Оформити передплату на газету Земля моя годувальниця
Мова: Рос / Укр

«ЗМГ». Сад. Кісточкові

Універсальна донецька черешня. Середньопiзнi сорти

Черешня сорту Ганнуся
Черешня сорту Ганнуся

Дончанка — високоврожайний сорт черешні середньопізнього терміну дозрівання (24-25 червня). Дерево сильноросле, з округлою кроною, яка легко формується. У перші роки не потребує укорочування основних гілок, окрім стримування росту провідника, тож до 10-літнього віку врожай можна збирати без драбини. Якщо вчасно вирізати провідник (коли дерево сягне 3-3,5 м), то крона почне рости вшир, майже не даючи вертикальних пагонів. Цей сорт можна обмежити висотою у 4 м і в такому вигляді тримати дерево впродовж його продуктивного періоду. Не варто забувати, що для формування широкої плоско-округлої крони потрібен простір, тож при висадженні між деревами слід залишати більше місця (мінімум 8 х 8 м). У плодоношення Дончанка вступає на 4-5-й рік після висадження. Плоди великі (вагою 8-9 г), жовті з рум’янцем, мають тугу хрящувату м’якоть і гарний смак. Компоти із цього сорту виходять високоякісні, плоди в них набувають оранжевого кольору, котрий не тьмяніє і зберігається впродовж двох років.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 9(739) від 26 лютого 2014 р., стор.6.

Універсальна донецька черешня. Середньопізні сорти

Черешні сорту Аеліта
Черешні сорту Аеліта

Продовжуємо знайомити читачів із сортами черешні селекції Л.В. Тараненко. Їх називають універсальними. Виведені в Донецькій області, вони адаптовані не лише до кліматичної зони Донбасу, але можуть плодоносити й у всіх куточках України та Росії. Сьогодні мова піде про сорти середньопізнього терміну дозрівання (23-27 червня). Зазначені терміни дозрівання в інших регіонах, а також в аномальні роки можуть зміщуватися від 3 до 10 днів у той чи інший бік.

Аеліта — високоврожайний, скороплідний (вступає у плодоношення на 4-5-й рік) сорт черешні, який відносять як до середнього, так і середньопізнього термінів дозрівання (20-23 червня). Дерево сильноросле, із широкими кутами відхилення гілок, помірно розгалужене, легко піддається формуванню. Висоту його можна легко тримати в межах 4-4,5 м, видаляючи вертикально зростаючі пагони з переведенням на бокову гілку. Плоди великі (вагою 9-10 г), жовті з яскраво-рожевим рум’янцем, який при повному дозріванні «розтікається» майже по всьому плоду. М’якоть туга, хрящувата, смак — солодший за мед, кислуватість майже не відчувається, гіркота та інші присмаки відсутні. Транспортабельність гарна за умови акуратного зривання плодів із плодоніжкою. У дощову погоду вони розтріскуються слабко, а при тривалих опадах і підвищеній вологості можуть уражатися плодовою гниллю.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 8(738) від 19 лютого 2014 р., стор.6-7.

Персики від літа до пізньої осені

Щеплений сорт Подарунок Києва
Щеплений сорт Подарунок Києва

Вирощуванням персиків у Київській області займаємося давно (більше 20 років). Намагаємося відслідковувати новинки як української, так і закордонної селекції. Одним з останніх придбань стали сорти канадської селекції Топ Світ (Т 5) пізнього терміну дозрівання (кінець вересня — перша декада жовтня) і Вайн Голд (Т 3) середнього терміну дозрівання (початок серпня), із плодами вагою до 300 г.

Для розмноження персика використовуємо власні сіянці, котрі щороку навесні виростають із кісточок. Частину з них залишаємо рости дичками (вони краще адаптовані до наших погодних умов, досить швидко ростуть), а добір уже проводимо за плодами. Решту сіянців щеплюємо влітку методом окулірування (сплячою брунькою) культурними сортами. Іноді на щепленому саджанці залишаємо одну дикорослу гілку. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 7(737) від 12 лютого 2014 р., стор.12.

Універсальна донецька черешня. Середні сорти

Черешня сорту Василиcа
Черешня сорту Василиcа

Черешня, яка дозріває у другій декаді червня, належить до середніх сортів. В умовах Донбасу сорти цього терміну плодоношення селекції Л.І. Тараненко Василиcа і Донецька красуня, з якими я б хотіла познайомити читачів «ЗМГ», дозрівають 18-20 червня. Беручи до уваги, що донецькі сорти універсальні, тобто адаптовані не лише до клімату Донбасу, а можуть плодоносити й у всіх куточках України і навіть Росії, терміни їх дозрівання в інших регіонах можуть дещо зміщуватися.

Василиcа. Дерево цього сорту сильноросле, скороплідне (вступає у плодоношення на 4-5-й рік), урожайне. При формуванні крони потрібно враховувати, що черешня цього сорту добре галузиться. Забарвлення плодів у Василиcи насиченого червоного кольору. Однак Лілія Іванівна Тараненко свого часу розповіла мені цікавий факт. Виявляється, при виведенні Василиcи (після першого плодоношення) вона була описана як жовта з рожевим бочком і вагою плодів 8-9 г. У наступні роки вивчення, коли Василиcі давали дійти до повної зрілості, виявилося, що сорт дуже великоплідний (10-13 г), а забарвлення плодів — насиченого червоного кольору. Я не могла зрозуміти, як таке могло бути. Адже Лілія Іванівна професіонал, і вона вже точно могла визначити, дозрів чи не дозрів сорт. Пізніше, коли у мене в саду вперше заплодоносила Василиcа, я зрозуміла, чому так вийшло. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 7(737) від 12 лютого 2014 р., стор.6-7.

Універсальна донецька черешня. Середньоранні сорти

Черешня сорту Ярославна
Черешня сорту Ярославна

Продовжуємо знайомити читачів із сортами черешні селекції Л.І. Тараненко, виведеними в умовах Донецької області, але рекомендованими для вирощування в усіх куточках України, а також у Росії. Сьогодні розповімо про сорти середньораннього терміну дозрівання. Зазначені терміни дозрівання плодів в аномальні роки можуть зміщуватися від 3 до 10 днів у той чи інший бік.

Ярославна — середньоранній, скороплідний, урожайний сорт (11-14 червня). Дерево сильноросле, з округлою, добре розгалуженою кроною. Плоди великі, майже чорні, вагою 7-9 г, опукло-овальні, злегка конічні, із чудовими смаковими якостями. Це дуже солодка черешня з ледь помітно кислуватістю. Але слід зауважити, що по-справжньому можна оцінити смак ягід сорту Ярославна лише при цілковитій спілості черешень, коли вони забарвляться майже в чорний колір, а на дотик стануть м’якуватими. Для транспортування ягоди цього сорту краще зривати злегка недозрілими. Стійкість до розтріскування висока.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 6(736) від 5 лютого 2014 р., стор.6-7.

Універсальна донецька черешня. Раннi та надраннi сорти

Плоди донецької черешні
Плоди донецької черешні

Ось уже другий десяток років я є щирим шанувальником сортів черешні, виведених відомим селекціонером, заслуженим агрономом України Лілією Іванівною ТАРАНЕНКО (світла їй пам’ять). Ці сорти, створені на донецькій землі, виявилися найстійкішими і живучішими в суворих кліматичних умовах Донбасу. Зазначу, до цього я на своїй ділянці вже випробувала багато різних сортів як української, так і закордонної селекції, але донецька черешня мене вразила настільки, що в наступні роки мрією мого життя став власний сад із сортів Лілії Іванівни. Мрія справдилася. Сьогодні в моєму саду росте понад 20 сортів черешні. Є серед них і сорти мелітопольської та закордонної селекції (задля різноманіття і з метою випробовування), але більшу частину, звичайно ж, становить черешня, виведена Л.І. Тараненко. Адже за смаковими якостями, за стійкістю до несприятливих кліматичних умов (а це і міцний мороз, і різкі перепади температури, і весняні квітневі заморозки до -10°С, і аномальна літня спека із суховіями та ураганними вітрами, і велика посуха) цій черешні в Україні практично немає рівних. Тому, віддаючи данину поваги і дяки Лілії Іванівні, хотілося б розказати всім читачам «ЗМГ» про чудові сорти черешні селекції Л.І. Тараненко, які не поступаються закордонним і навіть перевершують їх за деякими показниками. І нехай читачів інших областей України чи Росії не бентежить, що донецькі сорти адаптовані до кліматичної зони Донбасу. Дані морозо- і зимостійкі, а також жаро- і посухостійкі сорти, до того ж стійкі й до основних хвороб (кокомікоз, моніліоз, клястероспоріоз), — це справжні універсали. Вони можуть плодоносити в усіх куточках України, що дуже важливо в умовах мінливого клімату. В описах сортів я буду наводити терміни дозрівання плодів в умовах нормального року, а в аномальних умовах, як, наприклад торік, терміни можуть зміщуватися від 3 до 10 днів у той чи інший бік.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 5(735) від 29 січня 2014 р., стор.6-7.

