Оформити передплату на газету Земля моя годувальниця
Мова: Рос / Укр

«ЗМГ». Город. Коренеплідні

Якщо морква почала псуватися

Морква зберігається не дуже добре, часто псується і загниває. Тож аби у сховищі не було плісняви, його потрібно провітрювати, а коренеплоди, що згнили або почали псуватися, видаляти. Якщо пліснява все-таки з’явилася, можна обкурити погріб димом від підпаленого вересу. Цю процедуру потрібно робити кожні два тижні. Допоможе позбутися плісняви і дим від спалювання осикових дров. Якщо ви вважаєте, що зіпсовані коренеплоди ще можна вберегти, спробуйте-но перекласти їх в інше місце і пересипати крейдою. Та слід мати на увазі, що морква навіть у погребі чи холодильнику зберігає свої корисні властивості тільки до кінця лютого — початку березня. Затим морква старіє й у кращому разі не має користі, а в гіршому — стає небезпечною, особливо для людей похилого віку, маленьких дітей і вагітних жінок.

Євген СМОРГУН,
фітопатолог.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 8(738) від 19 лютого 2014 р., стор.1.

Якщо морква потрапила під заморозки

У вересні й на початку жовтня відбувається основне наростання ваги коренеплодів. Тому проведення передчасного збирання недоцільне. З іншого боку, якщо коренеплоди потраплять під заморозки і підмерзнуть, то зберігатимуться погано. Однак учені Волгоградського державного аграрного університету в результаті проведених досліджень дійшли до парадоксального, на перший погляд, висновку, що морква, зібрана після невеликих осінніх заморозків у повітрі, зберігається краще. Кількість зіпсованих коренеплодів становила всього 5-10%, а при збиранні до заморозків — 19-26%. Вчені з’ясували, що після заморозків у коренеплодах моркви відбувалися значні хімічні перетворення: складні молекулярні сполуки (білки, крохмаль тощо) перетворювались у прості (амінокислоти, прості цукри тощо). Це призводило до того, що підвищувався загальний уміст цукру в коренеплодах, і вони були більш стійкими при зберіганні. Правда, слід зважати на те, що при цьому визначальним є зниження температури повітря, а не заморозок на ґрунті. Тому головки коренеплодів потрібно обгорнути, щоб вони не виступали над поверхнею ґрунту, а збирання проводити після відтавання листя. Коренеплоди зразу закладати у погріб не можна, їх потрібно охолодити, залишити в купі на грядці, прикривши землею.

Олександр БУГАЙОВ,
агроном.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 40(718) від 2 жовтня 2013 р., стор.3.

Для дайкону небезпечний і незначний заморозок

Дайкон я сію на початку серпня. Наприкінці вересня коренеплоди вже можна викопувати. Хоча чим довше дайкон перебуває в землі, тим він смачніший, поживніший і тим краще зберігається. Тому бажано тримати його на грядці до початку і навіть до середини жовтня (60-70 днів від сходів). Але в цей період потрібно уважно стежити за прогнозом погоди, бо навіть незначні заморозки (-2-3°С) для дайкону є великою загрозою. Підмерзлі коренеплоди втрачають смак і не зберігаються. Я захищаю грядки нетканим укривним матеріалом, а зверху додатково — плівкою. Але при більш сильних заморозках і ці заходи не врятують. Іноді доводилося терміново викопувати коренеплоди й обрізувати в них головки, а решту зразу вживати в їжу. При зберіганні дайкону також потрібно стежити, щоб температура в погребі не опускалася нижче -1°С, бо інакше коренеплід стає склоподібним і після розморожування повністю руйнується.

Дмитро КОВАЛЬЧУК,
овочівник.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 39(717) від 25 вересня 2013 р., стор.1.

