Оформити передплату на газету Земля моя годувальниця
Мова: Рос / Укр

«ЗМГ». Сад. Агротехніка

Нюанси агротехніки - 5

Формування й обрізування

Оскільки порічки із червоними і білими ягодами мають довговічніші плодушки, ніж у чорної смородини, висока продуктивність їхніх гілок може зберігатися до семи років. Плодоносять вони також і на верхівках однолітніх пагонів, які рано визрівають. Тому при класичному обрізуванні однолітні пагони цієї смородини не рекомендувалося вкорочувати. Розгалуження у порічок із червоними ягодами слабкіше, ніж у чорної смородини. Таким чином, у кущі можна залишати до 25 гілок.

Кущі порічок із червоною та білою ягодою омолоджують за рахунок вирізування малопродуктивних старих гілок зі слабким приростом та всихаючими плодушками, а також видалення слабких, зламаних, хворих і засохлих гілок. На заміну залишають відповідну кількість найсильніших прикореневих пагонів. Решту — слабкіші та зайві — видаляють.

Олександр ОБОЯНСЬКИЙ,
сортовипробувач.

Тел. 093-747-28-60.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 9(739) від 26 лютого 2014 р., стор.7.

Чому ростуть «вовчки»

Обрізування на кільце (1); правильний зріз (2)
Обрізування на кільце (1); правильний зріз (2)

До редакції «ЗМГ» надходить чимало листів із запитаннями про те, як правильно сформувати молоде деревце чи виправити помилки минулорічного обрізування. Наприклад, А.М. Ткачук із Київської області запитує, чому її молода яблуня росте «мітличкою»? Проблема вовчкування пагонів актуальна. Тож напередодні прийдешнього обрізування плодових дерев та кущів ми попросили нашого постійного автора і консультанта з Вінниці, потомственого садівника Івана ФІРСОВА (м. Вінниця, тел. 067-775-27-48. E-mail: Lopatinskii_Sad@mail.ru; www.sad-lopatina.org.ua) пояснити читачам, чому ростуть «вовчки».

— Якщо неправильно зрізати молодий пагін, то з нього виросте п’ять і більше паростків. Як наслідок — дерево стає схожим на кулю, «мітлу» або ще щось таке, яке має багато облистнених пагонів, що загущують крону. А це означає, що врожай з такого дерева буде невеликим. Важливо знати, що гілки яблуні та груші завжди треба вирізати на кільце. При цьому слід користуватися лише площинним секатором. Вирізати слід спочатку всі пошкоджені гілки, а також молодий, непотрібний приріст. Затим треба видалити старі плодушки (багатолітні плодові утворення).

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 9(739) від 26 лютого 2014 р., стор.7.

Тактика пізнього обрізування

Існує безліч думок щодо обрізування і термінів його проведення (у тому числі й узимку). У старих плодоносних садах, де обрізування зводиться до видалення сухих, пошкоджених гілок і проріджування (освітлення) крони, зимове обрізування цілком доречне. Але в молодому саду краще не поспішати з обрізуванням узимку і дочекатися весни. Адже найактивніший ріст молодих пагонів, приміром в яблуні, припадає на період від початку квітня до кінця травня. Це відбувається загалом завдяки поживним речовинам, які дерево запасало впродовж усього минулого сезону. Навесні, з початком вегетації, коренева система починає активно забезпечувати ними всі частини дерева, стимулюючи бурхливий ріст молодих пагонів. Приблизно до кінця травня цей процес вщухає. Джерело «стратегічних запасів» поживних речовин до цього часу вичерпується і корені переходять на ґрунтове підживлення. До кінця літа дерево «працює» на врожай і водночас запасає поживні речовини на наступний рік.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 8(738) від 19 лютого 2014 р., стор.7.

Родючі ґрунти для контейнерного садівництва

Універсальні ґрунтосуміші підходять як для вирощування ягідних культур за малооб’ємною технологією (малини, суниці), так і для декоративних рослин, а також овочевої розсади і квітів.
Універсальні ґрунтосуміші підходять як для вирощування ягідних культур за малооб’ємною технологією (малини, суниці), так і для декоративних рослин, а також овочевої розсади і квітів.

При вирощуванні рослин за малооб’ємною технологією (у контейнерах) найважливішим фактором, який впливає на одержання якісної розсади (сіянців) або добре розвинених рослин, є забезпечення належних умов для розвитку кореневої системи. Земля із грядки для цього, як ми вже говорили раніше, не підходить (див. №7 «ЗМГ» від 12.02.2014 р. «Малина в ящиках із пінопласту». — Прим. ред.). Підходящим варіантом є субстрат. Це механічна суміш двох і більше органічних та неорганічних компонентів, які доповнюють один одного, покращуючи фізичні та хімічні властивості готової суміші. Створення оптимальної суміші — це завдання з багатьма похідними, і єдиного вирішення для всіх видів рослин, звичайно ж, немає і бути не може. Хвойні, приміром, полюбляють кислий ґрунт, а для малини більше підходить ґрунт нейтральної реакції. Взагалі ж, кислотність (рН) є дуже важливим параметром ґрунту. Основний культиваційний ефект рН — це вплив на доступність мінеральних поживних речовин, особливо мікроелементів. Більшість рослин добре почувається при рН 5,5-6,5 (слабокисла — нейтральна реакція). Але хвойні, приміром, потребують 5,0, рододендрони — 4,5, лохина — до 4,2. Кислотність ґрунту не повинна значно змінюватися у процесі його використання, тобто він повинен мати гарну буферність.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 8(738) від 19 лютого 2014 р., стор.7.

Нюанси агротехніки - 4

Формування та обрізування кущів

Метою формування та обрізування чорної смородини є одержання на кущах максимального однолітнього приросту. Саме на ньому в чорної смородини закладається основний урожай. Формування кущів починається зразу ж після висадження. Вірніше, навіть під час висадження. Догляд за кущем, у тому числі й обрізування, значно полегшується, якщо він має широку основу. Тому ще при висадженні пагони необрізаних саджанців доцільно розводити врізнобіч, укладаючи їх у борозенки. Їх пришпилюють, засипають землею, а верхівку виводять назовні та обрізують, залишивши над землею дві бруньки. Згодом пагони укорінюються і, у свою чергу, дають нові міцні вертикальні пагони.

Залежно від віку і потужності саджанця, а також від здатності сорту утворювати пагони в перший рік вегетації біля основи куща відростає та чи інша кількість прикореневих пагонів. На початку травня, коли ці пагони сягнуть 15-20 см у висоту, провадять їх нормування, залишаючи найміцніші і видаляючи слабкі, які відстають у рості, а також зайві, які загущують кущ. Їх вирізують на рівні ґрунту, прибираючи пеньки. Залишають від 3 до 8 пагонів залежно від сили висадженого саджанця. Ось чому при висадженні смородини перевагу віддають потужним дволітнім, а не слабким однолітнім.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 8(738) від 19 лютого 2014 р., стор.6-7.

