуться вертикальні пагони порічок.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 14(692) від 3 квітня 2013 р., стор.8-9.
Швидкий компост у мішках
Компост потрібен завжди. У мене для саду та городу є дерев’яні компостні короби. Та я ще готую так званий швидкий компост. Починаю його заготовляти, коли настає весна і добре відростають кропива та інші трави. Дрібно їх січу й укладаю шарами в чорні поліетиленові мішки для сміття (на 120 л). Кожен шар посипаю попелом. Ставлю мішки за сараєм на осонні. Трава в чорних мішках на сонці добре перепріває. Коли починається полоття, то зрубану траву так само вкладаю у мішки (окрім пирію). Додаю також подрібнені конюшину, ромашку, деревій. І так — ціле літо. Восени використовую швидкий компост для мульчування пристовбурних кругів плодових дерев, кущів, багатолітніх квітів.
м. Стаханов Луганської обл.
Тел. 050-708-97-73.
E-mail: biznesdacha@i.ua
Сайт: www.biznesdacha.ru
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 14(692) від 3 квітня 2013 р., стор.8.
Як «виховати» здорову рослину
Ставлення садівників-любителів і городників до рослин на присадибних ділянках і дачах у більшості випадків мені видається схожим на ставлення нашої держави до своїх громадян: живи, як можеш, виживай. А почнеш чахнути, спробуємо вилікувати отрутохімікатами! Як вийде! І все це замість того, щоб керувати «поведінкою» рослин у тих чи інших погодно-кліматичних умовах, забезпечувати їм захист від заморозків, спеки і посухи, контролювати ріст, цвітіння і плодоношення.
А між тим сьогодні зробити це цілком реально з допомогою сучасних препаратів, причому вітчизняного виробництва. Один із них — агролип — полісахаридний, природний прилипач, утворювач плівки, спроможний допомогти будь-якому препарату, у котрий його додали, сильніше і довше проявляти свої початкові властивості. Під гнучкою, дрібнопористою плівкою препарат зберігається необмежено довго і включається черговий раз у дію при кожному тумані, ранковій росі і тим більше дощику. Причому, щоб змити цю плівку з верхньої поверхні листя, треба з десяток гарних дощів. До речі, у чистому вигляді агролип так само сприяє морозостійкості і жаростійкості рослин.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 13(691) від 27 березня 2013 р., стор.14.
Задерніння у молодому саду
До редакції газети звернувся читач із Житомирської області (повна адреса і прізвище, на жаль, не були зазначені на конверті) із проханням розповісти, як і якими травами краще засівати міжряддя в молодому саду, аби було і красиво, і корисно? Зазвичай листи без зворотної адреси редакція не розглядає, але, з огляду на те, що це питання може зацікавити й інших наших читачів, ми звернулися за консультацією до нашого постійного автора, ученого агронома з м. Нова Каховка Херсонської області Івана Івановича БУРАКОВА (контакти для консультацій із даної теми: тел: +38-050-624-67-12. E-mail: agrihelp@ rambler.ru; Skype: ivanovich421).
Питання дійсно актуальне як для дачників, так і для власників присадибних ділянок, які займаються садом. Адже кожному хочеться, аби задерніння дало не лише певну користь, але й було елементом садового декору. Для умов досить вологої Житомирської області й невеликого присадибного саду (поливної ділянки) цілком підійде залуження міжрядь мітлицею пагоновою. Придбати насіння, а ще краще живий дерен для розмноження сьогодні не є великою проблемою. За кілька років, постійно розсаджуючи стеблинки мітлиці пагонової, що прижилася, можна створити в саду гарний і м’який зелений килим.
Буде такий килим корисним і для дерев. Треба лишень не забувати, що вологою і живленням необхідно буде забезпечувати і дерева, що ростуть.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 13(691) від 27 березня 2013 р., стор.8-9.