Спадщина російських першопрохідців

Слива сорту Маньчжурська красуня
Слива сорту Маньчжурська красуня

Згідно із «Довідником агронома Сибіру» (1978 р.), слива Маньчжурська красуня вважається найбільш морозостійкою, найсмачнішою і найбільшою (40 г) у Сибіру. Та й у «Каталозі світової колекції ВІР» у розділі «Слива» Маньчжурська красуня посідає почесне місце. Не забули про цю сливу й у «Помології» (3-й том, «Кісточкові культури»).

Цікаву історію про цю сливу я почув у ДальНДІСГ (м. Хабаровськ), спілкуючись із провідними фахівцями з кісточкових культур — колишнім директором інституту Р.Т. Казьміним і завідувачем кафедри плодівництва В.А. Марусічем. Виявляється, її віднайшли перші російські переселенці серед руїн стародавніх поселень.

Живці сливи Маньчжурська красуня я одержав ще у 1980 році від відомого селекціонера В.С. Путова. Прищепив їх на різні підщепи: сіянці сливи уссурійської, вишні бесеї (піщаної), вишні повстяної й абрикоса. Через 10 років на всіх підщепах виросли розлогі багатостовбурні загущені рослини кущового типу заввишки близько 2 м. Перші плоди з’явилися на третій рік. Їх було мало, не більше двох десятків, але розмір і вага вражали. Важив один плід 50-70 г, а діаметр його становив 4-5 см. Дозріли плоди на початку вересня, мали темно-бордове, майже чорне, забарвлення з інтенсивним блакитним нальотом, словом були привабливі на вигляд. Шкірка у слив середньої щільності, а черевного шва майже не видно. М’якоть жовто-зелена, соковита, солодка, рихла, ароматна, ніжної консистенції, кісточка відділяється. Плоди дуже смачні у свіжому вигляді й у переробленому. До речі, з них можна одержати відмінний чорнослив.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 4(734) від 22 січня 2014 р., стор.7.

Луїзерас: поліпшена повстяна вишня

Про спроби відновити добре ім’я дрібноплідної повстяної вишні, завезеної з Далекого Сходу ще в 20-ті роки минулого століття, ми вже писали (див. «ЗМГ» №49 «Дивовижна сакура, або Реабілітація повстяної вишні»). Майже ціле століття служила вона садівникам, радуючи прекрасними врожаями солодких і соковитих плодів. Тему цю хотілося б продовжити. Дивовижну щедрість плодоношення і високу зимостійкість повстяної вишні відзначав ще І.В. Мічурін, описуючи її під китайським «ім’ям» Аньдо. Однак ряд серйозних недоліків, які проявилися у повстяної вишні з часом (ураження моніліозом, дрібноплідність, погана транспортабельність через тонку шкірку та ніжну м’якоть) змінили ставлення до неї садівників. Але роботи з цією культурою ведуться. Свідченням цього є поява нових сортів і гібридів. Про один з них розповідає кандидат сільськогосподарських наук, провідний науковий співробітник Національного університету біоресурсів і природокористування України Володимир Миколайович МЕЖЕНСЬКИЙ.

Для того, щоб усунути вищеназвані недоліки повстяної вишні, ми залучили до селекції її гібриди з луїзеанією в’язолистою. Гібриди першого покоління були з низькою харчовою цінністю, але в результаті повторних схрещувань з повстяною вишнею утворилися рослини з плодами високих смакових якостей. За морфологією листя і за термінами проходження фенофаз гібриди схожі з повстяною вишнею. Найбільш істотна відмінність полягає у якості плодів і стійкості рослин до грибкових захворювань.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 50(728) від 11 грудня 2013 р., стор.11.

Щедра на врожай алича Обільна

Плоди аличі сорту Обільна
Плоди аличі сорту Обільна

У моєму саду різні сорти аличі. Вони різняться за термінами дозрівання, розмірами, смаком, формою і кольором плодів. Усі сорти скороплідні та врожайні, на 4-й рік після садіння дають до 50 кг плодів з дерева. Але є серед них дуже продуктивний сорт української селекції, який так і називається — Обільна. Про нього й хотілося б розповісти. Дереву аличі сорту Обільна, яке росте на нашій дачній ділянці (Київська область), вже 20 років, і щорічно воно щедро родить. У цьому році з дерева ми зібрали більше 100 кг великих (до 55 г) темно-фіолетових солодких плодів, у яких кісточка добре відділяється від м’якоті. Причому плоди визрівають практично одночасно — у другій декаді липня. Вони годяться для вживання у свіжому вигляді і для консервування.

Віктор РЯБЧЕНКО.

м. Київ.
Сайт: http://www.alucha.ru

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 50(728) від 11 грудня 2013 р., стор.1.

Чорний оксамит абрикоса

Чорний абрикос
Чорний абрикос

Інтерес до всього незвичайного, що виходить за звичні рамки стандартів, завжди приваблював людей. Цим, мабуть, і пояснюється ажіотаж навколо чорного абрикоса. Читачі просять дати опис цього рідкісного виду улюбленої культури, пояснити, у чому його особливості і які морфологічні та біологічні відмінності від звичного «веснянкуватого» оранжевого абрикоса?Про абрикос чорний розповідає наш постійний автор і консультант, у недалекому минулому науковий співробітник НДІ садівництва УААН, а нині — керівник садово-дизайнерського центру Shoni (с. Хотів Київської обл. Тел 097-261-55-99, 093-259-55-99. www.shoni.kiev.ua. Е-mail: shoni13@ukr.net) Олександр Федорович Андращук.

Абрикос чорний є спонтанним гібридом абрикоса звичайного й аличі. Чорним його називають за темне забарвлення плодів, а ще він має шорстку поверхню. Ряд сортів чорного абрикоса несе в собі також геноплазму китайської сливи. За своїми морфологічними і біологічними ознаками абрикос чорний посідає проміжне положення між батьківськими видами. А виник цей міжродовий гібрид у Центральній Азії, і перші сорти, які потрапили до Європи, мають азійське походження. У нас набув популярності сорт Шлор Ціран, що у перекладі з вірменської означає «чорний абрикос». Через схожість написання російських літер «ш» і «т» його іноді помилково називають Тлор Ціраном. (До речі, в історичних джерелах І століття абрикос називається «вірменським яблуком» — лат. pomum armeniacum, це дозволяє припустити, що він був завезений до Риму вірменськими купцями. — Прим ред.).

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 49(727) від 4 грудня 2013 р., стор.9.

Заготівля і зберігання живців черешні

Живці черешні для весняного щеплення зазвичай заготовляють до настання сильних морозів, щоб вони встигли загартуватися й дозріти. Терміни заготівлі, в залежності від погоди, кінець листопада — грудень. Але не пізніше. Морози до -5°С не страшні для річних пагонів черешні, навіть корисні.

Для живців слід обирати найтовстіший цьогорічний приріст, бажано з південного боку дерева, там пагони краще визрівають. Тонкі гілочки для прищепи не годяться. Можна одразу обрізати верхівку зрізаної гілки і залишити живець завдовжки 40-50 см, оскільки бруньки, що розміщені вгорі пагона, для щеплення не підходять. Для весняного щеплення беруться добре розвинені бруньки із середньої частини гілочки. Так само не підходять для щеплення і перші п’ять бруньок біля основи прутика, позаяк вони можуть бути генеративними (квітковими).

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 48(726) від 27 листопада 2013 р., стор.11.