Нюанси агротехніки - 3

Особливості плодоношення

Плоди смородини зав’язуються від запилення квіток своїм пилком. Але ступінь самоплідності сортів не однаковий. Це пов’язано з тим, що у більшості квіток чорної смородини приймочка маточки перебуває вище пиляків і запилення без комах у межах квітки ускладнене. Хоча багато сучасних сортів має високу самоплідність, при перехресному запиленні врожайність усіх сортів зростає. Ось чому для кращого перехресного запилення квіток на одній ділянці слід вирощувати 2-3 сорти одного терміну цвітіння.

Від початку цвітіння до дозрівання плодів минає 45-60 днів. Вага плода смородини залежно від сорту і місця розміщення у кетягу становить 0,3-7,5 г. Кількість насінин в ягодах чорної смородини непостійна. Їх буває дуже мало (2-3), мало (5-8), середня кількість (10-20), багато (25-40), дуже багато (більше 45).

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 7(737) від 12 лютого 2014 р., стор.6-7.

«Шуба» для персиків

У такій солом’яній «шубі» саджанцям, навіть висадженим у грудні, зима не страшна
У такій солом’яній «шубі» саджанцям, навіть висадженим у грудні, зима не страшна

Будучи прихильником осіннього садіння персиків, на всі запитання садівників щодо можливого підмерзання саджанців відповідаю: якщо перед холодами про них подбати, то нічого не трапиться. Адже ми із настанням холодів утеплюємося — одягаємо шуби, шапки, тепле взуття та ін. Дерево цього зробити не може. Тому ми зобов’язані допомогти саджанцям. У кожного садівника є свій досвід захисту дерев зимової пори. Тут, як кажуть, усі засоби гарні, якщо вони дають позитивний результат. Хочу поділитися власним досвідом.

Восени 2013 року я зайнявся реконструкцією старого саду. Саджанці персиків висаджував аж до перших заморозків (на початку грудня). Хоча після цього, практично до січня 2014 року, стояла тепла погода. Але, попри це, я все-таки утеплив саджанці. Пристовбурні круги замульчував шаром соломи у 20 см, а зверху присипав землею, щоб солому не здуло вітром. Подбав також і про захист надземної частини рослин. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 6(736) від 5 лютого 2014 р., стор.6-7.

Нюанси агротехніки - 2

Особливості плодоношення

Смородина — типовий чагарник заввишки від 0,75 до 2 м. Що родючіший ґрунт і більше в ньому вологи, то потужнішими виростають кущі. Надземна частина рослини складається з безлічі різновікових гілок. Залежно від сорту кущі мають компактну або розлогу форму. У більшості сортів кущі більш-менш розлогі, і лише деякі сорти відзначаються компактною формою. За прямостійними кущами легше доглядати. Для їх вирощування підходить густіша схема садіння, що позитивно впливає на розмір урожайності. Але при загущенні вони потребують систематичного проріджування. У розлогих кущів значно більше вад, аніж переваг, особливо в умовах присадибного ягідника.

Кореневої порості смородина не утворює. Нові пагони щороку виростають зі сплячих бруньок, розміщених біля основи куща і на підземній частині. У різних сортів здатність утворювати пагони і сила їх росту також різні. Самі пагони значно розрізняються за забарвленням і опушенням. В однолітніх пагонів, що виросли із заглиблених при садінні бруньок, розвивається нова коренева система. Тому їх називають прикореневими пагонами. У рік своєї появи вони зазвичай не розгалужуються. Починаючи із другого року вегетації, молоді прикореневі пагони галузяться, перетворюючись із роками на скелетні плодоносні гілки. Навесні другого року на них виростають міцні бокові однолітні гілки, їх називають приростами першого порядку. На третій рік на приростах першого порядку відростають прирости другого порядку і т.д. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 6(736) від 5 лютого 2014 р., стор.6-7.

Нюанси агротехніки

Агротехнічні заходи, застосовувані при вирощуванні смородини, добре відомі та багато разів описані як у спеціальній літературі для аграріїв-професіоналів, так і в популярних виданнях для садівників-любителів. На перший погляд нібито додати навіть нема чого. Та якщо поглянути не побіжно і поверхнево, а вдумливо і глибше, то можна виявити багато корисних нюансів. Знання цих моментів і використання їх у садівницькій практиці дозволить підвищити продуктивність насаджень. Усі агротехнічні заходи, що будуть розглянуті, в основному стосуватимуться умов присадибних і дачних ділянок. Але вони успішно можуть бути застосовані й на промисловій плантації.

Сівозміна

Деякі садівники-любителі стверджують, що після смородини й аґрусу на те ж саме місце ці ягідні культури можна саджати не раніше ніж через 3 роки. Я певен, що знавці, котрі дають такі рекомендації, самі ніколи не провадили таких експериментів. Це в розсаднику суниці маточники вирощують у чотирипільній сівозміні. Там маточник використовується лише рік і повертається на колишнє місце через 3 роки. При вирощуванні плантації смородини на одному місці впродовж 10-15 років не може бути й мови про повернення насаджень через 3 роки на колишнє місце. Навіть недосвідченому агрономові лишень у кошмарному сні може наснитися, що він заклав новий ягідник на місці старого. Із власного досвіду знаю, що на присадибній ділянці припустимо повертати ягідник на колишнє місце щонайменше через 10 років. І то вимушено, через брак нової площі під ягідні культури. Більш раннє висадження, особливо на бідних ґрунтах, не прийнятне. У такому разі рослини надто відстають у рості, а іноді й узагалі не ростуть.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 5(735) від 29 січня 2014 р., стор.6-7.

Якщо сад «симулює»

Буває так, що дереву вже близько 10 років, а воно «симулює». Плодів або немає зовсім, або їх дуже мало. Не варто зразу братися за сокиру чи пилку. Є старий, простий дідівський спосіб, як змусити плодоносити дерево. Наприкінці зими або напровесні треба взяти дріт, бажано з м’якого металу (мідний або алюмінієвий) діаметром 4-5 мм, обвести ним стовбур дерева при землі в одне кільце і щільно затягнути (закрутити). У такому положенні дерево має залишатися до осені. Зазвичай у місці перехвату до цього часу утворюється наріст (дріт доводиться знімати, докладаючи зусиль). Після такої операції дерево вступає у плодоношення наступного року і тішить гарним урожаєм.

В’ячеслав ФРАНЦИШКО.

м. Кам’янець-Подільський Хмельницької обл.
Тел. 067-381-07-85.
E-mail: frantsishko@ukr.net
Сайт: www.rozkish.com.ua

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 5(735) від 29 січня 2014 р., стор.1.