Порятуйте кормові буряки

На самому початку літа нас тішили рясні опади, а відтак — буйна зелень на городах. Але потім, на жаль, стали помічати дрібнолистість на томатах, пожовтіння огудин огірків і навіть листя квасолі. Правда, грядки з цими культурами вдалося якось оживити з допомогою рясного поливу та хімпрепаратів. Однак ділянки кормових буряків, котрі зазвичай ніхто не поливає, позаяк це дуже витратно, спіткала справжня біда: де раніше виростали масивні коренеплоди, зараз вони дрібні, в’ялі і, відповідно, зазнають грибкових захворювань — сухої та хвостової гнилей, фомозу, справжньої борошнистої роси, церкоспорозу. За зовнішнім виглядом ці хвороби складно виявити, справжню причину можна визначити лише з допомогою лабораторного аналізу, хоча він мало кому доступний.

Я помітила, що за несприятливих умов (спека) найбільше потерпають гібриди зарубіжної селекції. Більш стійкими виявились вітчизняні сорти, зокрема Переможець. У нього більш глибоке залягання коренів, потужна коренева система, завдяки чому коренеплоди менше в’януть, відповідно, і рослини стійкіші до хвороб.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 33(711) від 14 серпня 2013 р., стор.3.

Терміни збирання моркви залежать не лише від сорту

Терміни збирання моркви залежать від стану рослин, біологічних особливостей сорту, мети вирощування і погоди. Моркву ранніх сортів, а також посіяну під зиму починають збирати у середині літа. Якщо ж надовго залишити її у землі, вона втратить свій смак і привабливий вигляд. Моркві середньоспілих сортів для дозрівання достатньо від 80 до 110 днів. Про готовність до збирання свідчить жовтіюче й відмираюче листя. Звичайно, наприкінці липня — на початку серпня земля гаряча і суха, температура повітря дуже висока, тому закладання моркви у прохолодний погріб або підвал може призвести до значних утрат при її зберіганні. Але така погода сприяє і більш ранньому дозріванню овочів. Якщо повністю доспілі коренеплоди залишити на грядках до осені, їх якість знизиться, вони розтріскуватимуться, уражатимуться ґрунтовими шкідниками, а при дощовій осені почнуть загнивати.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 29(707) від 17 липня 2013 р., стор.3.

Буряк так само потребує уваги

Часто буває так, що після закінчення проріджування буряків городники забувають про цю культуру, повністю переключаючи свою увагу на начебто значиміші овочі — томати і картоплю. Але без догляду одержати хороші коренеплоди буряків неможливо. За вимогливістю до наявності в ґрунті поживних елементів буряк посідає одне із перших місць.

У початковий період він найактивніше споживає азот. При його нестачі пригнічується ріст рослин, листя стає дрібним. Однак надлишок азоту так само небажаний. У цьому разі спостерігається посилений ріст вегетативної маси, можлива поява цвітухи на рослинах. Тому на початку червня провадять підживлення аміачною селітрою — 15-20 г на 1 м2. Можна на початку росту рослин внести комплексні мінеральні добрива із розрахунку 20-30 г на 1 м2. Але дуже бажано, аби в їх складі були бор і магній, оскільки нестача цих елементів уповільнює розвиток коренеплоду і викликає відмирання серцевинних листків.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 23(701) від 5 червня 2013 р., стор.15.

Буряк подає сигнал

Столовий буряк більше, ніж інші культури, чутливий до нестачі елементів живлення. За забарвленням його листя можна навіть визначити родючість ґрунту. У початковий період при посиленому рості вегетативної маси буряк найбільш активно поглинає азот. При його нестачі пригнічується ріст рослин, листя дрібнішає, кінчики його жовтіють. Пожовтіння (хлороз) молодого листя спостерігається також при нестачі у ґрунті заліза.

При дефіциті фосфору листя тьмяне, темно-зеленого кольору, потім червоніє. Коли ж замало калію, воно поступово стає темно-червоним, а при сильному калійному голодуванні — біліє і засихає. Передчасне почервоніння листя буває і при нестачі у ґрунті магнію і марганцю, а також на кислих ґрунтах. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 21(699) від 22 травня 2013 р., стор.3.