Підживлення саду по «краплі»
Із упровадженням у своєму саду крапельного поливу я випробував дуже зручний і практичний спосіб підживлення рослин з допомогою води та органіки. Для цього на початку вегетації уздовж ряду, відступивши 40-50 см від дерев, укладаю смугу гною — 20 см завширшки і 5 см завтовшки. Аби не втрачати азот, котрий швидко звітрюється, зверху гній прикриваю будь-яким підручним матеріалом: соломою, травою, можна навіть злегка присипати землею, але не загортати в ґрунт. Зверху цього «пирога» кладу для поливу крапельну стрічку Т-Таре (ті-тейп), котра нормально функціонує вже при тиску 0,33 атмосфери. Із допомогою води, котра рівномірно надходить крапельною стрічкою, поживні речовини з гною вимиватимуться в коренеживильний шар. Таке підживлення слід провадити на початку вегетації, коли рослини перебувають на старті росту й особливо потребують великої кількості азоту. Вже через два місяці кількість азоту, що виділяється з гною, зменшиться до оптимального рівня для подальшої фази розвитку рослини. До речі, при розкладанні органіки у великих кількостях виділяється вуглекислий газ, котрий необхідний для формування врожаю.
с. Каїри Херсонської обл.
Тел. 099-758-79-62.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 13(691) від 27 березня 2013 р., стор.1.
Мульча: узимку — «шуба», навесні — «термос»
Цілу зиму і частину весни мої персикові, абрикосові та інші дерева кісточкових порід перебувають під захистом шару мульчі у 15-25 см, якою я ретельно покриваю пристовбурні круги з осені, зразу ж після настання холодів. Крім того, що шар деревної тирси, соломи, листя, торфу та іншого органічного матеріалу запобігає підмерзанню кореневої системи взимку, навесні мульча виконує роль термоса. При плюсовій температурі, коли дерева починають пробуджуватися, шар органіки не пропускає весняне тепло до коренів і в такий спосіб затримує вегетацію персикових і абрикосових дерев на 5-8 днів. А це дуже важливий фактор. Затримка вегетації навіть на мінімальний період цієї пори дає «квапливцям» шанс не потрапити під весняні заморозки.
Після того, як мине загроза заморозків, зимову мульчу я відгрібаю від штамба, звільняю пристовбурні круги для поливу. Але не видаляю її із саду. Акуратно складена за периметром крони, вона виконує роль бар’єра при поливі. Після поливу я її використовую вдруге, покриваючи пристовбурні круги шаром 5-10 см. Таким чином, улітку вона захищає ґрунт від перегріву і випаровування вологи.
Вул. Карельська, буд. 25,
м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., 50011.
Тел. 067-981-52-55.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 12(690) від 20 березня 2013 р., стор.1.
Обрізування, доступне кожному - 2
Перш ніж братися за обрізування плодового дерева, потрібно згадати, як воно показало себе минулого сезону. Напровесні, ще до розпускання бруньок, на дереві добре видно, який приріст у нього був торік. Треба також згадати, який урожай був на цьому дереві. Ці два фактори (приріст і врожай) є визначальними для обрізування, необхідного дереву. Якщо, наприклад, урожай був великим, а приріст слабким, то це означає, що дерево (чи кущ) були перевантажені. Тому обрізувати їх треба більше, видаляючи тонкі, недорозвинені й нерозгалужені пагони, а також ті, які загущують крону. Інші слід обрізати на 1/3. При цьому треба звернути увагу на два моменти. По-перше, обрізувати потрібно над брунькою з пеньком 3-5 мм. По-друге, вкорочувати необхідно так, аби верхня брунька була спрямована в той бік, в який опісля ростиме пагін. Не можна, щоб вона була спрямована всередину крони чи в бік зростаючої поряд гілки. Адже наступного року її потрібно буде все одно видаляти.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 11(689) від 13 березня 2013 р., стор.11.