Як «перехитрити» склівку

Зліва — великі бруньки біля основи пагона — ознака ураження склівкою; праворуч — та ж сама гілка в розрізі (1 — уражена серцевина; 2 — брунька на заміну старого пагона)
Зліва — великі бруньки біля основи пагона — ознака ураження склівкою; праворуч — та ж сама гілка в розрізі (1 — уражена серцевина; 2 — брунька на заміну старого пагона)

Визначити уражену склівкою гілку смородини можна візуально. Це бажано зробити до весни і вжити необхідних заходів. Личинки склівки зимують у середині пагонів, у пророблених ними вузьких ходах. Що старіша гілка смородини, то більша ймовірність ураження її склівкою. Кора уражених гілочок темніє і тьмяніє. Вони добре помітні на фоні здорових пагонів. Їх потрібно в першу чергу вирізати до здорової деревини.

Уражені склівкою гілки можна визначити і за наявністю великих бруньок біля їх основи. Таким чином рослина готує заміну хворому органу. Гілку потрібно зразу ж зрізати вище бруньок. А за літо вони дадуть нові пагони замість уражених.

Наталія та Олексій ГОРОГОЦЬКІ,
фахівці із розсадницької справи.

Вул. Любецька, буд. 11, кв. 125,
м. Чернігів, 14000.
Тел. 067-387-78-14.
E-mail: gorogotsky@gmail.com

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 4(734) від 22 січня 2014 р., стор.7.

Безприщипне формування Арапахо

Автор публікації В’ячеслав Станіславович Францишко біля експериментального куща ожини Арапахо
Автор публікації В’ячеслав Станіславович Францишко біля експериментального куща ожини Арапахо

Не будучи прихильником штампів і стереотипів, у тому числі й у садівництві, я постійно експериментую. У більшості випадків це дає гарні результати. Приміром, раніше, на початку мого захоплення ожиною, я застосовував технологію подвійного прищипування пагонів. Воно полягало в тім, що у міру відростання однолітнього пагона я прищипував нігтем точку росту на висоті 1 м. Унаслідок цього пагін починав гілкуватися, на місці видаленої точки росту відростало кілька пагонів, які я так само прищипував при досягненні ними 40-50 см у висоту. Наступного року такий розгалужений кущ тішив прекрасним урожаєм. Проте згодом при такому формуванні кущ надто загущувався. Ягоди всередині заростей погано доспівали, втрачали смакові якості, а під час сирої дощової погоди підгнивали. З кожним роком мені доводилося залишати все менше і менше пагонів заміщення. Крім цього, такі кущі було дуже складно вкривати на зиму, пагони часто ламалися. Пробував я прищипувати пагони 3-4 і більше разів. Але внаслідок цього врожайність кущів і якість ягід лише погіршувалися. Тож я зупинився на одноразовому прищипуванні, яке ось уже впродовж 10 років проваджу в червні. При цьому в кожному кущі залишаю не більше трьох пагонів (при більшій кількості крона надто загущується).

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 4(734) від 22 січня 2014 р., стор.6-7.

«Реставрація» старого саду

Підготовка до перещеплення старої яблуні, що росте у два стовбури. На обрізаному до здорової частини стовбурі ростуть молоді пагони, які будуть використані на живці (1); з’єднання прищепних компонентів способом поліпшеного копулірування (2)
Підготовка до перещеплення старої яблуні, що росте у два стовбури. На обрізаному до здорової частини стовбурі ростуть молоді пагони, які будуть використані на живці (1); з’єднання прищепних компонентів способом поліпшеного копулірування (2)

Після майже 30-річного плодоношення улюблена слива Ренклод Карбишева стала потихеньку «здавати». А три роки тому (як сигнал до негайних дій з реанімації) дала слабенький відросток, який загинув суворої зими. Зараз від неї залишився один стовбур. Та, зважаючи на кілька молодих паростків, слива ще залишається живою. Що потрібно зробити, аби «реанімувати» сливу?

Алла МІРОШНИЧЕНКО».

Це запитання ми адресували нашому постійному автору і консультанту, потомственому садівникові Івану Володимировичу ФІРСОВУ, котрий має досвід реставрації старого саду зі збереженням сортів у родинному розсаднику під назвою «Лопатинський сад», що був закладений ще його дідом І.В. Лопатіним (м. Вінниця, тел. 067-775-27-48; www.sad-lopatina.org.ua; E-mail:Lopatinskii_Sad@mail.ru)

— Чи можна врятувати старе дерево, термін життєдіяльності якого підходить до завершення? На жаль, ні. Чи можна його відродити? Так! Наш розсадник був заснований у 70-х роках минулого століття. Тому вже до кінця ХХ століття частину дерев довелося викорчувати. У першу чергу це були сливи, алича та черешні. Певним винятком стали яблуні і груші, щеплені на дичці. Усі наші зусилля щодо їх порятунку були безуспішними. Річ у тім, що у процесі життя дерева зазнають чимало стресів, пов’язаних із погодними явищами. Крім цього, їх постійно атакують комахи-шкідники, хвороботворні віруси та грибки. Усі ці фактори не лише ослаблюють життєві сили дерева, а й залишають видимі рани (сонячні опіки, морозобоїни, сухостій, дупла).

Єдиним варіантом порятунку сорту є перещеплення. Операція ця нескладна, і до снаги садівнику-любителю. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 1(731) від 1 січня 2014 р., стор.6.

Тунельне укриття персика

Тунельне укриття персика на зиму
Тунельне укриття персика на зиму

Незважаючи на не зовсім сприятливі для вирощування персика умови, садівники-любителі Сумщини все ж пробують вирощувати цю культуру. І навіть отримують нестабільні врожаї. Хоча, я вважаю, рослини ці у нас були б більш продуктивними, а врожаї стабільнішими, якби виконувалися обов’язкові умови агротехніки цієї культури: щорічне обрізування, захист від зимових ушкоджень. Я вже не кажу про нормування врожаю, на яке у нас взагалі мало хто відважується. Через це персики, перевантажуючись плодами, розчахуються. Внаслідок дерева страждають камедетечею, слабшають і гинуть. Я, наприклад, роблю так. Навесні 2012 року посадив 5 персиків. Одразу ж після садіння обрізав їх на рівні 40-50 см від землі, щоб надати їм у майбутньому чашеподібної форми. Це мені полегшило й укриття дерев у першу для них зиму. Усі мої персики благополучно перезимували, і в цьому році деякі з них порадували першими плодами.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 52(730) від 25 грудня 2013 р., стор.9.