Страхувальний висів буряку

Буряк зазвичай сіють на початку квітня (у середній смузі Росії — у другій половині травня), коли температура ґрунту на глибині 10 см сягає 8...10°С. При затяжній холодній весні терміни висіву зміщуються, позаяк при несприятливих погодних умовах схожість насіння може знизитись на 35-45%. До того ж якщо ростки потраплять під неочікувані морози або тривалі холоди, буряк або вимерзне, або почне стрілкуватися. Для отримання гарантованого врожаю буряк можна посіяти вдруге — наприкінці травня або на початку червня. Він краще зберігатиметься взимку. До того ж такий буряк буває більш урожайним.

Зазвичай насіння цієї культури сіють прямо у ґрунт, але можна вирощувати його і через розсаду. Для цього необов’язково встановлювати спеціальний парник. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 20(698) від 15 травня 2013 р., стор.3.

«Вискочки» нам не потрібні

Столові буряки належать до теплолюбних рослин, тому при дуже ранніх весняних висівах у холодний ґрунт (нижче 8...10°С) і при затяжній холодній весні вони можуть піти в стрілку. Агрономи такі рослини називають «вискочками» . Іноді «рвуться» уперед не лише буряки, а й морква, петрушка, селера, цибуля. Щоб уникнути стрілкування, буряки рекомендується сіяти в прогрітий ґрунт, вибираючи найтеплішу ділянку. А рослини, котрі йдуть у стрілку, потрібно виривати, оскільки в них розвиватимуться дрібні дерев’янисті коренеплоди, непридатні до вживання. Але доки стрілка не загрубіла, коренеплід можна використовувати в їжу.

Цвітуха буряків залежить від сорту, погодних умов, якості насіння та інших факторів. Найбільш популярні довгостадійні сорти буряків Бордо і Червона куля (близько 80 днів) стійкі до стеблування, але так само можуть давати стрілку при ранній сівбі. Тому буряки в Україні краще сіяти в другій половині квітня, а в Росії — у другій половині травня.

Андрій САВІН,
насіннєзнавець.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 13(691) від 27 березня 2013 р., стор.1.

Не встигли зібрати стахіс

Цього року вперше на невеликій грядці посадили стахіс, але не встигли його вчасно зібрати. Чи не пропаде він у землі?

Ніна КОМАРОВА.

Сумська обл.».

Стахіс — одна з найдавніших овочевих і лікарських рослин, яка походить із Китаю. Листя його схоже на м’яту. В їжу використовують бульбочки у сирому, відварному, смаженому вигляді як самостійну страву й у поєднанні з іншими овочами. Їх солять, маринують, сушать. У них незвична форма у вигляді черепашки і гарний перламутровий колір.

Збирання стахісу провадять до настання сталої морозної погоди, зазвичай у середині жовтня — у листопаді. Збирати можна навіть узимку, якщо насадження вкриті шаром соломи чи плівкою. Але і попри укриття бульбочки без проблем зимують у землі. Тим більше, що зберегти їх не пророслими до весни складно навіть у погребі. Незібрані бульбочки можна навесні викопати або ж залишити для одержання нового врожаю. Якщо ж не плануєте вирощувати стахіс у подальшому на цій ділянці, навесні достатньо перекопати землю після появи паростків.

Дмитро КРИМОВ,
плодоовочівник.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 49(675) від 5 грудня 2012 р., стор.13.

Рекорди врожайних грядок читачів «ЗМГ»

Рекорди врожайних грядок читачів «ЗМГ»
Рекорди врожайних грядок читачів «ЗМГ»

Приємним сюрпризом цього року стало для мене насіння овочевих культур, яке я одержала від своєї улюбленої газети «ЗМГ». З неприхованою радістю і вдячністю за такий подарунок проводила навесні сівбу. І врожай виріс на славу! Буряк — просто велетень, вагою 12 кг. Таких красенів-коренеплодів у мене виросло 10 штук. Усі один в один. Видно, усе, що робиться з добрим серцем і гарними намірами, освітлене благодаттю.