...І сад за турботу віддячить стократ
Завершився період фізіологічного спокою плодових рослин, і зараз вони перебувають у так званому вимушеному спокої. Дерева готові розпуститися, їх стримує тільки брак тепла. Зимових запасів вологи поки що вистачає. Дні стають довшими, сонце здіймається вище і навіть за 2-3 години ясного дня помітно зігріває потемнілу кору дерев і поверхню землі, позбавлену рослинного покриву, провокуючи початок вегетації. Деякі «непосиди» уже пробудилися. Набубнявіли бруньки на абрикосі й аличі. Завершив цвітіння фундук, уже й кизил неспішно відкриває свої золоті пелюстки. І хоча в цей період існує загроза заморозків, для кизилу це зовсім не страшно, урожай він дасть, як і завжди, рясний. А ось абрикос, алича, персик потребують захисту, бо повернення холодів частенько знищує квіткові бруньки, що пробудилися. Крім того, з початком сокоруху відбувається активне ураження цих рослин грибковими захворюваннями (моніліоз, кучерявість листя персика, клястероспоріоз та ін.), які спричиняють посилену камедетечу.
Один з найдійовіших прийомів, що дозволяють запобігти всім цим неприємностям, — «блакитне» обприскування в ранньовесняний період. Обприскування дерев і пристовбурних кругів бордоською рідиною і її замінниками дає подвійний ефект. По-перше, помітно освітлюються самі дерева і ґрунт під ними, що значно знижує ризик перегріву і віддаляє початок сокоруху. По-друге, іони міді вбивають спори грибків, знищують інфекцію. Мотообприскувач Solo діє за принципом аерозольного генератора і має потужність обприскування понад десять метрів завдовжки, тож навіть високі дерева можна захистити. Рослини залишаються здоровими. Знижена температура затримує початок вегетації і дозволяє запобігти ушкодженню весняними заморозками.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 11(689) від 13 березня 2013 р., стор.11.
Обрізування, доступне кожному
Із настанням весни садівникам спершу потрібно перевірити стан своїх насаджень — оглянути штамби і скелетні гілки дерев, чи немає на них тріщин від морозобоїн або слідів від гризунів (зайців, мишей). Виявивши такі пошкодження, треба зачистити рану ножем і замазати її садовим варом. Наступним етапом ранньовесняних робіт у саду є обрізування. Багато хто побоюється його виконувати через брак досвіду. Пропоную простий варіант цієї операції, який складається із п’яти найнеобхідніших етапів.
Спершу потрібно видалити сухі гілки. Якщо засохла більша частина гілки, її краще вирізати всю «на кільце» (тобто до кільцевого потовщення біля основи). Якщо відмерла незначна частина, то її треба видалити до здорової деревини (із захопленням кількох сантиметрів), бажано перед боковим відгалуженням (на 1 см).
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 10(688) від 6 березня 2013 р., стор.11.
Саджанцям-«мандрівникам» — особливий контроль
Дуже часто якість саджанців, які садівники-любителі одержують поштою, буває незадовільною. Причин тут кілька. І не завжди в цьому вина фахівців із розсадницької справи. Іноді пошта не може впоратися із навантаженням і відбувається затримка посилок. Прикріше, коли саджанці вже перебувають у місці видачі, але повідомлення приходить через кілька днів. Тому обов’язково вимагайте у відправників ідентифікаційний номер і слідкуйте за рухом посилки на сайті Post-Tracker.ru — система відстеження поштових відправлень (Пошта Росії; Пошта України; Пошта Бєларусі).
Після прибуття саджанців у пункт призначення відразу забирайте їх, не чекаючи повідомлення. На цьому також можна заощадити кілька днів.
Та якщо все-таки саджанці прийшли слабкими, то реанімувати їх можна за допомогою біологічного стимулятора росту циркон або припудрити корені саджанця порошком корневіну (відповідно до рекомендацій на упаковці). Перед висадженням обов’язково огляньте корені і видаліть підсохлі до світлого зрізу на кінцях.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 9(687) від 27 лютого 2013 р., стор.8.
Як тільки зійде сніг
Перше, що я роблю, це розкидаю по мерзло-талому ґрунту одне з азотних добрив — карбамід (сечовину), селітру чи сульфат амонію. Таке первинне підживлення дає рослинам можливість для гарного старту. Талі води розчинять добриво і проведуть його до коренів рослин.