Укриття ожини

У «ЗМГ» (№32 від 07.08.2013 р.) я вже розповідав про формування пагонів ожини для укриття на зиму. Однак на цьому підготовка ожини до зими не завершується. Сформувавши кущ ожини, пригнувши пагони до землі, необхідно бути готовим до настання холодів. Для цього слід заздалегідь подбати про підготовку укривного матеріалу, який повинен бути «дихаючим», тобто пропускати повітря. Це необхідно, щоб завбачити випрівання рослин, особливо при відлизі. Тому використання полімерних плівок може призвести до значних пошкоджень чи навіть загибелі рослин. Непідходящим матеріалом є опале листя, соняшничиння, солома, котрі служать притулком для гризунів, які ушкоджують плодові бруньки на пагонах ожини. Крім того, у м’які зими через гниття рослинних решток можливе поширення грибкових захворювань. Найкращим покривним матеріалом є синтетичний нетканий матеріал — біле агроволокно (спанбонд) із щільністю 50-60 г/м2 і шириною 1,6 м. У північній частині України доцільно використовувати його у два шари. Саме укриття, як правило, проводиться при настанні сталих нічних температур від -5°С і нижче. Але, враховуючи властивості агроволокна, можна вкривати ожину і дещо раніше, ще при плюсових температурах. Особливо це важливо, якщо очікуються різкі перепади температур, наприклад від 5 до -10°С.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 45(723) від 6 листопада 2013 р., стор.11.

Шовковице, будь нижчою!

15-річне дерево після процедури, яка була проведена торік
15-річне дерево після процедури, яка була проведена торік

Шовковиця, як відомо, дерево високоросле, тому багатьом людям, особливо похилого віку, важко збирати врожай. Та я практикую таке формування шовковиці, яке дозволяє збирати ягоди навіть із дорослого 15-річного дерева, просто стоячи на землі.

Формування такого зручного дерева досягається технічно. Восени, після опадання листя, усі вертикальні однолітні прирости по черзі я пригинаю до землі. Для зручності використовую палку з гачком на кінці. Одним кінцем мотузки зв’язую у жмутик кілька пригнутих до землі пагонів, бажано, щоб стовбур мав кілька сучків. На знімку це добре видно.

Таку процедуру проводжу кожної осені, але попередньо необхідно розв’язати всі торішні мотузки. Нахилені гілки своє положення зберігають. А вільні мотузки можна використати вдруге. Тільки з власного досвіду можу сказати, що нахилена гілка не живе більше 2-3 років. Тому навесні, з початком розпускання бруньок, вирізаю всі сухі гілки. Як правило, у період активної вегетації з верхніх точок гілок, зігнутих дугою, починають рости молоді пагони. Це приводить до того, що кожного року дерево росте все вище і вище. Настає момент, коли однорічний приріст уже неможливо пригнути до землі. Тоді я спилюю всю верхню частину дерева та залишаю кілька гілок, які ростуть знизу. Це не призводить до втрати врожаю. Таке «знущання» над собою шовковиця дозволяє завдяки чудовій живучості. Тож можна не боятися, що дерево загине.

Валерій ПИЛИПЕНКО,
садівник-любитель.

м. Київ.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 45(723) від 6 листопада 2013 р., стор.8.

Обробка дерев на фініші сезону

Дуже добру службу на абрикосах і персиках, що найбільше піддаються тепловій провокації, може послужити передзимова обробка їх розчинами, котрі зафарбовують у білий колір стовбур і гілки дерев. Розчини можуть бути складними. Наприклад, з додаванням фунгіцидів — препаратів проти зимуючої інфекції. До них можуть входити і прості добрива для внесення шляхом розпилювання. А може бути просто досить густий розчин вапна чи бордоської рідини. Білити штамби і скелетні гілки слід якомога вище і не перед травневими святами, а в крайньому разі до перших лютневих променів сонця, тобто до так званих теплових вікон.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 44(722) від 30 жовтня 2013 р., стор.11.

Горизонтальне садіння смородини

Ідея горизонтального садіння смородини належить не мені. Це давня і дуже потішна історія. Якось, ще в середині 90-х років минулого століття, я вирішив завести смородину. Та оскільки я був ще початківцем у цій справі й із хитрощами агротехніки не був обізнаний, то шукав бувалих садівників, хто міг би допомогти мені і з придбанням якісного сортового матеріалу, і досвідом міг поділитися. Мій учитель виявився з почуттям гумору. Саме він мені сказав: «Є два способи садіння кущів смородини, один неправильний, а другий той, котрий пропоную я» .

Правильний спосіб, згідно з його рекомендацією, полягає в таких настановах. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 42(720) від 16 жовтня 2013 р., стор.11.

Як зберегти саджанці до весни

Садівників, що замовляють у розсадниках саджанці з доставкою поштою, лякає той факт, що замовлення оформляються на другу половину осені, а отримати їх можна аж наприкінці жовтня. І, незважаючи на те, що осінь в останні роки не поспішає поступатися місцем зимі, й навіть у грудні іноді стоїть тепла погода, садівників хвилює питання: а чи не постраждають саджанці, особливо «примхливих» кісточкових порід дерев, від такого пізнього садіння?

При осінньому садінні треба зважати на те, що вишня вже при викопуванні з розсадника втрачає свою і так невисоку морозостійкість. Навіть якщо коренева система встигне вкоренитися, надземна частина все одно залишається в зоні ризику. Для кісточкових, посаджених восени, стають небезпечними будь-які несприятливі фактори зовнішнього середовища. Найнебезпечніші — раннє і різке зниження температури восени, морозна зима після посушливого літа, безсніжна морозна зима, морози із сильними вітрами, тривалі відлиги, а потім різке зниження температури, пізні та тривалі заморозки навесні. У першу чергу це стосується персика. Адже садівник не може гарантувати, що умови сприятимуть розвитку малолітніх саджанців, тому їх потрібно зберегти до весняного садіння. Розкажу про два способи зберігання.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 40(718) від 2 жовтня 2013 р., стор.11.

Не «нахімічте» при садінні

Напередодні осіннього садивного сезону хочу поділитися із читачами «ЗМГ» своїм сумним досвідом садіння малини, щоб застерегти їх від помилок.

Оскільки дачний ґрунт у мене біднуватий, а знизу розміщений шар глини, то впродовж багатьох років садіння малини проводив із використанням траншей завглибшки 0,5 м, заправлених перегноєм із додачею накопичувача вологи (гідрогелю). Посаджена восени таким способом малина навесні починала нормальний розвиток.

Але ось минулої осені вирішив обновити малинові насадження новинками. Як зазвичай викопав траншею, наполовину заправив перегноєм із додачею накопичувача вологи і ще для захисту від ґрунтових шкідників вирішив внести інсектицид. Адже навесні через грязь це буде неможливо зробити. А досвід весняно-літніх втрат у мене вже був. Так загинув єдиний кущик малини сорту Маршал Жуков. Тому в траншею перед садінням малини вніс протруйник антихрущ. Препарат актара мені видався надто токсичним і з недостатньо тривалим терміном дії. А новинки Хімба Топ, Джон Джей, Еріку хотілося захистити від різних напастей, у тому числі й від шкідників.

Ніщо не віщувало проблем. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 39(717) від 25 вересня 2013 р., стор.13.