Абрикоси, до яких немає питань

Плоди абрикосу сорту Петропавловський
Плоди абрикосу сорту Петропавловський

Ми не могли б ви розповісти про сорти абрикоса Монастирський, Особливий Денисюка і Петропавловський? Чи дійсно це бездоганні сорти, тобто такі, що відрізняються від інших сортів абрикосів витривалістю і стійкістю до хвороб?

Михайло ВОРОНЮК».

На це запитання відповідає наш постійний автор і консультант, керівник садово-дизайнерського центру Shoni (с. Хотів Київської обл. Тел.: 097-261-55-99, 093-259-55-99; www.shoni.kiev.ua; e-mail:shoni13@ukr.net) Олександр Федорович АНДРАЩУК.

Особисто в мене до сортів Особливий Денисюка, Монастирський і Петропавловський немає претензій. Можливо, хтось і знайде недоліки, але я спеціально їх не шукав. Просто ґрунтовно вивчав сорти як слід — і на півдні Кіровоградської області (північний Степ), і в Умані (центральний Лісостеп), і в Київській області (південне Полісся). Ці сорти у мене з 1998 року. Впродовж цього часу я не зауважив жодної ознаки, яка б не відповідала критеріям відмінного сорту. Усі ці сорти середнього терміну дозрівання (15-30 липня). Спочатку дозрівають плоди абрикоса сорту Монастирський, затим доспівають два інших.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 47(725) від 20 листопада 2013 р., стор.9.

Краса і користь червонолистяних дерев

Червонолистяний персик (1); алича Нігра (2)
Червонолистяний персик (1); алича Нігра (2)

Сьогодні велика увага приділяється стійкості плодових дерев (особливо ламких кісточкових порід — персика, нектарина, сливи, абрикоса, аличі та ін.) до несприятливих умов (низькі температури) і хвороб (моніліоз, кучерявість, різного роду плямистості). Провадяться дослідження, селекційна робота з виведення нових скороплідних, урожайних та зимостійких сортів. Із цією метою використовуються найрізноманітніші види і форми рослин. На базі розсадника садово-дизайнерського центру Shoni (с. Хотів Київської обл., тел. 097-261-55-99, 093-259-55-99; www.shoni.kiev.ua; e-mail:shoni13@ukr.net) проходять сортовипробування нові й перспективні сорти. Вони перевіряються на пристосованість до кліматичних умов, стійкість проти шкідників, хвороб та порівнюються з еталонними зразками даної групи рослин. За словами керівника центру Олександра Федоровича Андращука, інтерес викликають червонолистяні рослини.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 46(724) від 13 листопада 2013 р., стор.9.

Не всім персикам страшні морози

Новий канадський сорт персика Топ Світ
Новий канадський сорт персика Топ Світ

В останні роки персик набуває все більшої популярності. Всім добре відома його харчова і господарська цінність. Проте далеко не всі садівники наважуються вирощувати цю культуру в себе. Адже персик належить до малозимостійких культур. Максимальною зимовою січневою ізотермою його вирощування вважається температура -20°С. І до недавнього часу гадали, що найоптимальніші умови для вирощування персика є тільки в південних областях України. Однак із появою зимостійких сортів персика, добре адаптованих до суворих природно-кліматичних умов, і з упровадженням сучасних крапельних систем зрошення вирощування даної культури стає дуже привабливим для власників присадибних, дачних і дрібних фермерських господарств.

Поки вчені сперечалися про можливість і доцільність вирощування персиків у районах, які вважалися ризикованими і несприятливими для даної культури, садівники закладали розсадники і сади. При закладанні особливу увагу слід приділяти добору сортів персиків, що відзначаються підвищеною зимостійкістю.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 40(718) від 2 жовтня 2013 р., стор.9.

Осіннє садіння персиків

Побутує думка, що зерняткові культури саджати краще восени, а кісточкові — навесні. Я б не став стверджувати так категорично. Усе відносно, і результат укорінення залежить від багатьох факторів — якості саджанців, від того, яким був минулий сезон, а також, якими будуть осінь і прийдешня зима. Наприклад, у північних областях України у листопаді вже можливе різке похолодання, а в нас, і тим більше в південних регіонах, часом і до Нового року плюсова температура тримається. Втім, багато чого залежить від погоди цього року. Тому час висадження саджанців садівник має визначати сам. Я із власної практики і спостережень можу сказати, що навіть таку теплолюбну культуру, як персик, можна висаджувати як восени, так і навесні. Більше того, осіннє садіння має свої переваги. Насамперед вони полягають у великому виборі садивного матеріалу. Навесні такого асортименту немає, позаяк більшість сортів реалізується восени. Тому садівникам північних районів раджу купувати саджанці восени (зважаючи на великий вибір), а саджати навесні, зберігаючи їх у холодному підвалі чи прикопаними.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 37(715) від 11 вересня 2013 р., стор.14.

Конкурентка сливи — алича

Плід сорту Тетяна
Плід сорту Тетяна

Ось і відплодоносила уже в садах або закінчує плодоносити алича — дуже технологічна і продуктивна культура, легка у вирощуванні. На жаль, уваги їй приділяють менше, ніж будь-якій іншій культурі. І це, на мій погляд, абсолютно незаслужено. Адже сучасна алича — це вже далеко не те дерево із жовтими, дрібними і кислими плодами. Є серед них сорти Кавунова (рос. — Арбузная) і Динна, котрі відповідають своїм назвам, тобто мають характерний смак кавуна і дині. Нові сорти аличі (Десертна рання, Глобус, Кавунова, Динна, Рум’яна зірка, Тетяна, Обільна, Скороспілка, Мандрівниця (рос. — Путешественница), Генерал, Комета рання та ін.) мають складне генетичне походження, що дозволяє цій культурі максимально наблизитись до сливи домашньої не лише за розмірами, а й за смаковими якостями плодів. Звідси і нові назви, котрі дають їй учені: слива диплоїдна або слива руська. А з деякими сортами аличі (Десертна рання, наприклад) конкурувати щодо смаку складно вже багатьом сортам сливи звичайної. До речі, алича Десертна рання — це один із найсмачніших сортів у нашій колекції. Дерево середньоросле, формує округлу крону. Плоди великі (30-40 г), округло-серцеподібні, яскраво-червоні на початку дозрівання і малинові при повній спілості. М’якоть жовта, ніжна, ароматна, відмінного смаку (5 балів). Кісточка маленька, наполовину відділяється від м’якоті.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 34(712) від 21 серпня 2013 р., стор.8-9.

Ну просто казкові абрикоси!

Плоди абрикоса сорту Early Blush
Плоди абрикоса сорту Early Blush

Хочу розповісти про результати випробування нових європейських сортів абрикоса в умовах Буковини (Чернівецька область). Почну із ранніх сортів. Першими в цьому сезоні з інтродукованих європейських абрикосів почали забарвлюватись сорти Early Blush і Цунамі (термін дозрівання — 15-20 червня). Early Blush походить із Франції, де був виведений у 1990 році селекціонером Бенуа Есканде. Плоди цього абрикоса (середня вага — 60-80 г) відрізняються від традиційних сортів насиченим кольором і формою. Взагалі ж хочу сказати, що всі сорти від Бенуа Есканде, котрі в мене плодоносили, вражають своєю яскравою і насиченою забарвленістю плодів. Кольорова гама настільки багата, що ці абрикоси, без перебільшення, можна назвати казковими.

Однак, крім зовнішнього вигляду, у Early Blush є ще немало переваг. Завдяки високим товарним якостям, транспортабельності і чарівній казковості забарвлення цей сорт дуже затребуваний на ринку. Особливо, якщо зважати на ту обставину, що він ледве не першим з’являється на прилавках. Це один із найбільш ранніх плодоносних сортів абрикоса в моїй колекції. Хоча недавно у мене з’явився ще один ранній сорт селекції Бенуа Есканде під назвою Самурай, котрий згідно з характеристикою дозріває на 3-4 дні раніше, ніж Early Blush.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 33(711) від 14 серпня 2013 р., стор.8.