Узагалі-то, із вищеперелічених азотних добрив для весняного старту я віддаю перевагу сульфату амонію, бо він дуже добре розчиняється у воді, менше вимивається у глибокі шари ґрунту і має у своєму складі сірку, яку за її важливість у живленні рослин ставлять на третє місце після азоту і фосфору. А позаяк значна частина цього елемента в рослинах перебуває у вигляді солей сірчаної кислоти, то сульфат амонію є прекрасним джерелом сірчаного живлення. Амоній, що входить до складу цього добрива, доступний рослинам. Загальновідомо, що низький уміст сірки в ґрунті може обмежувати ефективність азотних, фосфорних і калійних добрив.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 8(686) від 20 лютого 2013 р., стор.11.
Регулювання врожаю: зайве — геть!
Інтенсивний сад після нормування врожаю
Питання щодо того, як регулярно одержувати високий урожай якісних фруктів, хвилює практично всіх садівників, особливо початківців. Природно, що без регулювання обсягу врожаю цього досягти неможливо. Але в нас чомусь заведено вважати, що всі проблеми вирішує обрізування. Взагалі-то слід сказати, що в сучасному вітчизняному садівництві проблема нормування врожаю стоїть дуже гостро. А ось в Європі таке поняття, як періодичність плодоношення, практично зникло з лексикону садівників: вони щороку одержують багаті врожаї. У цьому ми змогли особисто переконатися, відвідавши у серпні 2012 року провідні садівницькі господарства Західної Європи — Польщі, Німеччини, Голландії, Бельгії, Італії, Австрії і т.д. Ми дуже уважно вивчали методи нормування врожаю і хочемо поділитися своїми спостереженнями з нашими колегами-садівниками, читачами «ЗМГ».
Щоб одержувати високий урожай якісних плодів і винограду, потрібно кожного сезону залишати на рослині стільки плодів і грон, скільки вона здатна їх «прогодувати», не виснажуючи себе. Закладання квіткових бруньок майбутнього року відбувається під час наливу і дозрівання плодів. При перевантаженні плоди формуються низької якості (дрібні, несмачні, слабко забарвлені, деформовані тощо), генеративних бруньок закладається мало, і сама рослина до кінця сезону стає ослабленою, з невизрілою деревиною, втрачає стійкість до хвороб, зимо- і морозостійкість.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 7(685) від 13 лютого 2013 р., стор.8-9.
Чому пропадає чорна смородина?
У моєму саду чорна смородина росла завжди. Ще років 20 тому з нею не було жодних проблем. Без особливих турбот росла добре і давала більш-менш нормальні врожаї. А головне, не пропадала без будь-яких видимих причин. Та ось останні років з десять із потеплінням клімату, коли температура повітря доходить часом до 30...40°С (і це в тіні, а на сонці ще більше), стали пропадати не лише молоді кущики смородини, а й дорослі кущі. Не рятує їх навіть посилений полив.
Став розбиратися, у чім річ, і як зробити так, аби чорна смородина не пропадала та менше потерпала від жари, і дійшов до таких висновків, якими і хочу поділитися зі своїми колегами-садівниками.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 6(684) від 6 лютого 2013 р., стор.11.
Зимові щеплення кісточкових
Щеплення персика на підщепу VVA-1
Починаючи із січня і до кінця зими, а якщо живці добре збереглись, то і на початку весни, можна проводити зимове (настільне) щеплення. Звичайно ж, для цього потрібні необхідні компоненти (підщепи, прищепи, плівка, прищеплювальний ніж). Підщепа має бути потрібної товщини, приблизно такої, аби добре збігалася зі зрізом прищепи — живця прищеплюваного сорту). Заготовлювати живці необхідно завчасно. Досвідчені садівники нарізають їх ще в листопаді-грудні. У міру потреби, за підхожих умов це можна зробити і взимку.
Хочу зразу сказати, що нічого складного в зимовому щепленні, як думають деякі садівники-початківці, немає. Просто слід правильно виконувати всі поетапні операції. Не завадять так само терпіння і сила волі. Немаловажно також мати хороший інструмент, насамперед — ніж із гарним лезом. Від цього залежать якість операцій і відсоток зростання зрізів. Я перепробував багато різних прищеплювальних ножів і зупинився на швейцарській моделі Felco 3.90.20. Дуже важливо так само підібрати плівку для обмотування щеплень. Особисто я вже багато років користуюсь польською плівкою і дуже задоволений її якістю та результатом щеплень.