Дякую всім співробітникам редакції «Землі моєї годувальниці», її авторам, консультантам і всім читачам, які беруть активну участь у житті газети, за ту радість, яку вони дають людям своєю працею.

Валентина СКВОРЦОВА.

м. Мелітополь.

Акція «Урожайна грядка» за підсумками передплати, яку редакція газети щороку проводить серед своїх передплатників, триває і цього року. Заявки (копії передплатних абонементів на 2013 рік) на участь у розіграші 20 (а можливо, і більше) наборів насіння приймаються до кінця 2012 року. До участі допускаються тільки квитанції на передплату «ЗМГ», датовані числами по 20.12.2012 року (за відбитком штемпеля). Докладно про умови акції читайте в № 41 «ЗМГ» від 10.10.2012 року.

Будьте з нами і в наступному році, беріть участь у наших акціях, вигравайте насіння для своїх урожайних грядок, досягайте рекордів і діліться успіхами з нами.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 49(675) від 5 грудня 2012 р., стор.1.

Батат під плівкой

У різних країнах, де вирощують батат, існують різні способи його агротехніки. Переглянувши в Інтернеті кілька відеороликів про вирощування цієї культури в Китаї, Канаді, США, ми обрали спосіб овочівників з американського штату Луїзіана. Цей штат спеціалізується на виробництві батату і є лідером щодо обсягів його врожаю. У ролику була детально показана вся технологія вирощування батату на великих площах.

Обговоривши цю методику зі своїм товаришем, ми вирішили, що вона цілком підходить і для вирощування на присадибній ділянці. На своїй ділянці, котра розміщується у приміській зоні м. Прилуки, висадили близько ста саджанців батату двох сортів — Джорджія Ред та Хат-бей. Вони успішно прижились у нашому регіоні і доволі добре зберігаються взимку (при дотриманні температурного режиму і невеликої вологості повітря).

Суть технології полягає ось у чому. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 47(673) від 21 листопада 2012 р., стор.13.

Морква під «шубою»

Я випробував різні способи зберігання моркви — засипав піском, занурював у глиняну бовтанку, обпудрював вапном. Але всі вони мають свої недоліки. Коренеплоди після глинування необхідно тривалий час промивати, та до того ж справа ця трудомістка. Піскування та обпудрювання гашеним вапном не завжди досить ефективні, особливо проти бактеріальної гнилі. Кращим же способом я визнав зберігання моркви у тирсі хвойних дерев.

Для цього насипаю тирсу на дно дерев’яного ящика шаром 1-2 см. Потім щільно один до одного встановлюю коренеплоди широким кінцем униз. Зверху засипаю тирсою, заповнюючи всі порожнини. Таким же чином роблю другий ярус коренеплодів і засипаю доверху тирсою.

У тирсі з вологістю 18-20% при температурі +1...-1°С морква добре зберігає товарний вигляд, соковитість і тугість, менше уражається білою гниллю і значно пізніше проростає. Правда, якщо тирса зовсім свіжа, до натурального запаху моркви додається запах хвої.

Сергій ДИМОВ.

Житомирська обл.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 45(671) від 7 листопада 2012 р., стор.1.

Чому гниють кормові буряки

Завжди вирощували кормові буряки, бо тримаємо різну живність. Але вже два роки в нашім районі нікому не вдається зібрати їх урожай. Навесні буряки сходять добре, начебто б ростуть нормально до серпня, а затим починає в’янути і сохнути листя, та й самі коренеплоди в’януть і загнивають. Підкажіть, у чім причина і як урятувати врожай.

Н.Г. ШКИРЯ.

сел. Марківка Луганської обл.».

Останнім часом з подібними запитаннями звертаються городники не лише Луганської, а й Харківської області.