Абрикосовий рік: фаворити серед спринтерів

Плоди абрикоса сорту Хаяч Лабо
Плоди абрикоса сорту Хаяч Лабо

Урожаєм абрикоса у цьому році нікого не здивуєш. Більшість сортів, які вступили у більш-менш повноцінне плодоношення, перевантажені врожаєм, відповідно і плоди дрібнуваті. Однак я помітив, що деякі сорти, наприклад, Київський красень, Поліський великоплідний та інші, здатні на скидання зайвого врожаю, тому видають відповідний своїм характеристикам розмір плодів. Земля під деревами цих сортів у буквальному сенсі слова була встелена плодами. А ось під деревами інших сортів жодної опалої абрикоси за весь період плодоношення не було.

Відкрив сезон у моєму саду сорт Сонячний (селекції садово-дизайнерського центру Shoni, м. Київ), який дозрів наприкінці другої декади червня. Слідом за ним дозріли плоди гібрида 109-12. Смак їх був цілком пристойним для цього періоду часу в умовах Південного Полісся, тобто плоди були досить солодкими. Про їх розмір, зважаючи на перевантаження дерева, говорити складно, та й товарний вигляд цих абрикосів зі світлим забарвленням шкірки був доволі скромним. До того ж плоди були нетранспортабельними. Зате дуже соковитими, не тугої консистенції, із м’якоттю, яка тане в роті. Одним словом, сорт для себе.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 32(710) від 7 серпня 2013 р., стор.8-9.

Персик Демерджинський

Цей персик названий на честь загадкової гори Демерджі у Криму (1356 м над рівнем моря), щоб показати, що він височить над іншими. У 2012 році Демерджинський персик довів, що він дійсно якісно перевершує інші сорти і має, як і гора, таємниці, котрі розкриваються не зразу.

Сорти, як люди: народжуються, живуть, продовжуються в інших сортах (залишають потомство), вмирають. Одні живуть довго, інші зникають, не встигнувши проявити себе. Сорту персика Демерджинський пощастило. Нещодавно з’явившись, він устиг прославитися на всю Україну. Нащадок іноземців Валіанта і Фаворита Мореттіні вдало успадкував кращі риси своїх батьків: високу врожайність, зовнішню привабливість і відмінні смакові якості, а щодо зимостійкості перевершив їх.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 25(703) від 19 червня 2013 р., стор.9.

Королева мегаполіса

Кущ калини гордовини під час плодоношення (1) і забарвлення ягід у чорний колір (2)
Кущ калини гордовини під час плодоношення (1) і забарвлення ягід у чорний колір (2)

Якщо влаштувати конкурс краси серед рослин мегаполіса, то однією із претенденток на звання першої красуні безсумнівно стане маловідома серед садівників-любителів калина гордовина. «А чому не троянда?» — запитаєте ви. Що це за самозванка — гордовина і які-такі якості роблять її персоною «грата» в наших палісадниках і дворах?!

Калина гордовина (Viburnum lantana) із тих, хто проявляє всю свою декоративну гідність, незважаючи на зовнішні умови і догляд. Вона має декоративний вигляд упродовж усього сезону вегетації (із травня по жовтень), тому що головним її декоративним елементом є листя. Саме таким посухостійким, невибагливим до ґрунтових умов, морозостійким, стійким до автомобільних вихлопів і повинен бути ідеальний чагарник для міського двору, скверу, вулиці.

У природі цей чагарник може досягати максимальної висоти 5 м. У нас вона росте густооблиствленим кущем заввишки 2-2,5 м із компактною кулястою або овальною кроною. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 21(699) від 22 травня 2013 р., стор.8-9.

Лопатинські абрикоси

Лопатинський абрикос-самосійка
Лопатинський абрикос-самосійка

У різних місцях нашого розсадника, закладеного ще моїм дідом, агрономом-плодоовочівником, Іваном Михайловичем Лопатиним, росте декілька плодоносних дерев абрикосів-самосійок, тобто таких, які виросли із кісточок. Всі вони різні і дуже хорошої якості, адже із сіянців абрикоса часто виростають дерева, які перевершують батьківські форми за якістю плодів. Така народна селекція доступна всім, позаяк кісточки абрикоса мають хорошу схожість.

Найдорослішому із цих абрикосів (пізнього терміну дозрівання) близько 35 років. Дерево високе, розлоге, із круглими великими (вище середнього розміру) і солодкими плодами.

Другий абрикос виріс із однієї із підщеп жерделі, на які ми зазвичай прищеплюємо великоплідну аличу і сливу. Зовні він дуже схожий на сортовий абрикос — Київський ранній.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 20(698) від 15 травня 2013 р., стор.9.

Полюбляють дітлахи малесенькі вишні

Ця вишня виділена в особливу групу, яка називається мікровишні. За низькорослість, можливість самостійно зривати ягоди прямо з куща і непогані смакові якості плодів їх дуже полюбляють діти. Повстяною цей вид вишні називають за своєрідну опушеність сильно гофрованого овального листя, яке схоже на листя в’яза. Її батьківщиною є Китай.

Вишня повстяна сорту Аньдо.

Вишня повстяна сорту Аньдо
Вишня повстяна сорту Аньдо

Поява повстяної вишні під назвою Аньдо пов’язана з І.В. Мічуріним, який вперше виявив цей зразок на Далекому Сході і використав його у своїй роботі. Попрацювавши із цим небувалим ще в Європі видом вишні, І.В. Мічурін звернув увагу садівників на його високу морозостійкість у поєднанні із рясними врожаями соковитих, солодких плодів.

У нашому саду побувало декілька сортів повстяної вишні, але Аньдо подобається найбільше. Ця повстяна вишня росте у вигляді невеликого куща (1,5-2 м). Вона посухостійка, невимоглива до ґрунту, невибаглива, досить урожайна. Плодоносить щорічно, на відміну від своїх «родичів». Плоди її світліші, ніж у інших таких же вишень, великі, соковиті і смачні. Кісточка дрібна, гладенька.

Цінність повстяної вишні ще й у ранньому дозріванні (на 7-10 днів раніше вишні звичайної). Крім того, вона не уражається кокомікозом, не пошкоджується зайцями, мишами. Перші ягоди з’являються на 2-3-й рік після садіння. Важлива властивість повстяної вишні — успадкування батьківських властивостей при насінному розмноженні. Тому її можна розмножувати простим висівом кісточок.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 20(698) від 15 травня 2013 р., стор.8-9.

Нехай плодоносить абрикос

Закладання врожаю в результаті літнього обрізування (друга весна після садіння у сад)
Закладання врожаю в результаті літнього обрізування (друга весна після садіння у сад)

Улюблений фрукт нашого дитинства абрикос ніколи не був дефіцитом. Абрикосові дерева росли у кожному дворі, виконували роль зелених насаджень на вулицях, із них складалися лісосмуги вздовж доріг і між полями. Щороку дозрівала така кількістю плодів, що гілки ламалися, а під деревами лежав товстий помаранчевий «килим» із запашних солодощів. Все кудись зникло.

За своєю морфологією абрикос посідає проміжне місце між персиком і сливою. В наших умовах, щеплений на сіянці жерделі (дичка абрикосів) абрикос виростає заввишки до 10 м. За одне літо він спроможний давати дві, а іноді і три хвилі росту пагонів, на котрих до кінця вегетації можуть закладатися генеративні (плодові) бруньки. Враховуючи цю особливість, ми вирощуємо кроновані саджанці з гілками першого, другого порядків і квітковими бруньками.

Щоб успішно вирощувати абрикос, необхідно враховувати його біологічні особливості. Молоді дерева сильно ростуть і слабко гілкуються, тому без обрізування бокові пагони майже не утворюються. Плодові утворення типу шпорки недовговічні, через три-чотири роки вони відмирають, і плодоношення переміщується на периферію крони. Цю ситуацію також можна виправити з допомогою своєчасного і правильного обрізування. До того ж через сильний ріст дерев у молодому віці скелетні гілки утворюють гострі кути відходження, швидко стовщуються і з часом схильні відламуватися від стовбура, особливо при сильному врожаї.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 19(697) від 8 травня 2013 р., стор.9.