Абрикоси — щороку! -2

Однією з причин, які не дозволяють отримувати щорічні та стійкі врожаї абрикосів, є передчасна весна, тобто передчасне потепління, котре змінюється заморозками, що згубно впливають на зав’язі, які утворилися. Але якщо від пізніх заморозків на початку травня не врятуватися нікому і ніяк, то запобігти надранньому цвітінню у значній мірі можна. Благо пізні заморозки бувають на десятиліття раз, а от раннє потепління, яке провокує пробудження квіткових бруньок, трапляється майже щороку. У цьому разі на зав’язі згубно впливають звичні для метеорології, але не для садівників, похолодання. Просто цвітіння настає передчасно. Тому треба робити все можливе, щоб під час провокаційного для цвітіння надраннього потепління пробудилося якомога менше квіткових бруньок. А ще краще, щоб у цей час вони не пробуджувалися зовсім.

Прокидаються ж бруньки з єдиної причини — у відповідь на тепло. Тепло в зоні крони і в шарі землі (тобто в зоні розміщення кореневої системи). Це провокує початок сокоруху, без якого жодна квіткова брунька розпускатися не стане. Ґрунт у зоні коренів для цього повинен остаточно прогрітися, а температура триматися хоча б на позначці 7-8°С не менше тижня, в кроні ж (у зоні бруньок) така температура повинна триматися хоча б упродовж дня.

Виходячи із вищевикладеного, агротехнологічну стратегію варто будувати так, щоб запобігти небажаній ранній реакції квіткових бруньок на відносно нетривале тепло. Для чіткості напрямків дій розподілимо їх на роботу з коренями, а точніше із ґрунтом, і роботу з кроною дерев. У тому числі роботу із кроною доведеться розподілити на роботу літнього і осіннього періодів.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 39(717) від 25 вересня 2013 р., стор.13.

Чому окулірування не вдалося

Іноді садівники-любителі нарікають на те, що через два тижні після зняття обмотування в окулірування вони виявляють сухий щиток, котрий відвалився. Однозначно — окулірування не вдалося. Чому? Особливість літнього щеплення в тому, що його не можна робити «на суху» . Є непогана прикмета вдалого приживлювання щитка. Якщо зробити кінчиком ножа поздовжній розріз кори та лубу (Т-подібний чи П-подібний) і він стане вологим (іноді навіть візуально помітно, як заповнюється вологою), то успіх гарантований. Якщо розріз сухий чи зріз на підщепі не відрізняється за сухістю від зрізу на олівці, шанси зменшуються. В цьому основна причина негативного результату. І жодні укриття бруньок плівкою чи пакетиками не виправлять становище. Краще окулірування поки що не виконувати, а чекати дощу чи поливати. Можна перенести щеплення на весну. Для кісточкових краще використовувати окулірування, а щеплення зерняткових виконувати копулюванням. Навесні ґрунт вологий у надлишку і всі щеплення приживаються відмінно. Тільки треба виконувати їх якомога раніше. Аби тільки не мерзли пальці від холоду. Сокоруху чекати не треба. Камбій працює цілий рік.

Леонід ПРОКАЗІН,
фахівець із розсадницької справи.

Полтавська обл.
Тел. 066-437-09-49.
E-mail:ilich1952@gmail.com

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 38(716) від 18 вересня 2013 р., стор.8-9.

Саджати або прикопувати?

Продаж саджанців плодових культур у деяких регіонах починають із середини вересня. Природно, садівників охоплює сумнів: а чи не зарано саджати, і які саджанці можна посадити восени, а які залишити до весни в погребі, прикопавши в пісок? Я вважаю, що кращий час для садіння саджанців плодових культур — осінь, не пізніше ніж за 20 днів до стійких морозів (якщо, звичайно, буде м’яка зима). Якщо в цьому впевненості немає, то яблуні і груші на сіянцях груші лісової можна посадити під зиму і добре підгорнути землею, а всі кісточкові і грушу на айві опустити в підвал. Корені саджанців потрібно покласти у вологу тирсу і 2-3 рази за зиму полити. Ємність краще брати без дна, щоб не згнили корені, і обов’язково розкласти отруту для мишей. При появі взимку цвілі на стовбурах потрібно обробити їх розчином хорусу.

Навесні висадження саджанців треба проводити якомога раніше, «у грязь». Весняне садіння менш сприятливе для плодових культур, але воно не дає загинути саджанцям у суворі зими. За літо саджанець відросте менше, ніж при осінньому садінні і м’якій зимі, але за цей час він відновить свою помологічну зимостійкість і буде підготовленим до наступної зими.

Леонід ПРОКАЗІН,
фахівець із розсадницької справи.

с. Дібрівка Полтавської обл.
Тел. 066-437-09-49.
E-mail: ilich1952@gmail.com

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 38(716) від 18 вересня 2013 р., стор.1.

Абрикоси — щороку!

Доросле дерево абрикоса, сформоване кущем
Доросле дерево абрикоса, сформоване кущем

У нинішній, урожайний рік абрикосів так багато, що здавалося б, і писати про проблему з їх вирощуванням немає приводу. Але річ у тім, що так буває не завжди. Весь парадокс ситуації в тому, що, хоча абрикоси і ростуть практично на кожній ділянці, люди в більшості своїй нарікають на те, що врожай на них буває два чи три рази на п’ятирічку. А як же може бути інакше, якщо рослини віддані самі собі, як кажуть, на волю природи і щасливого випадку, і вже до 5-6-го року життя дерева виростають на висоту до 5 м. Захистити такі високорослі дерева від шкідників та хвороб практично неможливо. Формування крони ще якось здійснюється вирізуванням великих гілок біля основи, а решта з кожним сезоном опиняється у все більш загущеному стані. Та і для обробки доступна лише нижня частина крони. Толку від такої обробки, чесно кажучи, мало. На високих гілках квітки гинуть від моніліозу, а потім моніліальним опіком «обпікаються» і верхівки позеленілих гілочок. І знову їх неможливо ні дістати, ні видалити. Потрібні спеціальні інструменти, драбини. Потім моніліоз уражає зелені плоди, які засихають, муміфікуються і залишаються на деревах до весни наступного року як розсадник моніліальної інфекції. Навіть якщо плоди і не потрапили під згубний вплив плодової гнилі навесні, то до моменту їх дозрівання моніліоз доб’є їх, перетворивши абрикоси, що вже зріють, у желеподібну масу, що розпливається. У підсумку в саду начебто є дерева абрикоса і вони начебто вже плодоносять, а врожаю немає.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 36(714) від 4 вересня 2013 р., стор.8-9.

Заморожений сік як спосіб зберігання врожаю

Заморожений сік
Заморожений сік

Заготівля ягід і фруктів на зиму практично перед кожним ставить багато проблем. Банки для компотів та варення, стояння біля гарячої пічки, сезонне подорожчання цукру, а для мешканців міста ще й доставка, обмеженість чи відсутність придатних місць для зберігання. Навіть незначна кількість заморожених ягід чи фруктів займає більшу частину морозильної камери.