Кормовий буряк за вмістом сухої речовини і загальною поживністю серед коренеплодів посідає одне з перших місць. А як недорогий корм узагалі займає першість. Корінь його м’який, добре поїдається худобою. За вмістом цукру кормові буряки посідають друге місце після цукрових і моркви. Цінність їх особливо велика в зимовий період, коли основу раціону тварин становлять сухі й консервовані корми, бідні вітамінами і мінеральними солями. Кормові буряки сприяють підвищенню удоїв і покращують якість молока.

Як і інші культури, буряк уражався деякими хворобами, але такої небезпечної, яка б знищувала практично весь урожай, донедавна не було. Судячи з описаних ознак, насадження кормових буряків ушкоджені вірусним захворюванням за назвою ризоманія. Ця карантинна хвороба вже давно лютує в усіх країнах Європи, в Америці, Японії, Китаї і в основному на посівах цукрового буряку. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 41(667) від 10 жовтня 2012 р., стор.3.

Надійно зберігаємо моркву

Для зберігання моркви хочу порекомендувати простий і надійний спосіб, котрим користуюся сама. У викопаних коренеплодів слід обрізати верхівки так, аби на них не залишалось навіть слідів землі, а також видалити тонкий корінець. Потім моркву залити водою і ретельно промити, стараючись не пошкрябати шкірку. Вдруге мию її в блідо-рожевому розчині марганцівки, розкладаю на поліетиленовій плівці чи полотнині і просушую в тіні. Після цього коренеплоди укладаю в решітчасті ящики й опускаю в погріб. У результаті морква зовсім не гниє, має дуже гарний вигляд і готова до вживання без додаткової обробки.

Світлана БАЛАБАНОВА.

Харківська обл.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 38(664) від 19 вересня 2012 р., стор.1.

Як підготувати коренеплоди до зберігання

Буряки, морква, редька, селера, петрушка — найпопулярніший набір коренеплодів. Усі вони корисні, поживні, прості у вирощуванні і можуть зберігатися цілу зиму, не втрачаючи смакових якостей. Але це за умови, якщо вони правильно підготовлені до зберігання. Насамперед, коренеплоди мають добре визріти. Іноді можна натрапити на рекомендації залишати зібрані коренеплоди на кілька днів на грядці, мовляв, поживні речовини перейдуть із гички у корені. Насправді при цьому відбувається їх втрата. Гичку видаляють, як тільки ґрунт на коренеплодах трохи підсохне. Деякі городники видаляють гичку, скручуючи її на рівні з головкою. Але цей спосіб підходить лише для столових буряків і брукви. У решти овочів гичку зрізають гострим ножем на відстані 1-1,5 см від верхівки коренеплоду. Корені ж не обрізують, аби запобігти загниванню. У теплих підвалах нерідко на коренеплодах починає відростати листя. Щоб не допустити цього, треба зрізати гичку разом із верхньою частиною головки на глибину 2-3 мм по лінії сплячих вічок. Затим коренеплоди кілька днів витримують у сараї або під навісом для обпробковіння зрізів. Мити коренеплоди небажано. При зберіганні моркву і петрушку вкладають в ящики рядами, щоб коренеплоди не доторкались один до одного, і перешаровують вологим піском. Можна змішати його із крейдою або сухим гашеним вапном (на 10 кг піску — 10 г крейди). Правда, у цьому разі коренеплоди перед уживанням треба буде мити довше і ретельніше.

Андрій ЧИЖОВ,
фахівець із захисту рослин.

Чернігівська обл.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 37(663) від 12 вересня 2012 р., стор.2.