Особливості весняного садіння персика

Існує стійка думка, згідно з котрою, саджанці зерняткових порід (яблуня, груша, айва та ін.) рекомендується саджати восени, а кісточкових (персик, абрикос, вишня, черешня та ін.) — навесні. Зі свого досвіду і напрацьованої за багато років практики хочу сказати, що садіння персиків та інших кісточкових дерев можна провадити як навесні, так і восени. Обидва ці терміни мають свої переваги і недоліки. Про це вже не раз писала «ЗМГ» . Особисто я віддаю перевагу садінню саджанців восени. Вийняті навесні із прикопаних місць саджанці часто мають слабку, травмовану кореневу систему. Вперше вони обрубуються при осінньому викопуванні в розсаднику, вдруге — при діставанні із місць прикопування. Ще гірше, якщо саджанець підмерз у місці прикопування або засох від неправильного зберігання. Моя порада: при весняній купівлі саджанців зверніть увагу на кореневу систему. При зрізуванні коренів секатором чи ножем середина має бути білого кольору. Це означає, що саджанець живий. Якщо зрізи коричневого або іншого темного кольору — саджанець не годиться для садіння, якого б розміру у нього не була коренева система.

Іноді під впливом тепла і вологи в саджанців ще в місці прикопування на стовбурці та гілках набухають бруньки. Вони дуже ніжні, і при викопуванні їх легко пошкодити. Тому відбувається багато небажаних обломів бруньок. Треба бути дуже уважним та акуратним при садінні саджанців навесні. Крім того, існують і погодні фактори, які впливають на хід весняного садіння. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 16(694) від 17 квітня 2013 р., стор.11.

Щоб із персиками бути і слави ледаря не набути

Квітучий персиковий сад

Попри те, що на шпальтах спеціалізованих видань, у тому числі і «ЗМГ», щороку йдеться про догляд за персиками і нектаринами, щовесни до мене все одно звертаються люди з різними запитаннями. Для багатьох садівників, як і раніше, важким для розв’язання залишається питання: як правильно виконувати весняне обрізування? Тому, користуючись наданою нагодою і слушним для цього часом, хочу описати кілька способів обрізування персикових дерев, які я застосовую у власному саду вже багато років, аби читачі «ЗМГ» за допомогою цих підказок змогли вчасно провести всі необхідні операції у своєму саду.

Для садівників-початківців, котрі не мають достатнього досвіду, немає кращого за обрізування під час цвітіння. Це знають навіть діти, які часто відвідують мій персиковий сад разом із батьками. Нехай ця фотографія, зроблена під час одного із таких візитів, нагадає про це і читачам «ЗМГ».

В Україні садівники в основному застосовують такі способи обрізування персикових дерев.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 15(693) від 10 квітня 2013 р., стор.1,11.

Персик: індивідуальний підхід

Приблизно з кінця лютого у великих садівницьких господарствах починають обрізування плодових дерев. Дивлячись на це, садівники-любителі також беруться за пилки і секатори. Хоча якщо дерев не дуже багато, гострої потреби в цьому немає. Обрізати кілька дерев на присадибній ділянці можна й у березні. Інша річ промисловий сад, де до початку вегетації потрібно встигнути обрізати сотні дерев на кількох гектарах. Ось і починають тут раніше. Але це ще півбіди. Гірше, коли «під ножівку» зимової пори через недосвідченість садівника потрапляють персики. Річ у тім, що їх у жодному разі не можна обрізувати взимку. Втім, це стосується й інших дерев, якщо температура повітря тримається нижче -5°С. При обрізуванні в цей період знижується зимостійкість дерев через завдання їм ран.

Існує загальноприйняте правило, згідно з яким персик по можливості намагаються обрізувати на початку цвітіння (чи під час його). Треба знати біологію цієї рослини. Річ у тім, що всі однолітні пагони персика (гілки, які виросли торік) мають генеративні (квіткові) бруньки. Якщо в яблуні, сливи та інших культур з перезимованих плодових бруньок, а згодом квіток, зав’язується від 5% до 15% плодів (залежно від погодних умов під час цвітіння), то в персика показник зав’язування плодів значно вищий. Це дає можливість персику вже в молодому віці давати рясну зав’язь, яка в подальшому не осипається (на відміну від яблуні).

Через те, що зав’язується непомірна кількість плодів, поживні речовини витрачаються в першу чергу на їх утворення. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 8(686) від 20 лютого 2013 р., стор.11.

Гізела-5 або ВСЛ-2? Висновки щодо використання карликових підщеп черешні

Є припущення, що виконання літнього окулірування підщепи ВСЛ-2 сортами черешень ускладнене негативним впливом вірусів, що перебувають у прищепному матеріалі. Після виконання серпневих окулірувань щитками, ураженими вірусами, до кінця літа з них починається камедетеча, щитки відмирають із подальшою загибеллю всієї підщепи вище місця окулірування, а нижче нього пробиваються нові пагони підщепи. Через це багато фахівців із розсадницької справи відмовляється від подальшої роботи з нею. Хоча підщепа ВСЛ-2, яка створена в Росії, відзначається низкою позитивних характеристик. Вона відмінно розмножується як зеленим живцюванням, так і горизонтальними або вертикальними відсадками і навіть напівздерев’янілими і здеревілими живцями. Це робить її доступною для багатьох фахівців із розсадницької справи. Морозостійкість кореневої системи визначена автором цієї підщепи у -12°С, а в Польщі вона витримала -14°С. Це означає, що ця підщепа підходить для закладання промислових і присадибних садів у всіх регіонах України. Необхідно тільки визначитися із сортами. Коренева система дозволяє вирощувати саджанці на цій карликовій підщепі без індивідуальної опори. Чого не скажеш про Гізелу-5.

Правда, у ВСЛ-2 є одна вада — черешні на цій підщепі не дають такого високого врожаю, як на Гізелі-5. Дійсно, у перші 5 років цей факт незаперечний. Але починаючи із 6-го року, після припинення росту крони саджанців черешні на підщепі Гізела-5, порушується пропорція між кількістю плодів і листяним апаратом. Плодів формується багато, а листя для їхнього живлення не вистачає. Це у свою чергу призводить до здрібніння плодів. Усунути цю ваду можна проріджуванням квіток чи зав’язей. Наскільки складний цей процес і чи здійсненний реально, нескладно здогадатися.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 7(685) від 13 лютого 2013 р., стор.11.

Персиковий рай: міф чи реальність?

Персики сорту Золота Москва
Персики сорту Золота Москва

В Україні є всі можливості вирощувати персик на всій її території не лише в особистих господарствах, а й у промислових масштабах. Щоправда, на заході, півночі, а особливо в центрі країни, дерева будуть урожайнішими, із плодами, на кшталт вирощених у Туреччині й Канаді, а в південних регіонах можна одержати вишукані плоди на рівні кращих світових виробників.

Постараюся пояснити цю думку, аби не виникали навіть сумніви відмовитися від висадження персика. Плодові насадження зараз переважають у Криму. Південні регіони хоча й поступаються за площами, але вирощують стабільніші врожаї. Усе частіше помітними стають успіхи любителів персика в північних, західних і центральних регіонах. У цих боязких кроках просування на північ помітне велике бажання одержувати незрівнянні плоди, а з іншого боку помітні очевидні помилки через незнання цієї культури.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 50(676) від 12 грудня 2012 р., стор.8-9.

Яблуко від яблуні не відкотиться, а персик?

Дискусії щодо доцільності вирощування саджанців з кісточок абрикосів, персиків та інших садових культур періодично виникають на шпальтах спеціалізованих видань і на форумах садівників в Інтернет-просторі. Хтось, припустимо, з кісточки абрикоса чи персика виростив дерево з великими плодами, які відповідають деяким параметрам смаку і якості. Природно, натхнений успіхом садівник стає прихильником народної селекції. Прагматичніші садівники зазвичай скептично ставляться до народного садівництва. І ті й інші мають свої «за» і «проти», основані на особистому досвіді. Однак досвід досвідом, але що ж насправді відбувається з кісточкою того ж таки персика, яка опинилася в землі випадково чи за бажання садівника? Які шанси одержати з «дітки» ідентичну материнській рослину? За відповіддю на це запитання ми звернулися до вчених Нікітського ботанічного саду — національного наукового центру (НБС-ННЦ).

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 47(673) від 21 листопада 2012 р., стор.9.