У моїй родині впродовж ряду років практикується переробка ягід і фруктів на соки з подальшим їх заморожуванням. Соки можуть бути з м’якоттю чи без неї. Це залежить як від продукту переробки, так і від мети, задля котрої заготовляється сік, чи особистих смаків.

Переробкою на сік досягається низка переваг. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 35(713) від 28 серпня 2013 р., стор.9.

Квітучий килим у саду

Розмноження моховинки в саду
Розмноження моховинки в саду

Задерніння ґрунту в саду, в міжряддях винограднику — сьогодні явище доволі поширене. Багатьом не подобається вигляд голої землі на присадибній ділянці. Хочеться її задекорувати сівбою багатолітніх трав, щоб було і красиво, і практично, і при цьому не дуже витратно та клопітно. Але насправді засівання ґрунту луговими травами чи газонними сумішами — дуже трудомістка справа, яка потребує великих фізичних і матеріальних витрат, починаючи з підготовки землі під газон, висіву та подальшого догляду за ним (полив, підживлення, стрижка, боротьба із намоканням, випріванням і т. д.).

Для мене газон — це пройдений етап. Ось уже багато років для задерніння ґрунту в саду та міжряддях винограднику використовую моховинку — це багатолітня трав’яниста квіткова рослина із родини гвоздикових, яка утворює подушки, схожі на мох. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 35(713) від 28 серпня 2013 р., стор.8-9.

Ожина на балконі

Юні садівники, учасники експерименту, восьмикласники Роман Чернега, Вероніка Хлєбас, Наталія Данилова біля вирощених ними кущів ожини і томатів для балконного землеробства.
Юні садівники, учасники експерименту, восьмикласники Роман Чернега, Вероніка Хлєбас, Наталія Данилова біля вирощених ними кущів ожини і томатів для балконного землеробства.

Вивчаючи на уроках біології тему вегетативного розмноження рослин, ми вирішили спробувати таким способом виростити ожину в ємностях для балконів та лоджій в умовах міських багатоповерхівок. У вересні 2012 року у 8-літровій ємності, заправленій землею, методом дугоподібних відсадків укоренили верхівку пагона ожини. Ґрунт у горщику підтримували у вологому стані, а перед настанням холодів відділили від маточного куща і злегка обрізали пагони укоріненого саджанця. На зиму ємність із ожиною поставили у викопану ямку й утеплили опалим листям. Навесні 2013 року (в кінці березня) занесли ожину на веранду для поступового пробудження. Коли почали розпускатися бруньки, ємність перенесли на подвір’я, де умови були такими ж, як на балконі чи лоджії.

Поступово із бруньок залишеного пагона, що перезимували, почали відростати плодові гілочки. А незабаром на них з’явилися квітки — по 18-25 на кожній. Їх зразу ж запримітили бджоли. Таким чином, із запиленням проблем не було.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 33(711) від 14 серпня 2013 р., стор.9.

Суниця в міжряддях яблуневого саду

Суничні грядки в міжрядді саду
Суничні грядки в міжрядді саду

У нашому розсаднику є невеликий яблуневий сад із середньорослих яблунь (міжряддя — 2,5 м). У свій час він був злегка запущений. Але три роки тому я вирішив його «реконструювати» . Було зроблено кілька обрізувань, у результаті чого збирання врожаю тепер можна проводити без драбин, позаяк плодоносна частина крони розміщена на висоті 2 м від землі. На окультурення ґрунту в саду, видалення заростей пирію та інших бур’янів пішов цілий сезон. Потім, щоб площа в міжряддях не пустувала, ми посіяли горох і редиску. Результат першого року був задовільним. У серпні 2012 року постало питання: як доцільніше використовувати міжряддя наступного року? Адже площу треба чимось зайняти, інакше це зроблять бур’яни. Використання гербіцидів, на мою думку, — це крайній захід, а культивація, навіть мотоблоком, відбиратиме багато часу, котрого завжди дуже не вистачає. І тут прийшла ідея: а що, якщо міжряддя удобрити, застелити агроволокном і засадити суницею? Тим паче, що в цей час ми якраз готували касетну розсаду, та й агроволокно було напохваті. Так ми і зробили.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 33(711) від 14 серпня 2013 р., стор.8-9.

Формування пагонів ожини для укриття на зиму

Схема формування пагонів ожини: 1 — пригинання вздовж майбутнього ряду або шпалери із фіксацією сталевим гачком; 2 — пригинання з використанням циліндричного предмета, щоб запобігти обламуванню; 3 — регулювання і спрямування бокових пагонів (стрілками вказані найбільш ламкі місця)
Схема формування пагонів ожини: 1 — пригинання вздовж майбутнього ряду або шпалери із фіксацією сталевим гачком; 2 — пригинання з використанням циліндричного предмета, щоб запобігти обламуванню; 3 — регулювання і спрямування бокових пагонів (стрілками вказані найбільш ламкі місця)

Ожина, за винятком окремих, недостатньо апробованих у наших умовах ремонтантних сортів, плодоносить на пагонах другого року. Тому першою проблемою, з якою стикаються садівники-новачки на початку вирощування ожини, є формування пагонів із метою подальшого укриття їх на зиму. В умовах України цей процес зазвичай починається в травні і триває практично впродовж усього періоду вегетації. До того ж рослини із закритим коренем нерідко висаджуються пізньою весною або влітку, тому актуальність питання формування пагонів не знімається до пізньої осені.

Зважаючи на те, що швидкість росту молодих пагонів досягає кількох сантиметрів на день, а довжина кожного пагона — 5-6 м, регулювати напрямок їх росту іноді стає досить важко. Особливо складно при «дачному» способі вирощування, коли садівник з’являється на ділянці раз на тиждень або ще рідше. Ситуація ускладнюється ще й певною ламкістю пагонів ожини. Адже зламаний пагін на кущі першого року може стати, якщо не повною, то значною втратою майбутнього і, напевне, найбільш довгоочікуваного врожаю.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 32(710) від 7 серпня 2013 р., стор.11.