Доводимо дайкон до кондиції

Дайкону, висіяному влітку, навіть у вересні необхідна волога. Причому, як і капусті, у великій кількості. Минулого літа, коли в багатьох пересохли колодязі, нам навіть довелося перенести термін висіву дайкону на середину серпня, бо побоювалися, що насіння не зійде. Але жарке літо розкрило нам ще один секрет дайкону: відмінні результати дає висів у вологу землю на велику глибину. Позаяк при поливах земля істотно сідає, а у нас на ділянці в основному суглинистий ґрунт, то коренеплоди потерпають від нестачі повітря. Вирішення цієї проблеми було простим: після поливу чи дощів ми акуратно проколювали тонкими вилами землю між рослинами і навколо них.

До середини вересня (на 45-50-й день після появи сходів) головки коренеплодів починають випирати із землі. На жарі вони викривляються, зеленіють, їх можуть пошкодити слимаки, і тому вони погано зберігаються. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 35(661) від 29 серпня 2012 р., стор.4.

Осіння редиска смачніша

Городники вирощують редиску здебільшого навесні, однак, саме осінні коренеплоди більші і смачніші. Крім того, вони зберігаються майже до середини зими. Літня сівба редиски дещо відрізняється від ранньовесняної.

Сіяти редиску можна наприкінці липня — на початку серпня на грядки, що звільняються після вирощування будь-яких культур, крім капустяних. Частіше, її сіють як повторну культуру після збирання салату, цибулі на перо, ранньої картоплі чи ранніх томатів. Та зважаючи на те, що ці культури вже забрали із ґрунту значну частину поживних речовин, перед висівом редиски необхідно відновити його родючість. Одразу після збирання рослинних решток від попередніх культур уносять на 1 м2 по 2-3 кг перегною або компосту, що розклався, по 1 ст. л. суперфосфату і сульфату калію, по 1 ч. л. сечовини. Краще сіяти сорти редиски з різним терміном дозрівання. І тоді впродовж вересня і жовтня можна буде одержувати щедрий урожай соковитих коренеплодів.

Ганна КОЗІНА,
плодоовочівник.

Черкаська обл.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 29(655) від 18 липня 2012 р., стор.13.

Пучкові буряки

При проріджуванні буряків видалені невеликі коренеплоди разом із гичкою використовують у їжу. Але деякі городники сіють буряки під зиму чи напровесні спеціально для збирання пучкової продукції. Збирання здійснюють, коли діаметр коренеплодів досягне 3-3,5 см. Запізнюватись зі збиранням рослин підзимових посівів не слід, позаяк вони швидко викидають стрілку і втрачають якість. Урожай пучкових буряків можна збирати з другої половини червня до середини липня. Молоді рослини можна використовувати в борщах, вінегретах, салатах.

Андрій КОЗІН,
овочівник.

Донецька обл.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 23(649) від 6 червня 2012 р., стор.2.

Чи не пора посіяти моркву?

Здавалося б, питання запізніле, адже більшості городників відомо, що моркву сіють у квітні. Однак посіяна рано морква годиться лише для літнього споживання. А призначену для зберігання взимку краще сіяти в кінці травня чи на початку червня і навіть до середини цього місяця. При цьому треба забезпечити регулярний полив рослин. Літня сівба навіть краща, позаяк коренеплоди формуються у сприятливіших температурних умовах, які бувають у серпні-вересні. Коренеплоди не уражаються хворобами та шкідниками.

Для зимового зберігання краще сіяти сорти середньоспілі (Вітамінна 6, Нантська 4, Лосиноострівська 13) або середньопізні (наприклад, сорт Незрівнянна), а також ті, які мають гарну лежкість (Шантене 2461, Московська зимова А-515).

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 19(645) від 9 травня 2012 р., стор.13.

Коли висаджувати селеру

Через тривалий строк вегетації кореневу селеру зазвичай вирощують тільки розсадою. Висаджують її у відкритий ґрунт за схемою 40 х 50 см, коли мине небезпека заморозків. Самі по собі холоди цьому овочу не страшні, однак при низькій температурі рослини можуть піти у стрілку, а коренеплід виросте дрібним і грубої консистенції. Тому краще зачекати з висадженням розсади до кінця травня: ґрунт прогріється, і рослина ростиме краще і безупинно. Слід знати, що будь-яке вповільнення розвитку селери провокує її стрілкування.