Вишнево-черешневі гібриди української селекції

Вишня

Вишня здавен є традиційною культурою в Україні. Попри те, що вона не належить до таких високорентабельних порід, як яблуня, черешня, персик, практично в кожному присадибному господарстві виділено місце для 1-2 дерев вишні. Багато садівників-любителів віддають перевагу старим перевіреним сортам: Чорнокірка, Шпанка, Жуковська, Любська. Плоди таких сортів зазвичай використовують для приготування компотів, варення, джемів, тобто для переробки, але ж існують і нові сорти, плоди яких можна залюбки вживати на десерт.

Так, наприклад, Державний реєстр сортів поповнюється новими сортами завдяки селекційній роботі, яка проводиться Інститутом зрошуваного садівництва імені М.Ф. Сидоренка ІС НААН (нині Мелітопольська дослідна станція садівництва). За станом на 2012 рік кількість сортів вишні селекції цього інституту становить понад 80% від усього районованого сортименту. Це сорти нового покоління, при створенні яких селекціонери В.А. Туровцева і Н.І. Туровцев нарівні з міжсортовою гібридизацією проводили і міжвидове схрещування вишні із черешнею. Одержані сорти вишні й вишнево-черешневих гібридів (дюків, а в просторіччі — «черевишні») характеризуються позитивними якостями обох порід: високою врожайністю (25-45 кг із дерева), зимо- і посухостійкістю, стійкістю квіток до весняних заморозків, до ураження грибковими хворобами.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 42(668) від 17 жовтня 2012 р., стор.9, 11.

Сливи — ринковий підхід

«Ринковий» сорт сливи Емпрес
«Ринковий» сорт сливи Емпрес

Що впливає на врожай сливи? Слива — одна із улюблених садівниками кісточкових культур. За калорійністю її плоди перевершують плоди яблуні, груші, абрикоса, персика, усіх ягідних культур і поступаються лише винограду та вишні. Слива менш вимоглива, ніж більшість плодових порід, до ґрунтових умов й успішно росте майже на всіх придатних для садівництва ґрунтах. Але одержання рясного врожаю високої якості можливе лише в тому разі, якщо ґрунт достатньо родючий і забезпечений вологою.

Слід знати, що посуха на початку літа призводить до масового осипання зав’язей слив. У другій половині літа сильно потерпають пізні сорти. Посуха не лише негативно впливає на врожайність, зменшує розмір плодів, а й сильно знижує смакові якості в переважної більшості існуючих сортів. Лише поодинокі сорти без зрошення зберігають десертний смак плодів.

Ґрунтові і погодні умови не можуть не впливати на врожай сливи. Із усіх культур слива найменше реагує на ущільнення ґрунту, поступаючись у цьому лише аличі. Але для неї зовсім непридатні сухі галькові ґрунти. А ось на піщаних вона цілком нормально розвивається, даючи за хорошої агротехніки гарний урожай. Засолені ґрунти різко знижують морозостійкість сливи. На важких суглинках та на ділянках із близьким заляганням ґрунтових вод, де яблуня часто підмерзає, вона добре росте і плодоносить.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 36(662) від 5 вересня 2012 р., стор.9,11.

З такою аличею все дарма

Іван Фірсов демонструє врожайність гібрида аличі й абрикоса.
Іван Фірсов демонструє врожайність гібрида аличі й абрикоса.

Нинішнього плодово-ягідного сезону відзначається істотний дефіцит урожаю кісточкових культур (абрикосів, персиків, нектаринів, слив). Даються взнаки наслідки минулорічного жаркого літа і суворої зими 2011-2012 років. На нашій ділянці плодоносні лише слива сорту Ісполінська і гібридні форми аличі (алича з вишнею й алича з абрикосом). Найбільше здивував нас у цьому сезоні симбіоз невибагливої аличі і пестуна абрикоса. У цьому році він став своєрідною паличкою-стукалочкою. При загальній, м’яко кажучи, невтішній картині, урожайність одного невисокого (2-2,5 м) деревця цієї гібридної аличі становила майже 20 кг.

Безперечно, тут значну роль відіграла невибагливість рослини, вирощуваної нами на підщепі дикої аличі, морозостійкість суцвіть. Але я вважаю, заслуга тут і біопрепаратів.

Схема така. На початку вегетаційного сезону деревце обробили біопрепаратом проти комплексу гризучих і сисних шкідників — актофітом. Підживлення провадили препаратами біокомплекс (компанія БТУ-Центр) і оксигумат («Біона»). Ефект, як кажуть, перед очима. Плоди дуже солодкі, та й аромату не втратили, опадання практично не було. І це при тому, що на зиму дерево не утеплялося і жодних особливих заходів щодо нього не проводилося, не кажучи вже про хімічні обробки.

Іван ФІРСОВ.

м. Вінниця.
Тел. 067-775-27-48.
E-mail: Lopatinskii_Sad@mail.ru
Сайт: http://sad-lopatina.org.ua

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 34(660) від 22 серпня 2012 р., стор.1.

Мрія садівника — низькорослий персик

Персик сорту Балконелла у період плодоношення
Персик сорту Балконелла у період плодоношення

На цей дивовижний, низькорослий персик в європейських каталогах я почав натрапляти приблизно з 90-х років минулого століття. З’явився він уперше в Італії. Сьогодні, гадаю, існує вже багато сортів низькорослого персика. Але я, як колекціонер різних плодових культур з більш ніж 20-річним стажем, був приємно здивований, коли три роки тому в одному із прикордонних з Угорщиною закарпатських сіл побачив кілька екземплярів цього персика під назвою Балконелла. Добрі люди дозволили нарізати живці. Усе сприяло щепленню, і воно вдалося без проблем.

Щоправда, слід сказати про деякі особливості, котрі потрібно враховувати при окуліруванні. Якщо у звичайного персика річний приріст пагонів може сягати більше 1 м, то у низькорослого — всього лише 15-20 см. При цьому гілочки густо вкриті листям. Таким чином, бруньки на них перебувають близько одна до одної. Тому вирізати для окулірування одну бруньку, не травмуючи при цьому іншу, не можна. При дефіциті щеплювального матеріалу це знижує кількість окулірувань.

Щеплений три роки тому персик дав перші плоди. При цьому дерево було не вище низькорослого томата — 0,5 м. Хоча плоди нітрохи не поступаються звичайному персику ні у вазі, ні в розмірі (середні параметри плода низькорослого персика — 6 х 6 см при вазі близько 150 г). Кісточка добре відділяється від м’якоті. А смаком плоди схожі на мій улюблений сорт Валерій Чкалов. Аромат же такий, що пройти повз спілий персик просто неможливо.

Михайло ЗЕЛДІ.

с. Холмовець Закарпатської обл.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 33(659) від 15 серпня 2012 р., стор.9.

Ювілейна — 30 років ударної праці

В’ячеслав Станіславович демонструє врожайність сливи Ювілейна
В’ячеслав Станіславович демонструє врожайність сливи Ювілейна

Через складні кліматичні умови плодово-ягідний сезон у нинішньому році видався не дуже благополучним. Особливо для кісточкових культур. Більшість сортів слив узагалі не запилилася. А в яких усе-таки утворилася незначна кількість зав’язі, то осипалася на землю під впливом посухи і плодожерки. Ось тільки Ювілейна — старий сорт сливи, як завжди, з урожаєм. І так безперервно ось уже 30 років поспіль.

Сорт цей потрапив до нашого саду із Молдавії. Тридцять років тому, будучи в одному з районів Придністров’я, у колгоспному саду ми звернули увагу на дуже врожайну сливу. Гілки дерев, яким на вид було років до 20, буквально вгиналися під вагою круглих, досить великих одномірних плодів. Вони були смачними, з невеликою кісточкою, яка добре відділялася від м’якоті. Недовго думаючи, у цьому ж колгоспі придбали кілька десятків саджанців сливи Ювілейної і жодного разу за всі роки не пошкодували про це.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 33(659) від 15 серпня 2012 р., стор.8.

До абрикосів є питання

Плід вітчизняного абрикоса сорту Великоплідний Дуки
Плід вітчизняного абрикоса сорту Великоплідний Дуки

Цього літа абрикоси мало чим потішили любителів цієї культури. Принаймні, жителів Полтавської (зокрема Миргородського району) і Черкаської областей. Хоча навесні цього року невтішна картина спостерігалася на території всієї України, включаючи і Крим. Не прокинулося багато молодих дерев, старі або загинули повністю, або стояли з оголеними гілками і молодими пагонами, які де-не-де пробивалися.