Перед тим як почати зимове щеплення, необхідно обігріти підщепу, аби в ній, як мовиться, прокинулись життєві процеси (почався сокорух), без котрого просто неможливе зростання зрізів. Цей процес по-науковому називається стратифікацією. Температура в приміщенні, де буде здійснюватися щеплення, має бути не нижче +21°С, а по можливості і вищою. Лише після цього в нього можна заносити підщепу на прогрівання. Зберігати підщепу в період стратифікації потрібно в ємності з водою. Цей процес може тривати від кількох днів до кількох тижнів (усе залежить від температурних показників зберігання садивного матеріалу). Тобто треба приблизно 3-5 днів прогрівати підщепу при однаковій цілодобовій температурі +21°С і вище. Після цього на 2-3 дні занести живці в тепле приміщення, а на 7-8-й день стратифікації вже можна братись до настільного щеплення.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 5(683) від 30 січня 2013 р., стор.9.
Компактний сад на малій площі
Компактна слива на аличі (сильнорослій підщепі)
У багатьох дачників площа ділянки не дозволяє посадити велику кількість плодових дерев. А вибір культур і сортів наразі настільки багатий, що просто важко утриматись, аби не посадити щось новеньке. Ось тут і виникає проблема дефіциту площі. Дехто знаходить вихід, прищеплюючи на одне дерево кілька сортів. Але я хочу розповісти про те, як можна ущільнити насадження і тим самим збільшити різноманіття сортів.
На нашій ділянці дерева ростуть на відстані 2 м у ряду. Міжряддя — 3 м. Але при моїй схемі формування дерева можна посадити ще щільніше — через 1,5 м у ряду. Головне, вчасно робити літні операції. Наприклад, висота дерева сливи, прищепленого на аличу, тобто на сильнорослу підщепу, попри вік (8 років), становить 1,8 м, а об’єм крони — 1,5 м. А ось яблуні сорту Елізе вже 10 років, висота дерева — так само 1,8 м. За свій невеликий 10-річний стаж перевірив таку схему формування на усіх культурах — як зерняткових, так і кісточкових, на підщепах — як клонових, так і зерняткових. Результат завжди відмінний.
Формувати врожайне деревце треба починати із саджанця. Навесні після садіння однорічного саджанця провідник слід підрізати на висоті 1 м, аби стимулювати відростання бокових пагонів. ...
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 5(683) від 30 січня 2013 р., стор.8.
Чорнозем на дачі: купувати чи «вирощувати»?
«Вирощувати» ґрунт і доглядати за рослинами краще в коробах
Багато дачників і власників особистих присадибних ділянок купує не тільки гній, перегній, компост, але й чорнозем, витрачаючи на це чималі гроші. Наскільки це практично? Думок щодо цього дуже багато. Є прихильники і супротивники. Я хочу поділитися своєю точкою зору, яка основана на власному досвіді.
Ґрунт на моїй дачній ділянці — суцільний пісок. Але мені вдається «вирощувати» чорнозем і навіть роздавати його сусідам. А що робити, якщо його багато? Упродовж кількох років на різних ділянках (по-різному) наростає родючий шар ґрунту, хочу я цього чи ні. І щороку мені доводиться зрізати цей родючий гумусовий шар і виносити за межі ділянки. Залишати його на ділянці невигідно. Адже тоді шар мульчі менший. А тонкий шар мульчі не виконуватиме своїх основних функцій: надійно захищати ґрунт від прямих сонячних променів, згладжувати перепади денної і нічної температур, бути накопичувачем ґрунтової вологи з довкілля, доступним кормом для ґрунтових мешканців та ін.
Поміркуйте самі, кинутий пучок виполотих бур’янів чи скошеної трави можна назвати мульчею, але яке від цього пуття? Крізь цей пухкий шар проникають сонячні промені, значно нагріваючи і висушуючи ґрунт так, що в ньому не можуть уже жити і працювати ґрунтові мешканці. Тож якщо мульчувати, так мульчувати!