Розсаду кореневої селери треба висаджувати так, щоб точка росту перебувала над землею, інакше коренеплід виросте дрібний і погано зберігатиметься. Крім того, при заглибленні розсади на поверхні коренеплоду утвориться безліч дрібних корінців, що знижує його якість. Після висадження розсаду, особливо ослаблену, потрібно підживити розчином повного добрива або аміачної селітри, суперфосфату і калійної солі (по 20-25 г на 10 л води). Мульчувати насадження селери треба акуратно, не можна присипати мульчею її листя.

Надія СОБОЛЄВА,
овочівник.

Харківська обл.

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 18(644) від 2 травня 2012 р., стор.4.

Сівба буряків для підстрахування

Для одержання гарантованого врожаю буряку сіяти його потрібно у два терміни. Якщо раптом станеться так, що ранні весняні сходи загинуть від заморозків, виручить повторний висів буряків у другій половині травня. Крім того, весняні холоди можуть викликати стрілкування рослин. У цьому разі також вдаються до підстрахувальної сівби.

Хочу дати кілька порад з догляду за буряками. Мій досвід показав, що найбільший урожай дають ті рослини, які були проріджені, коли листя в них ще не з’явилося, а розвинулися тільки сім’ядолі. Проріджувати буряки краще у вечірній час після дощу чи поливу: з вологого ґрунту рослини легко висмикуються, а ті, що залишилися на грядці, зможуть за ніч зміцніти. Сходи можна і не висмикувати, а лише прищипнути на рівні ґрунту, при цьому не відбувається пошкодження кореневої системи рослин, що ростуть поряд.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 18(644) від 2 травня 2012 р., стор.4.

Буряк: звичний і незамінний

Буряк — одна з найдавніших оброблюваних людиною овочевих культур. Здавалася б, його агротехніка проста і відома, а корисні властивості не викликають сумнівів. Але не все так просто, як здається на перший погляд, і в його вирощуванні є свої маленькі хитрощі. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 13(639) від 28 березня 2012 р., стор.4.

Ароматна селера

Селера — цінна овочева культура з великим умістом вітамінів, мінеральних солей та пряним ароматом. Раніше коренеплоди селери до нас завозили із-за кордону. Наразі й наші городники-умільці одержують непогані врожаї цієї культури. Хочу поділитися власним досвідом вирощування сорту Монарх. Позаяк селера має тривалий період вегетації (170 і більше днів), вирощую її через розсаду з кінця лютого-початку березня. Для цього в яєчній шкаралупі шилом або «циганською» голкою проробляю 7-9 отворів. Шкаралупу до половини заповнюю ґрунтовою сумішшю (на відро землі беру півлітрову банку попелу і третину обсягу 3-річного перегною). Затим на ґрунт у шкаралупі пінцетом укладаю 2-3 насінини і зверху насипаю сніг. Шкаралупки вкладаю в пластикові форми з-під яєць, в яких також проробляю отвори, і поміщаю все в інший піддон, накривши верхньою частиною пластикової упаковки. Усю споруду вкриваю чорним поліетиленовим пакетом і поміщаю під батарею центрального опалення.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 12(638) від 21 березня 2012 р., стор.12.

Підзимова редиска навесні

Деякі овочеві культури можна сіяти під зиму. Багато публікацій про це було восени й у вашій газеті. Я хочу поділитися власним досвідом і розказати, що робити навесні з підзимовими посівами редиски, аби не згаяти час і одержати надранню продукцію. Торік весна була холодною і затяжною, схоже, і цьогоріч буде такою ж. Земля довго залишалася промерзлою, і встановити металевий каркас над грядкою було неможливо, бо дуги в землю не можна було встромити, та й сильний вітер зривав плівку. Можна було це завбачити й установити каркас восени, але він іржавіє і псується. Тому роблю так. ...