Чим же можна пояснити ситуацію з абрикосами, що склалася в Україні поточного року? Причина полягає в незвичайній зимі. Осіння погода стояла майже до кінця січня. Склалося враження, що морозів не буде взагалі. Та вони неждано заявили про себе різким зниженням температури майже до -30°С. Зважаючи, що абрикос має найкоротший період спокою (усього три місяці), можливо, дерева стали прокидатися і потрапили під нищівний удар низьких температур. А, можливо, через теплу осінню погоду дерева не встигли ввійти у період глибокого спокою. Так чи інакше, але результат мізерний. Дуже постраждали сорти Шедевр, Шалах, Голд Рич, NJA-19, Robada, Sundrop, Tomcot, Ерлі Блуш, Ерлі ред оранж. Майже повністю вимерзли Джумбо кот, Світлоградський ранній.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 30(656) від 25 липня 2012 р., стор.8-9.

Черешня на Буковині

Плоди черешні сорту Валерій Чкалов цього року досягали ваги 12,3 г
Плоди черешні сорту Валерій Чкалов цього року досягали ваги 12,3 г

Цього року черешня на Буковині вродила на славу. Доспіла, випереджаючи терміни. Наприклад, добре відомий сорт Валерій Чкалов дозрів на тиждень раніше, ціна його на оптових ринках коливалася від 18 до 23 гривень за кілограм. Треба сказати, що черешня в наших краях в основному вирощується на присадибних ділянках і є однією зі статей доходу місцевих жителів.

Для багатьох садівників проблемою є саме збирання врожаю. Адже через те, що дерева щеплені на дичках, вони виростають досить високими, і потрібно багато часу і сил, щоб зібрати ягоди. А якщо літо дощове, то необхідно поквапитися, позаяк ніжна шкірочка черешень лопається, і плоди втрачають товарний вигляд. Тут, як кажуть, час — то гроші.

Аби вирішити це питання, я переглянув чимало матеріалів стосовно підщеп кісточкових культур. Зупинився на підщепі ВСЛ-2 — помірної (у порівнянні з антипкою і магалебкою) сили росту і такої, що не потребує шпалери. Як на мене, це непогана підщепа для черешні середньої сили росту, до того ж скороплідна (саджанці, щеплені на ній, вступають у плодоношення на другий рік).

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 27(653) від 4 липня 2012 р., стор.9.

Абрикос, стійкий до моніліозу

Плід абрикоса сорту Монастирський
Плід абрикоса сорту Монастирський

Кісточкові культури, особливо сортові абрикоси, після цвітіння мають такий вигляд, ніби вони обпалені полум’ям. Фахівці говорять, що причина — ураження моніліозом. Задля профілактики цієї хвороби необхідні багаторазові (ранньовесняні і пізньоосінні) обприскування мідевмісними препаратами. Хотілося б знати, а чи існують сорти абрикосів, які стійкі до моніліозу?

Павло КИЛІЯН.

м. Слов’янськ Донецької обл.».

Моніліальний опік, або моніліоз (Monilia cinerea Bon.), завдає великої шкоди плодовим деревам. Особливо чутливі до цього грибкового захворювання кісточкові, зокрема — абрикос. Інтенсивному розвитку і поширенню захворювання сприяє волога погода під час цвітіння, коли відбувається зараження.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 20(646) від 16 травня 2012 р., стор.8.

Вишнево-аличевий гібрид — мрія гурмана та естета

Плоди вишнево-аличевого гібрида
Плоди вишнево-аличевого гібрида

У пору цвітіння дачні і присадибні ділянки пахтять ароматами плодових рослин. Декоративні, звичайно, мають кращий вигляд, шкода лише, що плодів вони не приносять. А плодові, більшою мірою, цвітуть однаково і недовго. Добре, якщо ділянка дозволяє розмістити і ті, і інші. Якщо немає таких можливостей, то в цьому разі можуть послужити добру службу рослини, у котрих поєднуються приємне із корисним.

Гібрид аличі з вишнею — одна із небагатьох плодових культур, котрі в період цвітіння не поступаються красою багатьом декоративним рослинам, на кшталт відомої усім сакури. Максимальна висота дорослих плодоносних дерев не перевищує 2 метрів, а найчастіше це практично сланкі рослини заввишки 1,4 м, з кроною діаметром 1,8 м. У пору цвітіння рослина густо встелена ніжними білими ароматними квітками, за котрими не видно пагонів. Цвітіння триває досить довго — із 1 по 20 травня.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 19(645) від 9 травня 2012 р., стор.9.

Алича Кремінь

Кремінь під час плодоношення
Кремінь під час плодоношення

Усе більше й більше нових сортів плодових культур з’являється останнім часом у розсадниках і в садівників-любителів. Як правило, виводячи нові сорти, селекціонери прагнуть поліпшити якісь окремі властивості чи їх комплекс. Метою створення нового сорту чи гібрида можуть бути бажання збільшити розмір плоду, інтенсивність забарвлення, морозостійкість, стійкість до хвороб, посухостійкість, рясноту плодоношення, прагнення змінити силу росту (збільшити чи зменшити її) та багато іншого.

Кажучи про аличу, багато хто уявляє собі велике колюче дерево чи кущ із дрібними кислими плодами. Але з одержанням нових гібридних форм цієї культури ситуація кардинально змінилась. Сьогодні плоди аличі окремих сортів та гібридних форм не поступаються сливі домашній за розміром, смаком, забарвленням плодів. А дерева за багатьма параметрами навіть перевершують сливи, наприклад, за врожайністю, невибагливістю, імунною стійкістю до хвороб, морозостійкістю і посухостійкістю. Прикладом цього може служити гібридна алича Кремінь, створена на Кримській дослідно-селекційній станції Всеросійського НДІ рослинництва ім. М.І. Вавилова селекціонерами Г.В. Єрьоміним та С.М. Забродіною.

Це дерево середньої сили росту, схильне до загущення. Відмітною особливістю є світло-зелене забарвлення однолітніх пагонів, котре зберігається до літа наступного року. Дерева досить невибагливі до ґрунтово-кліматичних умов. У цьому я міг переконатись особисто, вирощуючи багато років цю культуру на своїй не дуже сприятливій для росту багатьох плодових культур ділянці. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 19(645) від 9 травня 2012 р., стор.8.

Універсальний симбіоз — алича+абрикос!

Гібрид аличі з абрикосом

Абрикос — культура ніжна, дуже чутлива до примх погоди. І в останні роки кліматичні умови на більшій частині території України складаються так, що цей смачний фрукт на своєму столі, на жаль, ми бачимо не кожен сезон. Весняні заморозки зазвичай не минають ніжних суцвіть абрикосів культурних форм. Щодо диких форм, то тут інший мінус — дерева дуже високорослі, колючі, у плодоношення вступають пізно, на 5-7-й рік.

Як варіант виходу із ситуації селекціонери пропонують садівникам гібрид невибагливої аличі із примхливим абрикосом. На мою думку, це дуже зручний гібрид. Він увібрав у себе лише позитивні батьківські якості. Це невисоке деревце заввишки 2-2,5 м. Суцвіття морозостійкі, як у дикої аличі. Тому плодоносить щороку. Для кращого запилення варто посадити два дерева із відстанню 5-10 м одне від одного. Для садіння краще вибрати притінене місце (напівтінь). Саджати саджанці цього гібрида, на відміну від інших кісточкових, можна як навесні, так і восени.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 16(642) від 18 квітня 2012 р., стор.1.

У пошуках універсальної сливи

Слива Анжелено
Слива Анжелено

Щороку практично в усіх регіонах України спостерігається сумна картина: сливи рясно цвітуть, та врожаю немає, а якщо є, то слабенький. Це пояснюється сильним ураженням цієї культури хворобами і шкідниками. Тому добір сортів сливи, стійких до несприятливих умов, сьогодні є особливо насущним питанням.