Яким чином росте ґрунт? ...
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 4(682) від 23 січня 2013 р., стор.9, 11.
«Сухе» укриття персика
Персики у північних широтах уже не дивина. Хоча є тут свої особливості його вирощування, і зокрема, укриття на зиму. Моя ділянка знаходиться на Приволзькій височині, на березі Волги, де переважає помірно-континентальний клімат. Тому персик на зиму потребує додаткового захисту від висушувальних холодних вітрів і морозів. А позаяк у мене росте всього чотири дерева персика, то я їх прагну зберегти.
Моє укриття персика просте, а його надійність перевірена минулої зими. Треба сказати, що свої персики я формую кущем заввишки 1,6 м. Перед настанням холодів мотузкою зв’язую якомога тугіше гілки крони, затим укутую їх нетканим матеріалом. Таким чином, діаметр крони стає вужчим, і зверху, як на пірамідку, можна легко надівати автомобільні покришки (використовую старі шини радіусом R16). У міру збільшення кількості покришок усередину засипаю тирсу, і так доверху. Без наповнювача в наших умовах не можна, оскільки при зимівлі під укриттям збирається конденсат, а тирса його добре всотує. Можна замість тирси використовувати сухе листя або деревну стружку. Щоб конструкція не завалилася, вбиваю в землю три металевих труби і стягую дротом для стійкості. Поверх покришок для підстрахування і захисту від вологи (мокрого снігу, дощу) надіваю ще й мішок на 250 л.
Так мої персики сплять спокійно цілу зиму. Миші не турбують, бо всередину я закладаю отрутні принади. Крім того, боротися із гризунами мені допомагають коти. Напровесні, ще до сходження снігу, знімаю укриття. Тому дерева в мене жодного разу не підіпріли.
м. Ульяновськ РФ.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 4(682) від 23 січня 2013 р., стор.1.
Майстри-умільці «ЗМГ»
У відповідь на запевнення, що світ сьогодні не той, та й люди не настільки чуйні та добродушні, як колись, що сучасне суспільство ґрунтується на філософії споживацтва і користолюбства, хочеться сказати, що не перевелися ще на нашій землі подвижники — люди, сповнені доброти. Вони не просто займаються улюбленою справою, не просто облагороджують нашу землю, але й залучають до цього інших. І є в цьому щось героїчне. Одним із таких подвижників від землі по праву можна назвати садівника і городника-любителя з м. Жашків Черкаської області Григорія Марковича Самійленка. Передплатник «ЗМГ», активний читач і автор багатьох публікацій, пропагандист газети, яка, за словами Григорія Марковича, навчила його багатьом «секретам» землеробства, сьогодні він є ведучим популярної передачі «Будинок. Сад. Город» на Жашківському телебаченні. Це Г.М. Самійленко ініціював і організував у своєму місті рух з озеленення багатоповерхівок.
Балконне землеробство, яким Григорій Маркович захопив своїх земляків, знайшло активну підтримку і за межами Жашкова. Причому не тільки на Черкащині, а й у Київській області. Г.М. Самійленко вчить городян вирощувати на своїх балконах і лоджіях не лише квіти, озеленюючи тим самим бетонні масиви мікрорайонів, але й одержувати врожаї помідорів, огірків, суниці. Задля експерименту він намагається вирощувати навіть ожину і малину в діжковій культурі для одержання ягід в умовах лоджії чи балкона.
Григорій Маркович — бажаний гість у школах, куди вчителі стали запрошувати досвідченого садівника і городника проводити відкриті уроки ботаніки для того, аби діти могли на практиці вивчати тему вегетативного розмноження рослин. Перший такий урок Григорій Маркович провів з учнями 7-х класів Дзензелівської СШ Маньківського району Черкаської області. Незабаром його запросили семикласники із с. Тайниця Тетіївського району Київської області. Адже теорія теорією, а побачити на власні очі те, про що розповідається в підручнику, значно цікавіше. Та й користь від таких занять, де діти самі готують ґрунтосуміш, укорінюють у горщиках пасинки томатів чи розетки суниці, істотна. ...
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 3(681) від 16 січня 2013 р., стор.8-9.