У пошуках ідеального «фундаменту» для дерева

Садівники, уважно слідкуючи за сортами та ринком садивного матеріалу, запитують у себе: чому в нас не користуються популярністю сучасні підщепи для кісточкових культур, наприклад, пуміселект або маньчжурський персик? Навіть деякі розсадники від них відмовляються, повертаючись до жерделі в якості підщепи. Невже вони в нас нерентабельні? Питання це дуже актуальне, особливо зараз, у період проведення літніх щеплень (окулірувань) кісточкових культур сплячою брунькою. Прокоментувати ситуацію ми попросили нашого постійного автора і консультанта, відомого фахівця із розсадницької справи Леоніда Ілліча ПРОКАЗІНА (с. Дібрівка Миргородського р-ну Полтавської обл., 37622. Тел. 066-437-09-49. E-mail: ilich1952@gmail.com). Ось що він розповів:

Пуміселект — універсальна слаборосла клонова підщепа для рослин із великою кісточкою. Він добре сумісний з усіма персиками та нектаринами, сливами та диплоїдними сливами, проте найкраще підходить для абрикосів. Ця підщепа досить поширена в Україні серед садівників-любителів, але поки що її важко знайти для оптового придбання у великих кількостях. Причин цьому багато. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 32(710) від 7 серпня 2013 р., стор.8.

Обрізування смородини після плодоношення

Обрізування чорної смородини зазвичай рекомендується проводити весною чи восени, формуючи кущ із гілок різного віку. Але в цей період турбот у саду стільки, що важко все встигнути зробити. Я рекомендую робити обрізування під час збирання врожаю. За результатами плодоношення можна відмітити маловрожайні та старі кущі, явно без перспектив на майбутнє, визначити претендентів на видалення.

Загалом же, для отримання доброго врожаю великих ягід краще вирощувати чорну смородину у 3-річному циклі, тобто кожен пагін живе лише три роки. У перший рік він тільки починає рости (ягід на ньому, як правило, ще немає). На другий рік на ньому відростають пагони другого порядку, а також дозріває перший урожай. На третій рік під час збирання врожаю треба зрізати весь пагін разом із ягодами, залишаючи над землею тільки 1-2 бруньки. Якщо пагін залишити на четвертий рік і дати йому плодоносити, то сумарна вага врожаю збільшиться, але ягоди при цьому будуть дрібнішими. До того ж збільшиться і ймовірність пошкодження шкідниками (особливо склівкою) та хворобами.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 28(706) від 10 липня 2013 р., стор.1.

Вишневий сад без хвороб

Ознаки кокомікозу — початок ураження (1) і вже уражений листок (2)
Ознаки кокомікозу — початок ураження (1) і вже уражений листок (2)

Висока вологість і підвищена температура повітря (вище +20°С), опади на початку літа сприяють розвитку грибкових захворювань на вишнях та черешнях. Одне з найпоширеніших і підступних — кокомікоз. У посушливий і жаркий період грибок не розвивається, завмирає й очікує сприятливої погоди. В окремі роки (а останнім часом усе більше) кокомікоз викликає сильне ураження листка, котре призводить до повної або часткової втрати листяного апарату. Зазвичай осипання припадає на кінець липня — серпень. Цього не можна допустити, позаяк у другій половині вегетації дерево, втративши листяний апарат, не зможе як слід підготуватися до зими. В особливо суворі зими такі дерева вимерзають.

Без листя немає фотосинтезу, а значить, дерево не зможе відкласти достатній запас, який підтримуватиме його життя в період спокою взимку і який потрібен для активного росту коренів, молодих листочків і приростів весною.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 27(705) від 3 липня 2013 р., стор.9.

Окулірування груші двома щитками

Окулірування груші двома щитками

Усі фахівці з розсадницької справи знають, що при виконанні окулірування груші на айвову підщепу часто стикаєшся з проблемою несумісності деяких сортів груші з айвою. Виходів із даної ситуації два. Перший — вирощування саджанців у трирічному циклі. У перший рік на айвову підщепу окулірують сорт груші, добре сумісний з айвою. На другий рік у цей сорт (інтеркалярна вставка) окулірують будь-який сорт груші, несумісний з айвою. На третю осінь саджанець готовий до реалізації.

Другий спосіб дозволяє скоротити вирощування саджанців на один рік, вклавшись у загальновстановлений дворічний цикл. Для цього треба освоїти окулірування двома щитками способом Ніколінинча (нікулірування). Теоретично воно схоже на окулірування на айву несумісного з нею сорту з одночасним підкладанням під щиток тонкого прошарку із сумісного з айвою сорту груші. Практично ця операція досить складна, оскільки кора і шар деревини інтеркаляру постійно роз’їжджаються навсібіч, випадають, брати руками їх не можна.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 27(705) від 3 липня 2013 р., стор.8.

Зелене обрізування персика

Щороку влітку в своєму персиковому саду я проводжу зелене обрізування, незважаючи на вік дерев. Прибираю всі непотрібні пагони, які ростуть усередину крони. Видаляю також жирові пагони, зрізуючи їх на кільце. Але якщо біля основи гілок починається оголювання, то повністю їх не вирізую, а вкорочую на дві бруньки, перетворюючи у плодові гілочки.

Загалом улітку у верхній частині скелетних гілок часто утворюється дуже багато сильних приростів, котрі затінюють центральну частину крони. Це призводить до того, що в нижній частині крони не утворюються квіткові бруньки, а деякі плодові гілочки відмирають. Ці пагони потрібно видаляти, інакше до осені вони сильно розростуться, стануть довгими й товстими. В результаті при їх видаленні утворюються рани. Все потрібно робити своєчасно, тоді буде менше роботи з обрізування дерев весною.

Олександр ДЯДЮРА.

Вул. Карельська, буд. 25,
м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., 50011.
Тел. 067-981-52-55, 099-655-48-44.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 27(705) від 3 липня 2013 р., стор.1.

Водний режим листя яблуні

У процесі розвитку і плодоношення яблуні важлива, а іноді і вирішальна роль належить водозабезпеченості рослин, особливо у зонах недостатнього водопостачання. Посухостійкість плодових дерев пов’язана із водоутримувальною здатністю листя. Встановлено, що листя більш стійких до посухи рослин у процесі в’янення віддають менше вологи, ніж листя менш стійких. Ця властивість і була використана для визначення посухостійкості різних сорто-підщепних комбінацій яблуні.

На вивчення були взяті 11 районованих і перспективних сортів яблуні, щеплених на слаборослих підщепах 62-396, ПБ-9, 54-118. Визначалися такі фізіологічні показники водного режиму рослин, як обводнення тканин листка, водний дефіцит, водоутримувальна здатність листя. Вимірювання проводились двічі — у липні і серпні. Відомо, що в рослини, котра перебуває під тривалим впливом водного дефіциту, знижуються інтенсивність ростових процесів, фотосинтез, розподілення асимілянтів і продуктивність усієї рослини.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 26(704) від 26 червня 2013 р., стор.11.

Спекотне літо - 2013

«Печені» на сонці яблука
«Печені» на сонці яблука

Спекотливу літню погоду в цьому році мешканці багатьох регіонів України, Росії і Бєларусі почали відчувати вже з перших чисел травня. Тому мимоволі замислюєшся: а що ж буде далі? Тим більше що за прогнозами метеорологів, літо 2013 року має бути більш спекотливим, ніж минулорічне.