Ще 10-15 років тому в українському любительському садівництві існувала тенденція до заміщення сливи гібридною аличею, котра перевершує сливу і за стійкістю до хвороб та шкідників, і за врожайністю, і за великоплідністю. Одним словом, усім хороша алича, програє лише в одному — у смаку. Це, треба визнати, «козирна карта» сливи як культури. Крім того, у неї ще й доволі розтягнутий період споживання. Завдяки добору сортів можна добитися створення цілого конвеєра споживання сливи у свіжому вигляді. Із кінця липня до жовтня можна збирати і вживати свіжі плоди. Деякі сорти можуть зберігатись у холодильнику 1,5 місяця (Ганіта, Волошка, Президент, Віжен та ряд інших), що ще більше подовжує період їх споживання. А універсальність сливи в переробленому вигляді взагалі непорівнянна з жодною іншою плодовою культурою: із неї готують соки, компоти, варення, навіть коптять і маринують.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 12(638) від 21 березня 2012 р., стор.8-9, 11.

Захист сливи від шкідників

Якщо серед кісточкових культур (зокрема сливи) існують сорти більш чи менш стійкі проти хвороб, то від шкідників потерпають усі без винятку. Мабуть, досягненню найбільшої продуктивності кісточкових заважають попелиці. Наприклад, сливу пошкоджують кілька видів попелиці — сливова опушена, зелена персикова, хмелева. Селиться шкідник на листі з нижнього боку та на верхівках молодих пагонів. Завдяки сисному ротовому апарату ці дрібні, але прожерливі комахи висмоктують із рослин поживні речовини, пригнічуючи їх розвиток, і тим самим погіршуючи якість урожаю. Відомо, що попелиця перебуває в симбіозі з мурахами, котрі її «доять» , одержуючи солодкий секрет. За ці ласощі мурахи скручують для попелиці листя, проганяють сонечок — природних ворогів попелиці, доглядають за цими сисними комахами, як кажуть садівники, «влаштовуючи ферми попелиці» .

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 10(636) від 7 березня 2012 р., стор.8.

Чим хворіє слива?

Слива — одна із тих плодових культур, які найбільш пригнічуються хворобами і потребують захисту. Це пояснюється як ніжністю самої культури, так і сумою негативних екологічних факторів, які впливають на дерева. Величезний вплив як на врожайність, так і на стан самої рослини сливи справляють ґрунтово-кліматичні умови, а також шкідники та хвороби. Обидва ці фактори важливі при вирощуванні цієї культури. Перший слід враховувати, а з другим — постійно боротись.

Найбільш небезпечним вважається вірусне захворювання під назвою шарка (віспа сливи), котре проявляється у вигляді концентричних кіл на листі, а також кільцеподібних світлих плям на плодах. При сильному ураженні віспою плоди деформуються, буріють у місцях ураження й осипаються. Треба сказати, що хвороби, які викликаються вірусами, вельми шкідливі і є найважливішою причиною різкого зниження продуктивності насаджень сливи, абрикоса. До прикладу, деякі цінні сорти сливи Угорки (Домашня, Опішнянська, Італійська, Кантата, Веріті та інші) значною мірою втратили своє значення провідних саме через ураженість вірусами. Адже боротися з вірусами в саду марно. Не допомагає і перещеплення уражених сортів стійкими (навіть на підщепі, на котрій раніше ріс уражений сорт), продуктивності від них не буде ніякої. Метод боротьби з ураженням один — санітарне вирубування дерев. А превентивний захід захисту — закладання сортів звільненими від вірусів саджанцями або садіння стійких до шарки сортів. До речі, у нас ростуть винятково стійкі до шарки сорти сливи Герман, Амерс, Ода, Богатирська, Афасська жовта та інші.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 9(635) від 29 лютого 2012 р., стор.11.

І груш — повна «чаша»

Син автора публікації Андрій демонструє урожай спурової груші
Син автора публікації Андрій демонструє урожай спурової груші

Цю грушу пізнього терміну дозрівання, яка стала нашою загальною улюбленицею, як перспективний спуровий сорт ми посадили на ділянці п’ять років тому. Яблуні і груші типу спур (spur у перекладі з англійської — кільчатка) характеризуються невеликими розмірами, високою скороплідністю, ажурною кроною, кільчастим габітусом плодоношення. І справді, перші плоди ми вже куштували на другий рік після садіння. Відтоді щороку ця невелика (заввишки всього 3 м) груша тішить нас великими, смачними, із дрібнозернистою м’якоттю плодами, котрі ледве встигають долежати до Нового року, позаяк їх швидко з’їдають наші ласуни — дочка Ірина і син Андрій (на знімку).

Ця груша — справжня трудівниця. Недарма дерева типу спур рекомендують для інтенсивного садівництва. Плодоносить вона дуже компактно, на кільчатках. Гілки її рясно обростають укороченими плодовими утвореннями. Причому зона плодоношення розміщується близько до стовбура. Ми формуємо нашу грушу у формі «чаші», котра щоосені наповнюється смачними плодами.

Юрій ЧУБАР.

м. Краматорськ Донецької обл.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 8(634) від 22 лютого 2012 р., стор.1.

Ефект перещеплення

Слива сорту Киргизька прекрасна
Слива сорту Киргизька прекрасна

Наразі існує багато нових хороших та врожайних сортів сливи й аличі. Знайти ж місце для їх садіння не завжди вдається. У такому разі можна скористатись перещепленням дерев і вже на 2-3-й рік одержати врожай більш цінного сорту. Для цього треба заздалегідь, до початку сокоруху (сливу й аличу бажано щеплювати з кінця лютого по березень-квітень), подбати про придбання і підготовку живців потрібних сортів для щеплення. Той, хто заготовляє живці сам, повинен знати, що нарізувати треба однолітні пагони, розміщені в південній частині крони, на котрих добре розвинені бруньки. Живці, одержані через пошту з інших міст, треба на добу замочити в чистій воді, попередньо освіживши нижній зріз. Зберігати їх необхідно в поліетиленовому пакеті, котрий краще помістити (якщо є) у сніг. Можна зберігати живці у підвалі, холодильнику.

Вивчаючи характеристики слив і випробовуючи окремі сорти на своїй ділянці, я прийшла до висновку, що із обширного асортименту столових сортів виділяється слива сортів Киргизька прекрасна і Великий герцог, а також алича сортів Обільна та Озарк Прем’єр.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 5(631) від 1 лютого 2012 р., стор.8-9.

Потенціал «чарівних» кісточок абрикоса

Абрикос вітчизняної селекції сорту Особливий Денисюка
Абрикос вітчизняної селекції сорту Особливий Денисюка

Публікація статті «Абрикос від тьоті Раї» Володимира Лугового (див. «ЗМГ» № 47 від 23.11.2011 р.), в якій садівник-любитель з м. Лисичанськ Луганської області розповів про місцеві форми абрикосів, вирощених методом народної селекції (із кісточок), викликала широкий резонанс у читачів газети. Багато хто звертається до редакції із проханням допомогти зв’язатися з автором публікації, аби придбати садивний матеріал «чарівних» абрикосів. Однак чарівництва тут немає ніякого. Просто, як пише сам Володимир Луговой, потрібно уважно озирнутися. Адже навколо стільки цікавих екземплярів, адаптованих до ґрунтово-кліматичних умов даної місцевості. Усе інше, як кажуть, — справа техніки, уміння і везіння. Адже селекцією абрикоса на рівні любительського садівництва може зайнятися кожна людина. Навіть в умовах своєї присадибної чи дачної ділянки, залучаючи до цього цікавого заняття своїх дітей та онуків.

Про те, як ця робота ведеться в Національному еколого-натуралістичному центрі учнівської молоді Міністерства освіти і науки України (у минулому — Республіканській станції юних натуралістів, м. Київ) розповідає завідуючий науково-дослідною лабораторією садівництва і виноградарства НЕНЦ Петро Олександрович МАЗУР:

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 1(627) від 4 січня 2012 р., стор.8-9.

Імпортне — не означає краще

Кожен садівник знає, що при садінні плодових дерев у ями бажано вносити до відра перегною. Єдине, де це робити небажано, — це при садінні черешні на магалебці. На жаль, що багатший ґрунт, то більше ймовірності, що черешня на цій підщепі передчасно загине. Це тому, що недостатньо з нею сумісна. А черешнева підщепа для черешні недостатньо морозостійка, і тому рекомендується лише на півдні.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 1(627) від 4 січня 2012 р., стор.14.