Реабілітація чорної смородини
Чорна смородина завжди була бажаною культурою на присадибних ділянках українців. Та в останні роки з високими літніми температурами і посухами чутно багато нарікань від наших читачів на те, що вирощувати цю ягідну культуру, яка, в принципі, не відзначається складністю агротехніки, стає все важче. Тому редакція газети пропонує фахівцям, садівникам-любителям поділитися своїми технологіями і секретами вирощування, щоб на основі колективного досвіду, багатолітніх спостережень і напрацювань читачі «ЗМГ» змогли виробити для себе ефективну систему догляду за цією культурою. Це стосується не лише чорної смородини, а й інших плодово-ягідних культур. Зима — слушна пора для навчання й обміну досвідом. Сьогодні на прохання редакції своїм досвідом вирощування чорної смородини ділиться науковий співробітник Міжнародного центру астрономічних і медико-екологічних досліджень Юрій Володимирович Кравченко (E-mail: yukra2009@yandex.ru):
— На своїй дачі, розміщеній в с. Плиски Чернігівської області, в основному я вирощую чорну смородину сорту Ювілейна Копаня і кілька кущів сортів Мінай Шмирьов і Черешнєва. Але від останньої починаю поступово відмовлятися, позаяк вона часто уражається смородинним кліщем. А ось Мінай Шмирьов мені дуже до вподоби. Хоча це не хворобостійкий сорт, та і ягоди в цієї смородини вдвічі дрібніші, зате вони смачніші.
Технологія вирощування така. ...
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 2(680) від 9 січня 2013 р., стор.11.
Вчимося на помилках минулої зими
Кожна людина, а тим паче захоплена якоюсь справою, у тому числі садівництвом, виноградарством чи овочівництвом, котра доклала чимало зусиль для досягнення намічених цілей, на порозі нового року підсумовує черговий етап своєї діяльності. Ось і я хотів би поділитися із читачами «ЗМГ» своїми враженнями від минулого сезону. Можливо, це допоможе комусь не припуститися багатьох помилок. Хоча, як кажуть, не помиляється тільки той, хто нічого не робить. А ми, землероби, навіть уявити себе не можемо без праці на землі нашій годувальниці.
Зараз на календарі зима, а це серйозне випробування для рослин. На моє глибоке переконання, найбільшої шкоди саду завдають міцні (понад 30°С), хоча і нетривалі морози, які в нас трапляються майже щозими. Однак у більшості випадків ми до них не буваємо готові. І як завжди, сподіваємося на наше горезвісне «якось та буде». Але воно не завжди спрацьовує. Про те, як можна захистити деякі рослини і зберегти врожай, я й хочу розповісти на прикладі свого саду.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 51(677) від 19 грудня 2012 р., стор.12.
Коли вода не в радість
Частина нашої ділянки розташована в місці з досить високим рівнем ґрунтових вод. Крім цього, поряд протікає невелика річечка, яка під час сильних опадів виходить із берегів і частково підтоплює цю місцину. Через це частину ділянки ми не обробляємо. Але не хочеться, аби земля пустувала. Тільки, що там посадити із садових культур, не знаємо. Сподіваємося, фахівці допоможуть нам у вирішенні цього питання.
м. Стаханов Луганської обл.».
Перш ніж визначитися, що саджати на проблемній ділянці, аби одержувати врожаї, треба впродовж хоча б одного сезону поспостерігати за зміною рівня води у ґрунті. Для цього потрібно викопати яму завглибшки не менше метра і виготовити мірну вологостійку рейку з п’ятисантиметровими поділками. Відлік повинен вестися від точного рівня землі на ділянці (а не від вала вийнятого ґрунту) і вниз до дна ями.
При оцінці проблеми потрібно чітко розрізняти весняне короткострокове затоплення ділянки від розливу ріки і весняне підтоплення, коли води на поверхні немає, але в землі вона стоїть дуже близько до поверхні. Зовсім інша річ — високе стояння ґрунтових вод літнього сезону впродовж кількох місяців. Це необхідно знати і розрізняти тому, що в кожному конкретному випадку виникла проблема вирішується по-різному так само, як і неоднаково витримують такий стан різні культури.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 50(676) від 12 грудня 2012 р., стор.11.