Якщо у попередні роки, зокрема у південних і південно-східних регіонах України, багато хто став помічати, що майже кожного сезону у липні-серпні «спалюється» листя на більшості сортів смородини і малини, а на більшості сортів помідорів уже з липня припиняють зав’язуватися плоди, в той час як деякі ще продовжують цвісти. Пилок стерилізується спекою, та й рильця тичинок висихають одразу після розпускання квітки. Огірки «спалюються» ще раніше. Що ж робити у такій ситуації?! Варіантів вирішення цієї проблеми кілька. По-перше, не забуватимемо, що влітку вже із 10-ї години ранку сонячного випромінення падає на землю і рослини стільки, що процес фотосинтезу в листі просто блокується і більшість рослин опиняється у світловому і температурному «шоці». Це триває до 17-ї години. Якісь культури і сорти витримують цей проміжок часу у марному «ступорі», а більшість просто обпалюється сонцем. Ось і перша підказка до дій. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 24(702) від 12 червня 2013 р., стор.9.

Сітка для притінення власного виготовлення

Такий вигляд має моя сунична ділянка навесні під саморобним укриттям, що притінює
Такий вигляд має моя сунична ділянка навесні під саморобним укриттям, що притінює

Сьогодні в наших умовах без додаткового притінення рослин від сонця, коли навіть у тіні 45°С, нічого не виростиш. За такої спеки все зупиняється в рості або гине. Тому влітку я обов’язково притіняю свої ягідні насадження, зокрема малину і суницю садову. До речі, зараз у мене на ділянці всього 2 сорти суниці — Сельва і Раоста, позаяк інші в моїх умовах ростуть погано. Випробовую також новинки малини 11 сортів, виведені у Брянську. Вирощуючи, зважаю на те, що вони прийшли до нас із північних широт і у наших умовах без притінення їм просто не вижити.

Спочатку для притінення використовував агроспан, натягнувши агроволокно тентом над насадженнями. Проте парусність у такого укриття велика, тож, природно, воно простояло до першого хорошого вітру. Тент із агроспану не вистояв жодного сезону. Його порвало. Клаптики обірваного агроволокна, які розвіювалися над ділянкою, і навели мене на думку про використання нових способів притінення.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 21(699) від 22 травня 2013 р., стор.9.

Щоб вишня не була червивою

Вишнева муха — доросла особина (1) і її личинка (2)
Вишнева муха — доросла особина (1) і її личинка (2)

Сьогодні завдяки роботі селекціонерів ми маємо великий вибір сортів черешні і вишні різних термінів дозрівання, а також маємо можливість споживати корисні плоди не тільки ранніх сортів, але і середніх, і пізніх. Проте біда в тому, що справжньою проблемою для багатьох садівників, котрі вирощують середні і пізні сорти черешні і вишні, є вишнева муха. Червиві ягоди просто відбивають апетит.

Щоб ефективно боротись із вишневою мухою, треба знати біологію цього шкідника. Вже наприкінці червня личинки мухи, закінчивши розвиток і живлення у плодах, залишають їх і падають на землю, одразу ж заглиблюючись у ґрунт на 3-7 см (у пухкий, скопаний — личинка проникає ще глибше). Навіть в опалих плодах личинка може закінчити свій розвиток і піти на зимівлю в землю, де перетворюється на несправжній кокон, всередині якого формується лялечка. Весною при плюсових температурах повітря і ґрунту личинка продовжує свій розвиток і при накопиченні достатньої кількості плюсових температур виходить на поверхню вже у вигляді мухи. Обсихає, злітає і влаштовується на листі черешень. Це найважливіший момент, котрий обов’язково треба уточнити, позаяк із цього часу необхідно починати обробку дерев ефективними препаратами.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 19(697) від 8 травня 2013 р., стор.8-9.

Що саду для врожаю треба - 2

Кожний садівник знає: для того, аби мати гарний урожай яблук, без внесення добрив не обійтись. Навесні для підживлення саду я використовую органічні добрива — перегній, компост, деревний попіл. Для цього вздовж ряду з обох боків яблунь на відстані 1-1,5 м або навколо дерева, за проекцією крони, викопую траншею завглибшки 1-1,5 штика лопати і засипаю її компостом із розрахунку 1 відро на 1 погонний метр, затим висипаю 0,5-літрову банку попелу, поливаю і присипаю траншею землею. Як правило, цього добрива дереву вистачає на три роки.

Немаловажну роль відіграє полив. До недавнього часу вважалося, що у Західній Україні, і зокрема у Прикарпатті, для вирощування садів такий полив, як у південних або східних областях, не потрібний. Тут завжди вистачало вологи (середньорічна сума опадів на Поліссі і в передгірних районах Карпат становить 710-720 мм, а в деяких областях і вище). Однак минулі 2 сезони показали, що без додаткових поливів і нам не обійтись, позаяк дощі навіть у нас були рідкістю. Особливо гостро необхідність у додаткових поливах у минулому році ми відчули із приходом жаркого літа. Із середини червня і до кінця вересня був значно знижений і рівень води у наших колодязях. Але ж без вологи плоди виростають дрібними і втрачають свій товарний вигляд.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 18(696) від 1 травня 2013 р., стор.11.

Особливості щеплення підщепи ВСЛ-2

На знімках: удосконалене окулірування на підщепі ВСЛ-2 — паралельні розрізи вздовж стовбура підщепи (1); віддерта вручну смужка кори (2); вставлений щиток прищепи (3).
На знімках: удосконалене окулірування на підщепі ВСЛ-2 — паралельні розрізи вздовж стовбура підщепи (1); віддерта вручну смужка кори (2); вставлений щиток прищепи (3).

Розсадницькою справою я займаюсь відносно недавно (із 2002 р.). І першим, що я засвоїв, було окулірування, позаяк це основний спосіб вегетативного розмноження у розсадницькій справі. Але мене здивувало те, що в усіх книгах був описаний переважно спосіб окулірування у Т-подібний розріз. І вкрай рідко згадувалось про окулірування вприклад, за кору. І хоча в усіх розсадниках окулірувальники використовують як основний саме другий спосіб, до сьогодні всі садівницькі довідники рясніють фотографіями окулірування в Т-подібний розріз. Укажу переваги і недоліки цих способів. Початківцям у розсадницькій справі ця інформація знадобиться.

В усьому світі основним є окулірування вприклад, за кору. Воно і зрозуміло. Немає необхідності чекати на сокорух при виконанні як літнього, так і весняного окулірування. Воно просте у виконанні і робиться швидко, а рана, завдана підщепі, незначна і легко заростає. Іноді весною на підщепі навіть неможливо відрізнити, де брунька «рідна», а де «чужорідна». Та й показник приживлення окулірувань, зроблених способом уприклад, за кору, досягає 96% і є значно вищим, ніж при виконанні Т-подібного розрізу.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 18(696) від 1 травня 2013 р., стор.8-9.

« Попередні статті