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 12(638) від 21 березня 2012 р., стор.4.

Борщовий набір зі свого городу

Основний овоч, без якого неможливо приготувати справжній український борщ, — це буряк. Можна сказати, що він — основа цієї прекрасної, смачної й улюбленої страви. У народі столові буряки умовно поділяють на вінегретні та борщові. Перший вид має темно-вишневе, майже чорне забарвлення коренеплодів зовні й усередині. Найбільш популярні в багатьох господиньок сорти Бордо харківський, Бордо київський, Носівський плоский, Червона куля. А всього в Україні вирощують понад 40 сортів і гібридів буряку вітчизняної селекції. Буряки борщові відрізняються від вінегретних тим, що шкірка в них рожева, а середина їх — біла з рожевими кільцями. Борщовий буряк ще називають «ситцевим». На смак він солодкуватий, і борщ із нього виходить дуже смачний. Адже саме від буряків залежить смак цієї страви. А справжній український борщ і має бути саме кисло-солодким. Річ ще й у тім, що не скрізь і не всі полюбляють борщ насиченого бордового кольору. Сорту цього борщового буряку немає в каталогах. Але в нас його вирощують з діда-прадіда і передають насіння у спадок.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 11(637) від 14 березня 2012 р., стор.3.

Перспективний батат

Олександр Білий із бульбами батата
Олександр Білий із бульбами батата

Вирощуванням батата ми зайнялися чотири роки тому. Усе почалося із бажання замінити звичайну картоплю, котру в останні роки нещадно знищує колорадський жук, а вживати бульби з хімікатами не хотілось. На одній із виставок у Києві придбали кілька саджанців столових сортів. Зараз достатньо впевнено у нас прижилися 3 сорти: Джорджія ред, Хат Бей та Бетті. Смаком бульби батата схожі на злегка прихоплену морозом картоплю. Хоча є й десертні, зовсім солодкі сорти. Колір бульб у батата — від жовто-коричневого до рожевуватого, м’якоть кремового відтінку із різними вкрапленнями — синюватими, оранжевими.

Із батата можна приготувати безліч страв, але нашій родині полюбились чотири: котлети рибні з бататом (соковиті, смачні, ідуть, як мовиться, на ура), котлети овочеві з бататом, омлет із бататом та батат смажений (він смажиться значно швидше, ніж картопля). Батат можна так само вживати у сирому вигляді, додаючи в овочеві салати. Найбільше для цього підходить сорт Бетті.

На території колишнього СРСР були спроби промислового вирощування батата, у тому числі і в Україні. Загалом існує велика кількість сортів, але не всі вони адаптовані до наших умов. Дехто полюбляє тримати батат у кімнаті як витку декоративну рослину, позаяк у різних сортів бувають дуже цікаві форми і забарвлення листя. Окремі сорти батата можуть навіть цвісти.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 9(635) від 29 лютого 2012 р., стор.9.

Скорцонера — і овоч, і ліки

Скорцонера — ще малопоширена культура на ділянках наших городників. Навіть не всі знають цю рослину. А тим часом її коренеплоди не тільки смачні, але й корисні. Їх уживають при цукровому діабеті, ревматизмі. Скорцонера позитивно впливає на роботу печінки і жовчного міхура, підшлункової залози, підвищує загальний тонус та захисні функції організму. В експериментах на пацюках препарати із цієї рослини добре зарекомендували себе при загальній слабкості, променевій хворобі, пухлинах. Ті тварини, які отримували в корм скорцонеру, жили у 3-4 рази довше, ніж ті, яким її не давали. Коли їх кидали у воду, вони могли пропливти у 3-5 разів довші дистанції. Відомо ще, що за давніх часів рослину застосовували при різних отруєннях і укусах гадюк.

читати статтю повністю »

Стаття опублікована в газеті «Земля моя годувальниця» № 7(633) від 15 лютого 2012 р., стор.4.