Особливості обрізування малини
Ремонтантна малина сорту Геракл у перший рік після весняного (у травні) садіння кропивкою (зав’язування ягід по всьому пагону поточного року)
Дуже багато питань у садівників-початківців пов’язано з обрізуванням малини. Особливо багато плутанини у цьому питанні викликає поширення в наших садах ремонтантної малини, садивний матеріал котрої пропонується різними садовими центрами у великих кількостях. Але треба зазначити, що це дещо інша культура, яка через свої біологічні особливості потребує агротехніки, відмінної від тієї, що застосовується до звичайної дворічної малини.
Головна відмінність її в тому, що селекціонери, виводячи нові поліпшені сорти, зробили акцент на здатності молодих пагонів ремонтантної малини закладати квіткові китиці, котрі встигають дати врожай за один сезон.
У результаті великої селекційної роботи ця властивість одержала потужний розвиток, і в нових сортів стали раніше дозрівати ягоди. Це дозволило подовжити період плодоношення з кількох тижнів до 2-3 місяців і значно збільшити загальний урожай.
Звичайно, у південних районах, де осінь тепла, ремонтантна малина має більше можливостей для розкриття свого потенціалу, позаяк там є умови для дозрівання ягід аж до листопада. Але і для більш північних регіонів уже з’явилися сорти, котрі рано починають віддавати врожай, і це дає можливість успішно вирощувати ремонтантну малину і в цих районах. І якщо додатково використовувати ще й прийоми для прискорення початку вегетації рослин, то шанси одержати надійний урожай підвищуються.
А найважливішою умовою для одержання якісного врожаю ремонтантної малини є повне обрізування восени усіх пагонів біля самої землі. ...
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 49(675) від 5 грудня 2012 р., стор.9.
Ягідники в екстремальних умовах -2
Попри спеку, ягоди в сорту суниці Оттава були дуже великими
Крім зимових проблем останніх років, про котрі мова йшла в попередній публікації, на здоров’я та врожайність ягідних кущів (малини, ожини, смородини), а також суниці надто впливає і незвична для нашого традиційно помірного клімату спека. А почалася вона цього року в нашому регіоні доволі рано. Сніг зійшов у кінці березня, квітень був досить прохолодним, а в травні температура почала різко підвищуватись і швидко досягла показника +30°С в тіні. Червень, липень і більша частина серпня були ще жаркішими (за винятком кількох днів упродовж літа, коли стояла похмура погода) і лише в останніх числах серпня температура знизилась до +25°С. Ночі стали прохолоднішими — від +12 до 16°С (а взагалі в літній період нічна температура коливалась у межах +22...26°С). Ще вищою (+40°С у тіні) була температура на півдні України і в Криму. А якщо зважати ще й на те, що у нас із 15 травня впродовж трьох місяців не було жодного гарного дощу, то можна уявити, наскільки важко було і людям, і рослинам. Хотілося б детально розповісти про те, як витримали аномальну спеку різні рослини.
Почну із суниці. Після сходження снігу вона через досить низькі температури в кінці березня — на початку квітня розвивалась дуже повільно. Достатньо сказати, що на півдні суниця вже повністю цвіла, а в умовах Полтавщини тільки-тільки починали відростати перші листочки. Очікував, що за такої пізньої і холодної весни найбільш ранні сорти почнуть дозрівати, як і в минулому сезоні (початок його був схожим), у кінці травня. Та коли різко підвищилась температура, усе кардинально змінилось. Суниця бурхливо пішла в ріст, і вже 13 травня я куштував перші ягоди з відкритого ґрунту. Навіть за найбільш ранньої і теплої весни такого ніколи не було. Ранні сорти Кама, Дукат ранній, Дивовижна, Розана починали дозрівати в середньому до 20 травня. Тобто навіть найбільш ранні сорти випередили звичайний графік на тиждень. І що пізнішим був сорт за терміном дозрівання, то більшим було це випередження.
Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 49(675) від 5 грудня 2012 р., стор.9,11.